Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/22155/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/22155/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РДМ Груп" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 45, кв. 100, ідентифікаційний код 38516739)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська , буд. 27А, ідентифікаційний код 34726705)

про стягнення 87 353,68 грн.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РДМ Груп" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про стягнення 87 353,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач належним чином не виконав умови договору про надання юридичних послуг № 01-0107/13, а саме, не здійснив в повному обсязі оплату за надані йому послуги, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22155/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2018 за участю представників сторін.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 за № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 за № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 252 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача.

У запропонований в ухвалі суду п'ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" є: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська (Гната Хоткевича) , буд. 27А.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відмітками: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, представник відповідача, відповідно до клопотання від 02.03.2018, ознайомився з матеріалами справи 910/22155/17.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про розгляд справи № 910/22155/17 за правилами спрощеного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РДМ Груп" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (замовник) було укладено договір № 01-0107/13 про надання юридичних послуг, за умовами виконавець зобов'язується, за завданням замовника, надати юридичні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Вартість послуги за даним договором становить на місяць - 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок з ПДВ (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.2. договору загальна сума за даним договором становить 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок з ПДВ.

Оплата вартості послуг виконавця за даним договором здійснюється замовником щомісяця в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, на підставі виставлених виконавцем рахунків (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору документальним підтвердженням надання послуг виконавцем та прийняття замовником є Акт наданих послуг, який сторони підписуються не пізніше 3 (третього) числа наступного місяця за звітним. Замовник має право не підписати зазначений Акт у випадку виявлення ним недоліків при наданні послуг виконавцем, про що він направляє виконавцю протягом трьох днів з моменту отримання такого Акту, мотивовану відмову із зазначенням переліку недоліків. Виконавець зобов'язується власними силами усунути виявлені замовником недоліки у строки, узгоджені із замовником. Після остаточного прийняття належним чином наданих послуг замовником сторони підписують Акт наданих послуг.

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України ( п. 7.1. договору).

За порушення замовником строків оплати послуг, передбачених даним договором, замовник сплачує, на вимогу виконавця, пеню в розмірі 0,2 % фактичної суми заборгованості, (але не більше подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня) за кожен день ( п. 7.3 договору).

Згідно з п. 7.4. договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань, передбачених даним договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 1 липня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених цим договором, якщо інше не буде передбачено додатком та/або іншою, належним чином оформленою угодою сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним були виконані зобов'язання обумовлені умовами договору належним чином, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг № 01-0107/13 від 01.07.2013 на загальну сума 480 000,00 грн.

Як вказує позивач, розрахунки відповідачем за отримані юридичні послуги здійснювалися частинами, що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема: № 7 від 14.08.2013 на суму 40 000, 00 грн., № 401 від 24.09.2013 на суму 40 000, 00 грн., № 1315 від 13.12.2013 на суму 40 000, 00 грн., № 1497 від 17.01.14 на суму 40 000, 00 грн. та № 1957 від 11.02.2014 на суму 40 000, 00 грн.

Таким чином, відповідачем за отримані послуги було розрахунок було здійснено частково в розмірі 200 000,00 грн.

17.10.2014 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 17.10.2014 за вих. №17/10/2014 про сплату заборгованості з рахунком на оплату № 44 від 17.10.2014 на суму 280 000,00 грн.

Так, на вимогу позивача, відповідач частково погасив борг, сплативши суму в розмірі 80 000, 00 грн.

В подальшому на адресу відповідача 29.12.2014 позивачем було направлено претензію від 26.12.2014 за вих. № 26/12/2014 про сплату заборгованості з рахунком на оплату № 52 від 26.12.2014 на суму 200 000, 00 грн.

Як вказує позивач, після отримання претензії відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 120 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Відтак, як вказує позивач станом на 10.04.2017 залишок несплаченої суми боргу за договором № 01-0107/13 становила 80 000, 00 грн.

У зв'язку з чим, 11.04.2017 позивачем на юридичну адресу відповідача було відправлено претензію від 10.04.2017 за вих. № 10/04/2017 про сплату заборгованості з рахунком на оплату № 1 від 10.04.2017 на суму 80 000,00 грн. Докази направлення вказаної претензії, зокрема, опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек містяться в матеріалах справи. Однак на момент звернення з позовом до суду вказана заборгованість сплачена не була.

Крім того, позивач також просить суду стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 512,00 грн. та інфляційні нарахування в сумі 5 8741, 68 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 01-0107/13 від 01.07.2013 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків , зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, пунктом 3.1. договору зазначено, що замовник зобов'язаний сплачувати винагороду виконавцеві в розмірі та у строки, що визначені цим договором та/або додатками до нього.

Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, зокрема, надав юридичні послуги на суму 480 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами Актами приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання юридичних послуг № 01-0107/13 від 01.07.2013, а саме: від 31.07.2013, від 30.08.2013, від 30.09.2013, від 31.10.2013, від 29.11.2013, від 31.12.2013, від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 30.05.2014, від 30.06.2014.

В той час, як вказувалось позивачем та встановлено судом, відповідачем частково було сплачено суму винагороди виконавцеві за надані послуги, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківськими виписками.

Крім того, як встановлено судом, у зв'язку із наявним залишком несплаченої суми заборгованості за договором № 01-0107/13 в сумі 80 000, 00 грн., позивачем 11.04.2017 на юридичну адресу відповідача було направлено претензію від 10.04.2017 за вих. № 10/04/2017 з рахунком на оплату № 1 від 10.04.2017 на суму 80 000, 00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з інформації з сайту Укрпошти, що стосується пересилання поштових відправлень, відповідач не отримав поштове повідомлення № 0102414371598, про надходження якого йому повідомлялося двічі.

У зв'язку з чим, 20.04.2017 позивач повторно надіслав претензію від 10.04.2017 № 10/04/2017 (поштове повідомлення № 0102414332622) але вже на адресу відповідача, яка зазначена на його офіційному веб-сайті, а саме: 02098, м. Київ, вул. Шумського, 1а. Дане поштове повідомлення було вручене представнику відповідача за довіреністю 21.04.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, та зважаючи, що позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості з доданими до них рахунками на оплату, та беручи до уваги, що замовником частково були оплачені надані йому послуги, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов'язання, що обумовлені договором № 01-0107/13 про надання юридичних послуг та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 80 000, 00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 512,00 грн. та інфляційні нарахування в сумі 5 8741, 68 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, пунктом 5.3. договору передбачено, оплата вартості послуг виконавця за даним договором здійснюється замовником щомісяця в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, на підставі виставлених виконавцем рахунків.

В той час, як вказувалось вище та було встановлено судом, позивачем неодноразово направлялись претензії на сплату заборгованості за надані послуги з доданими до них рахунками на оплату, проте, в порушення зобов'язань передбачених договором оплату за отримані послуги відповідачем було здійснено частково.

Разом з тим, як вбачається із претензії від 10.04.2017 за вих. № 10/04/2017 про сплату боргу, відповідач повинен був протягом семи днів з дня отримання рахунку на оплату № 1 від 10.04.2017 провести всі розрахунки з позивачем, разом з тим, оскільки, відповідачем вказана претензія не була отримана та у зв'язку з чим, 20.04.2017 позивач повторно надіслано претензію від 10.04.2017 № 10/04/2017 та дане поштове повідомлення було вручене представнику відповідача за довіреністю 21.04.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, то за таких обставин, початком нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є саме - 29.04.2017, а не 15.04.2017, як про це вказує позивач.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування останніх.

Так, за розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних в розмірі 1 426, 85 грн., яка розраховується за період з 29.04.2017 по 01.12.2017 та інфляційних втрат в розмірі 5 075, 99 грн. яка розраховується за період з 29.04.2017 по 01.11.2017, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РДМ Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська (Гната Хоткевича), буд. 27А, ідентифікаційний код 34726705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РДМ Груп" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 45, кв. 100, ідентифікаційний код 38516739) заборгованості в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., інфляційні нарахування в розмірі 5 075 (п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 99 коп., 3 % річних в розмірі 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 41 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 19.03.2018

Суддя Д.О. Баранов