Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/20210/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/20210/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Національної спілки композиторів України

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 283 091,83 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Цимбаліст В.В., довіреність № 062/15/2/03-42 від 04.01.2018;

від відповідача: Кравець І.В., довіреність № б/н від 08.12.2017;

від третьої особи: Цимбаліст В.В., довіреність № 062/02/07-11473 від 28.11.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Національної спілки композиторів України про стягнення 283 091,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 214 від 27.04.2012 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 порушено провадження у справі №910/20210/17, залучено до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, зобов'язано сторін надати свої пояснення щодо поданого позову, заперечення до відзиву та призначено розгляд справи на 11.12.2017.

11.12.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву та представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд сягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 231158,40 грн., пеню в сумі 10099,74 грн., 3% річних в сумі 1203,15 грн., інфляційні втрати в сумі 3345,29 грн.

11.12.2017 представником відповідача подано відзив, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що 07.11.2017 відповідач Листом № 125 повторно звернувся до Постійної комісії з питань власності з проханням повторно розглянути питання про надання відповідачу орендної ставки в розмірі 0,01% до завершення терміну дії договору оренди - 16.08.2019 та здійснення перерахунку, про що відповідач, Листом № 126 від 08.11.2017 повідомив позивача, однак, незважаючи на це, позивачем подано позов до суду, а відтак, відповідач зазначає, що позов подано передчасно, оскільки відповідачем виконано додаткові умови до Договору і комісією по даний час порушене відповідачем питання щодо встановлення орендної ставки 0,01% та здійснення перерахунку не розглянуто. Також, відповідач зазначає, що відповідачем за спірний період було сплачено орендну плату в розмірі 56 284 грн., що не відображено в розрахунку позивача. Крім того, відповідач заперечуючи проти розміру заборгованості зазначає, що останній не є платником ПДВ, а відтак нарахування ПДВ на розмір заборгованості є неправомірним. Також, відповідач зазначає, що враховуючи те, що відповідач є неприбутковою організацією і фінансується з бюджету, а також ту обставину, що питання про встановлення ставки орендної плати в розмірі 0,01% та здійснення перерахунку в даний час знаходиться на розгляді у комісії Київської міської ради та відсутність негативних наслідків для позивача за прострочення виконання грошових зобов'язань, то відповідно до положень ст. 551 ЦК України розмір пені має бути зменшений на 90%.

Представники учасників судового процесу у судове засідання 11.12.2017 з'явились.

У судовому засіданні 11.12.2017 судом було оголошено перерву до 15.01.2018.

10.01.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.01.2018 судове засідання не відбулось.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 підготовче засідання у справі № 910/20210/17 призначено на 19.02.2018.

16.02.2018 представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд сягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 133552,49 грн., пеню в сумі 10099,74 грн., 3% річних в сумі 1203,15 грн., інфляційні втрати в сумі 3345,29 грн.

У судове засідання 19.02.2018 представник позивача з'явився, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України унормовано, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подану позивачем заяву, враховуючи наведені приписи процесуального закону, судом приймає її до розгляду.

Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є:

- заборгованість з орендної плати у розмірі 133552,49 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 3 345,29 грн.;

- 3% річних у розмірі 1 203,15 грн.;

- пеня у розмірі 10 099,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2018.

В судовому засіданні 12.03.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 12.03.2018 судом оголошено перерву до 19.03.2018.

15.03.2018 представником позивача подано клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення орендної плати в розмірі 39 200,00 грн., у зв'язку з її фактичною сплатою 05.03.2018, на підтвердження чого, позивачем додано банківську виписку по особовому рахунку позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 94352,49 грн.; інфляційні втрати у розмірі 3 345,29 грн.; 3% річних у розмірі 1 203,15 грн.; пеню у розмірі 10 099,74 грн. та судові витрати. В частині стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 39200,00 грн. просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю і цій частині предмета спору.

Представник третьої особи надав пояснення щодо позову.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012 між Головним управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (в подальшому змінено найменування на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа, орендодавець) , Національною спілкою композиторів України (далі - відповідач, орендар) та Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (далі - позивач, підприємство) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 214 (далі - Договір), відповідно умов якого, орендодавець на підставі рішення Київради від 29.04.2010 № 592/4030 Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладення договорів суборенди та внесення змін до рішень Київради з питань оренди додаток 1 пункт 12 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, будинок № 32, літ. А, А' для розміщення творчої спілки, яка фінансується за рахунок місцевого або державного бюджету.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди є: нежитлові приміщення, загальною площею: 874,40 кв.м., у т.ч. підвал - 123,50 кв.м., 1 поверх - 375,20 кв.м., 2 поверх-375,70 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація .

Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27.04.2012 по 25.04.2015 (п. 9.1 Договору).

За умовами п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов Договору, орендодавцем було передано орендарю в оренду приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП Київжитлоспецексплуатація , загальною площею 874,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 32 літер А, А', що підтверджується актом приймання передачі майна в оренду від 27.04.2012.

