Рішення

від 07.03.2018 по справі 907/841/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.03.2018 м. Ужгород Справа № 907/841/17

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району, с. Руські Комарівці Ужгородського району до фізичної особи - підприємця Ренська Лариса Миколаївна, м. Ужгород про розірвання договору оренди землі від 01.09.2004 зареєстрованого в Ужгородському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за реєстраційним №0404071000042 від 01.09.2004 та стягнення суми 32801,97грн. заборгованості по орендній платі

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст.46 ГПК України щодо зміни предмету позову та зменшення суми заявлених позовних вимог)

За участю представників:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

Руськокомарівська сільська рада Ужгородського району, с. Руські Комарівці Ужгородського району звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця Ренська Лариса Миколаївна, м. Ужгород про припинення шляхом розірвання дії договору оренди землі від 01.09.2004 зареєстрованого в Ужгородському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за реєстраційним №0404071000042 від 01.09.2004 та стягнення суми 59858,66грн. заборгованості по орендній платі посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 526, 611, 625, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 188, 193, 202, 206 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 12, 21, 24, 30-32 Закону України "Про оренду землі" щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків в частині забезпечення повноти проведення розрахунків по орендній платі.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, за правилами даного Кодексу продовження розгляду справ в судах здійснюється з тієї стадії, на якій вони знаходяться на момент набрання чинності новим Кодексом.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2017 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було призначено справу до розгляду із стадії підготовчого провадження, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву з доказами в його обґрунтування до дати 22.01.2018.

Ухвалою суду від 22.01.2018 підготовче засідання було відкладено на 12.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2018 з огляду на суть позовних вимог та підстави їх подання підготовче засідання відкладено на 19.02.2018.

У судовому засіданні 19.02.2018 судом за згодою сторін продовжено строк підготовчого засідання та в порядку вимог ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 01.03.2018.

28.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму 32801,97грн. заборгованості по орендній платі за землю. Разом з тим, даною заявою позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 2056,69грн. пені.

В судовому засіданні 01.03.2018 у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалив прийняти до розгляду вказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в редакції заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, поданої 28.02.2018.

Ухвалою суду від 01.03.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.03.2018.

Позивач свого повноважного представника у судове засідання не направив, разом з тим, просить суд розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності повноважного представника. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо погашення заборгованості з орендної плати, внесення платежів за користування земельною ділянкою за умовами укладеного сторонами договору.

Відповідач письмово викладених заперечень по суті заявлених позовних вимог не подав. Разом з тим, вказує на складне матеріальне становище, яке призвело до зростання заборгованості по орендній платі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2009 року між Руськокомарівської сільською радою ( Орендодавець , Позивач) та ФОП Ренською Ларисою Миколаївною ( Орендар , Відповідач) було укладено договір оренди землі ( далі - договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,3100 га, у тому числі під будівлями - 0,0064 га, під дворами - 0,3036 га, яка знаходиться на території Руськокомарівської сільської ради в с. Глибоке. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - торговий павільйон, що належить орендарю на праві власності згідно договору купівлі- продажу ВВС № 106221, зареєстрованого в реєстрі за № 1303.

Додатковою угодою № 53 від 09.09.2014 року сторони внесли зміни в Договір, а саме орендодавця - управління з питань майна комунальної власності обласної державної адміністрації замінено на Закарпатську обласну раду.

Пунктом 9 Договору сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 11 987,70 грн. (3,867 грн. за 1 кв.м.) на рік. Згідно з п. 11 Договору орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця. У відповідності до п. 43 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. 01 вересня 2008 року Сторони Договору уклали Додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2004 року. Вищевказаною Додатковою угодою сторони пролонгували термін дії договору оренди на 5 років. 30 грудня 2013 року Позивач та Відповідач уклали Додаткову угоду № 2 до договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2004 року. Сторони вирішили внести зміни до Договору та окремі його пункти викласти в такій редакції:

п. 8. Договір укладено на термін 5 (п'ять) років, починаючи з дати його реєстрації згідно рішення Руськомарівсько сільської ради 25 позачергової сесії 6 скликання від 13 грудня 2013. Після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію .

п. 5. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 365 тисяч 56 гривень;

п.9 Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: в розмірі 5% нормативно грошової оцінки землі, що становить 18 тисяч 252 гривні 50 копійок на рік відповідно до рішення 17 сесії перше засідання 6-го скликання від 07.12.2012 року.

Інші пункти укладеного договору оренди земельної ділянки від 01.09.2004 року та зареєстрованого Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України і записано у Державному реєстрі земель від 01.09.2004 року за № 0404071000042 та Додаткова угода №1 до діючого договору оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.01.2009 року залишається не змінними.

Однак, відповідач всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, допустив заборгованість по орендній платі, яка становить 32801,97грн.

Зважаючи на наявність заборгованості та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 93/02-26 від 07.03.2017 року з вимогою з'явитися до в сільську раду з квитанціями про сплату орендної плати за орендовану земельну ділянку за попередні роки, а саме за 2014, 2015 і 2016 року, та повідомлено про намір звернутись до суду вразі непогашення заборгованості за договором оренди. Однак, відповідач на вказане належним чином не відреагував, борг не погасив.

22.08.2017 року позивач надіслав відповідачу лист за вих. № 420/02-26 про намір розірвати укладений між сторонами Договір оренди землі від 01.09.2004 року. Даний лист містив проект Додаткової угоди про розірвання Договору оренди землі від 01.09.2004 року та проект Акту приймання-передачі об'єкту оренди.

Відповідач не відреагував на зазначений лист, не підписав проект Додаткової угоди про розірвання Договору оренди землі від 01.09.2004 року, Акт приймання-передачі об'єкту оренди та не повернув його зворотно.

Вказані обставини змусили позивача звернутися за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач в повному обсязі орендну плату за договором оренди не сплачував, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 32 801,97грн.

Згідно Довідки Ужгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області станом на 19.07.2017 року заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 2124881801:01:002:0001 становить 59858,66 грн.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до п.13.1. Договору оренди орендар має право передати в суборенду земельну ділянку або її частини у встановленому законом порядку.

Згідно ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у строк, встановлений договором, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 9 договору оренди орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір заборгованості відповідача з орендної плати за Договором оренди станом на день прийняття рішення за даними позивача враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату складає 32801,97 грн., доказів сплати орендної плати в повному обсязі відповідачем суду не надано, наявність заборгованості у зазначеному розмірі не спростовано, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 32801,97 грн. заборгованості по орендній платі.

Відповідно до положень ст.ст. 610-611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів у відповідача існує заборгованість зі сплати орендної плати за землю, яка на день вирішення справи становить 32801,97 грн.

Наявність заборгованості та несплати орендної плати понад рік свідчить про істотне порушення умов договору.

Пунктом 9. договору оренди передбачений обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Істотне порушення орендарем такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору.

Оскільки несплата орендних платежів є істотним порушенням договору суборенди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, враховуючи подану позивачем заяву про відмову від позовних вимог у частині стягнення пені, провадження у справі в порядку вимог ч.4 статті 231 ГПК України в цій частині вимог підлягає закриттю.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст. 231, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі, зареєстрований в Ужгородському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за реєстраційним №0404071000042 від 01.09.2004, укладений 01.09.2004 між Руськомарівською сільською радою Ужгородського р-н (89443, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Руські Комарівці, вул. Шкільна, буд. З, код за ЄДРПОУ 22092994) та фізичною особою - підприємцем Ренською Ларисою Миколаївною ( 88000, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Стягнути з фізичної особи - підприємця Ренської Лариси Миколаївни ( 88000, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Руськомарівською сільською радою Ужгородського р-н (89443, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Руські Комарівці, вул. Шкільна, буд. З, код за ЄДРПОУ 22092994) суму 32801,97грн. заборгованості по орендній платі, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3200,00грн.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Провадження у справі в частині позовних вимог у сумі 2056,69 грн закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 19.03.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі