Ухвала

від 19.03.2018 по справі 911/474/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" березня 2018 р.,          м. Київ           Справа № 911/474/18

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши заяву Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця» (код ЄДРПОУ 31903537, 03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» (код ЄДРПОУ 35144635, 07802, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Привокзальна, буд. 62А) про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Савсервіс Столиця» звернулось до господарського суду Київської області з заявою № 43 від 28.02.2018 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» 5770,61 грн боргу, 841,37 грн пені, 273,95 грн 3%річних, 1364,55 грн втрат від інфляції за договором поставки № 7158 від 21.01.2014.

За змістом ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема копія договору, укладено у письмовій формі (у тому числі електронній) формі, за якими пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Заявник зазначає, що Дочірнім підприємством «Савсервіс Столиця» на виконання договору № 7158 від 21.01.2014 було поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» відповідно до видаткових накладних № 81285498 від 30.05.2016, № 81285500 від 30.05.2016, № 81271760 від 30.05.2016, № 81378867 від 06.06.2016, № 81285499 від 30.05.2016 на загальну суму 13123,17 грн

Заявник зазначає, що борг був частково оплачений, внаслідок чого сума боргу боржника перед заявником складає 5770,61 грн.

З поданих суду документів вбачається, що позивачем не надано доказів часткових оплат боргу, а також банківських виписок або довідки з банку, або інших документів, які б підтверджували факт існування заборгованості. Крім того, заявником подано суду акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2016 по 28.02.2018, проте вказаний акт підписаний лише заявником, а відтак не може підтверджувати згоди боржника з розміром заборгованості. А відтак, у суду відсутні підстави вважати заявлену позивачем вимогу безспірною.

Наведене свідчить про недотримання заявником при зверненні до суду вимог п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушенням вимог ст. 150 цього Кодексу.

Щодо вимог про стягнення з боржника 841,37 грн пені, 273,95 грн 3%річних, 1364,55 грн втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що пеня за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафних санкцій, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про сплату нарахувань передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Розглянувши подані заявником матеріали, суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно до ч. 1 ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відтак, заявник не позбавлений права повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення суми основної заборгованості за договором

Керуючись ст.ст. 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Дочірньому підприємству «Савсервіс Столиця» в задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» 5770,61 грн боргу, 841,37 грн пені, 273,95 грн 3%річних, 1364,55 грн втрат від інфляції за договором поставки № 7158 від 21.01.2014.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 19.03.2018.

Суддя                               А.Ф. Черногуз