18.08.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець, третя особа), Національною спілкою композиторів України (далі - орендар, відповідач) та Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (далі - підприємство, позивач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2012 № 214) № 214-1 (далі - Договір), відповідно умов якого, орендодавець на підставі рішення протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 19.04.2016 протокол № 13, від 18 та від 24.05.2016 протокол № 15, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, будинок № 32, літ. А, А' для розміщення творчої спілки, яка фінансується за рахунок місцевого або державного бюджету.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди є: нежитлові приміщення, загальною площею: 874,40 кв.м., у т.ч. підвал - 123,50 кв.м., 1 поверх - 375,20 кв.м., 2 поверх-375,70 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.04.2012 № 214.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація .

За умовами пункту 3.1 Договору оренда плата визначена на підстав методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди червень 2016 року - 25,99 грн. за 1 кв.м. на площу 20 к.в.м; 103,98 грн. за 1 кв.м. на площу 854,4 кв.м., що в цілому складає 89 358,70 грн.

Згідно з пунктом 33 частина 1 протоколу засідання постійної комісії Київської міської ряди від 21.04.2015 № 15 орендна плата до 18.08.2017 становить за базовий місяць оренди червень 2016 року 00,26 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 227,30 грн.

У подальшому строк дії такої ставки може бути продовжено за умови дотримання додаткових умов Договору оренди та надання відповідного звіту.

Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за червень 2016 року складає 11 988,50 грн. на місяць; компенсацію витрат підприємства, яка за червень 2016 складає 2 325,90 грн. на місяць; до 16.08.2019.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.5 Договору, додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, та нараховується починаючи з дати підписання цього Договору.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 18.08.2016 по 16.08.2019 (п. 9.1 Договору).

Як зазначає позивач, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за період з 09.08.2017 по 31.10.2017 у розмірі 133 552,49 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо- технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо- технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. З ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами пункту 3.1 Договору оренда плата визначена на підстав методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди червень 2016 року - 25,99 грн. за 1 кв.м. на площу 20 к.в.м; 103,98 грн. за 1 кв.м. на площу 854,4 кв.м., що в цілому складає 89 358,70 грн.

Згідно з пунктом 33 частина 1 протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради від 21.04.2015 № 15 орендна плата до 18.08.2017 становить за базовий місяць оренди червень 2016 року 00,26 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 227,30 грн.

У подальшому строк дії такої ставки може бути продовжено за умови дотримання додаткових умов Договору оренди та надання відповідного звіту.

Проте, в процесі розгляду справи, сторонами не було надано суду рішень постійної комісії Київської міської ради з питань власності, якими б було зменшено відповідачу орендну ставку.

Згідно з п. 3.5 Договору, додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Так, з наявного у матеріалах справи Листа Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 2320/1015-366 від 01.06.2012 вбачається, що Національну спілку композиторів України внесено до реєстру неприбуткових організацій та установ з 26.03.1999.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно п. 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Пунктом 133.4 статті 133 названого Кодексу унормовано, що не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п.п. 133.4.2. пункту 133.4 статті 133 ПК України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Таким чином, належність відповідача до організації, які не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, не свідчить про відсутність обов'язку зі сплати податку нарахованого на орендну плату, платником якого є позивач, оскільки у даному випадку, сума заборгованості є доходом позивача, а не відповідача, а відтак доводи відповідача про безпідставність нарахування ПДВ спростовується вищевикладеним.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, та нараховується починаючи з дати підписання цього Договору.

Відповідно до Розрахунків орендної плати, що є Додатком до Договору, який підписаний орендарем та підприємством-балансоутримувачем, орендна плата по 18.08.2017 складає 227,30 грн., починаючи з 19.08.2017 по 16.08.2019 орендна плата складає 89 358,70 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Судом встановлено, що за період з серпня по жовтень 2017 року включно позивачем було нараховано відповідачу орендні платежі за користування об'єктом оренди у загальному розмірі 289 175,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Водночас, позивач неодноразова зменшував позовні вимоги, у зв'язку з частковими оплатами, здійсненими відповідачем, так як встановлено судом, після закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, відповідачем було сплачено 39 200 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача та не заперечується сторонами.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі № 910/20210/17 в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 39 200 грн. підлягає закриттю.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач не здійснив у повному розмірі сплату орендних платежів за користування об'єктом оренди за період з серпня по жовтень 2017 року на загальну суму 94 352,49 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди за вказаний період.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати зазначеної заборгованості, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 94 352,49 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10 099,74 коп., З % річних у розмірі 1 203,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 345,29грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано положення п. 3.7 Договору, в зв'язку з чим, невірно визначено момент прострочення оплати передбачених умовами Договору платежів.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням викладеного, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача є 8 898,76 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, беручи до уваги п. 3.7 Договору, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1000,94 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 345,29 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, в свою чергу, заперечення відповідача наведені у відзиві, повністю спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 39 200,00 грн. та часткове задоволення позовних вимог в решті вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національної спілки композиторів України (01004, м. Київ, вулиця Пушкінська, будинок 32; ідентифікаційний код: 00015776) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська,будинок 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) заборгованість в розмірі 94 352 (дев'яносто чотири тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 49 коп., пеню в розмірі 8 898 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 76 коп., 3 % річних в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 345 (три тисячі триста сорок п'ять) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі у розмірі 2 151 (дві тисячі сто п'ятдесят одна) грн. 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

5. Провадження у справі № 910/20210/17 в частині стягнення заборгованості в розмірі 39 200,00 грн. закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.03.2018.

Суддя О.А. Грєхова