Рішення

від 05.03.2018 по справі 911/3621/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3621/17

За позовом Приватного підприємства «Фірма Каре»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЯЮ»

про стягнення 8000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.01.2018 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01/др./02 від 14.12.2017 р.).

Обставини справи:

Приватне підприємство «Фірма Каре» (далі - ПП «Фірма Каре» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЯЮ» (далі - ТОВ «СЯЮ» , відповідач) про стягнення 20000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ «СЯЮ» зобов'язань за договором № 1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.02.2015 р. в частині повернення позивачу наданих відповідачу коштів в сумі 20000,00 грн., перерахованих останньому згідно платіжного доручення № 59 від 04.02.2015 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн. основної заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою від 06.12.2017 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі № 911/3621/17, призначено розгляд справи на 26.12.2017 р.

Слід зазначити, що 15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р. справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи думку присутнього у судовому засіданні 26.12.2017 р. представника відповідача, суд дійшов висновку, що справу № 911/3621/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження та зі стадії підготовчого провадження.

21.12.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 18.12.2017 р. (вх. № 27310/17 від 21.12.2017 р.), за змістом якого відповідач зазначає про часткову сплату боргу в сумі 12000,00 грн. та просить задовольнити позовні вимоги частково - в частині стягнення 8000,00 грн., а також просить суд зобов'язати сторони провести звіряння взаєморозрахунків.

У судовому засіданні 26.12.2017 р. представник відповідача зазначив про часткову сплату відповідачу боргу; представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2017 р. було призначено проведення підготовчого засідання на 29 січня 2018 р.

23.01.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 1443/18 від 23.01.2018 р.), за змістом якого відповідач зазначає суду про неможливість погодження акту звіряння взаєморозрахунків у зв'язку з його ненаправленням позивачем на адресу відповідача.

29.01.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь б/н від 26.01.2018 р. (вх. № 1866/18 від 29.01.2018 р.) на відзив, за змістом якої позивач проти відзиву відповідача заперечує та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.01.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник відповідача проти позовних вимог в частині стягнення 12000,00 грн. заперечував, зазначивши про часткову сплату боргу шляхом перерахування вказаної суми ПАТ «Українська залізниця» з рахунку відповідача на рахунок позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.03.2018 р.

28.02.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 23.02.2018 р. (вх. № 4220/18 від 28.02.2018 р.) про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач зазначає, що після детальної перевірки викладених у відзиві доводів відповідача щодо здійснення останнім часткової сплати суми боргу в сумі 12000,00 грн. позивачем згідно бухгалтерських програм ПП Фірма Каре було знайдено підтвердження здійсненої відповідачем часткової оплати в сумі 12000,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, решту позовних вимог позивач підтримує та просить стягнути з відповідача 8000,00 грн. (20000,00 грн. - 12000,00 грн.) основного боргу, а також судовий збір.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи відсутність підстав для повернення вказаної заяви або залишення її без розгляду, передбачених ч. 5 ст. 46 ГПК України та ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 23.02.2018 р. (вх. № 4220/18 від 28.02.2018 р.), а саме - про стягнення з відповідача 8000,00 грн. основного боргу, а також судового збору.

У судовому засіданні 05.03.2018 р. на підставі приписів ст. 185 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті. Водночас, згідно з частиною 6 ст. 183 ГПК України, суд, вирішивши питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, за письмовою згодою представників сторін, розпочав розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи у засіданнях суду здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 05.03.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.02.2015 р. між Приватним підприємством «Фірма Каре» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЯЮ» (позичальник) було укладено договір № 1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 20000,00 грн. без ПДВ (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до повного погашення. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку, та шляхом перерахування на рахунок ТЕХ ПД ПЗЗ на особовий рахунок позикодавця (п. 3.2 договору).

Так, на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивачем, в рахунок надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, було перераховано відповідачу 20000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 59 від 04.02.2015 р. на суму 20000,00 грн. (оригінал оглянуто судом).

Проте, як зазначав позивач, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, повернення грошових коштів не здійснив.

Як слідує з матеріалів справи, 07.08.2017 р. позивачем на юридичну адресу ТОВ СЯЮ було надіслано вимогу № 07/08 від 07.08.2017 р., що підтверджується доданим до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист (оригінал оглянуто судом), за змістом якої ПП Фірма Каре вимагає повернути надані кошти у розмірі 20000,00 грн. у строк до 21.08.2017 р. шляхом їх перерахування на р/р № 26007962498554, відкритий у відділенні № 1 Житомирської філії ПАТ ПУМБ, м. Київ, МФО 334851.

Оскільки станом на час подання позовної заяви вимога позивача зі сторони ТОВ СЯЮ залишилась без виконання, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 20000,00 грн. заборгованості за договором № 1 про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 03.02.2015 р.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою, договір укладений між позивачем та відповідачем є договором позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи слідує, що умовами договору не було встановлено строк повернення ПП Фірма Каре грошових коштів, перерахованих на рахунок ТОВ СЯЮ .

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З поданого відповідачем відзиву б/н від 18.12.2017 р. (вх. № 27310/17 від 21.12.2017 р.) вбачається, що ТОВ СЯЮ було здійснено часткову сплату боргу в сумі 12000,00 грн., у зв'язку з чим відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги частково - в частині стягнення решти заборгованості 8000,00 грн., а судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З листа Київського виробничого структурного підрозділу Філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень № 879 від 26.12.2017 р. слідує, що 28.01.2015 р. з особового рахунку ТОВ СЯЮ було перераховано 12000,00 грн. на особовий рахунок ПП Фірма Каре .

ПП Фірма Каре було зменшено розмір позовних вимог, оскільки підприємством було виявлено підтвердження здійснення відповідачем часткового повернення суми боргу у розмірі 12000,00 грн., тому станом на час розгляду даного спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 8000,00 грн.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань в сумі 8000,00 грн. судом встановлений та визнаний відповідачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Водночас, як передбачено ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки у даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, то суд приймає визнання ТОВ СЯЮ позову в сумі 8000,00 грн.

З урахуванням викладеного, встановлення судом наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 8000,00 грн. та визнання позову відповідачем в зазначеній сумі, позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Згідно з приписами частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Поряд з цим, у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збіру підлягає поверненню за клопотанням особи , яка його сплатила (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір ).

З огляду на викладене, враховуючи обставини виникнення даного спору, суд дійшов висновку щодо покладення на відповідача судового збору в сумі 640,00 грн. та повернення решти сплаченого позивачем судового збору з Державного бюджету України в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , яке здійснюється ухвалою суду за клопотанням особи, що сплатила судовий збір.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЯЮ» (08500, АДРЕСА_1, код 36491660) на користь Приватного підприємства «Фірма Каре» (Київська обл., м. Фастів, вул. Червоний шлях, буд. 11, код 19409105) 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 16.03.2018 р.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.М. Бабкіна