Рішення

від 19.03.2018 по справі 914/177/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2018р. Справа №914/177/18

місто Львів

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Егіда ОСОБА_1 , м. Дрогобич, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Хирів-Рент Інвест , м. Хирів, про: стягнення 76072,47 грн. заборгованості. Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. За участю представників: позивача:ОСОБА_2 - представник (довіреність №033 від 21.02.2018), відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 35, 42 ГПК України. Заяви про відвід судді не надходило.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Егіда ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Хирів-Рент Інвест про стягнення 76072,47 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.02.2018. В судовому засіданні 26.02.2018 відкладено розгляд справи на 19.03.2018.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення по суті справи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №08/01 від 01.08.2017 не повністю оплати отриманий товар, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 36626,79 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 2004,47 грн. - пені, 1180,85 грн. - інфляційних втрат, 28935,16 грн. - неустойки , 7325,20 грн. - штрафу.

В судове засідання для розгляду справи по суті 19.03.2018 представник відповідача повторно не з'явився, хоч був належним чином, завчасно та необноразово (03.02.2018, 03.03.2018, 10.03.2018) повідомлений про час, місце та дату судового засідання, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.01.2018 відповідачу було встановлено строк у 15 календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Такий строк з урахуванням вихідних днів сплив 19.02.2018, проте відповідач станом на 19.03.2018 так і не подав відзиву на позов та не повідомив можливих поважних причин пропуску цього строку.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому завданні 19.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 серпня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Егіда ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Хирів-Рент Інвест укладено Договір поставки №08/01 (надалі - Договір). За умовами цього Договору Постачальник (позивач у справі) зобов'язується відповідно до умов цього Договору проводити поставку (продаж) Покупцю (відповідачу у справі) у власність (повне господарське відання) продукти харчування (надалі Товар), окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначається у бухгалтерських документах Постачальника, видаткових накладних, які після підписання Сторонами мають юридичну силу специфікації та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що загальна сума Договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість Товару, поставленого відповідно до умов даного Договору, визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у накладних.

Згідно з п. 5.1. Договору Покупець оплачує поставлені Товари на підставі відповідних документів зазначених в п. 1.2. цього Договору, які Постачальних виписує на кожну ОСОБА_2 товару та передає Покупцю у момент отримання Товару Покупцем.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

У разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п. 7.2. Договору).

Пунктом 7.3. Договору за прострочення виконання грошового зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Так, на виконання взятих на себе зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 46030,54 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №477 від 05.08.2017 на суму 34995,22 грн.;

- №479 від 05.08.2017 на суму 6696,79 грн.;

- №480 від 05.08.2017 на суму 3039,72 грн.;

- №481 від 05.08.2017 на суму 1298,81 грн.,

Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково в розмірі 14386,62 грн.

30 листопада 2017 року позивач скерував на адресу відповідача претензію №02/11 якою просив сплатити суму основного боргу в розмірі 36626,79 грн., пеню - 2004,47 грн., інфляційні втрати - 1180,85 грн., неустойку - 28935,16 грн., штраф - 7325,20 грн. дану претензію розглянути протягом 10 календарних днів та повідомити про результати розгляду. Таку претензію відповідач отримав 06.12.2017, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

Відповіді на претензію позивач не отримав, доказів протилежного до суду не надано.

Так, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення коштів.

Відповідач проти позову не заперечив, доказів повної оплати боргу до суду не надав, відтак, у суду відсутні будь які докази належного виконання відповідачем обов'язків з оплати вартості отриманого Товару.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 5.1. Договору Покупець оплачує поставлені Товари на підставі відповідних документів зазначених в п. 1.2. цього Договору, які Постачальних виписує на кожну ОСОБА_2 товару та передає Покупцю у момент отримання Товару Покупцем.

Так, як встановлено з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 46030,54 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками сторін (долучено до матеріалів справи). Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково в розмірі 14386,62 грн. Дане підтверджується також Актом звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення 36626,79 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 1180,85 грн. інфляційних втрат вказує, що такий здійснено вірно, а тому вимоги про стягнення інфляційних втрат є обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

У разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п. 7.2. Договору).

Так, суд перевіривши розрахунки пені та штрафу, вказує, що при перевірці судом здійснено власні розрахунки пені та штрафу за обраний позивачем період, згідно з якими пеня складає 2062,14 грн., а штраф - 7325,36 грн., однак суд не має права виходити за межі позовних вимог, та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 2004,47 грн. та штрафу в розмірі 7325,20 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки суд роз'яснює позивачу наступне.

Як зазначалось вище стяття 549 Цивільного кодексу України дає визначення поняття неустойка. Так під неустойкою (штрафом, пенею) розуміють грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, з аналізу наведеної норми закону вбачається, що штраф та пеня є різновидами неустойки, а тому вимоги про стягнення неустойки - як окремого виду забезпечення зобов'язання не ґрунтується на законі, а тому є безпідставними.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 3287,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем долучено до позовної заяви попередній розрахунок суми судових витрат з якого вбачається, що розмір судового збору за подання даного позову становить 1762,00 грн., а вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 1525,00 грн.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1762,00грн згідно платіжного доручення від 18.01.2018. №1056.

Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1091,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2017 між адвокатом ОСОБА_3 (Виконавець) та ТзОВ Егіда ОСОБА_1 (Замовник) було укладено договір №008 про надання правової допомоги.

За умовами цього договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін. Замовник зобов'язується сплатити послуги з надання правової допомоги згідно акту приймання-передачі наданих послуг.

Дані послуги були оплачені позивачем згідно платіжних доручень від 30.11.2017 №969 та від 18.01.2018 №1058 (копії долучено до матеріалів справи).

Так, суд оцінивши подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вважає вимоги позивача щодо відшкодування 1525,00 грн. обґрунтованими.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст.10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Хирів-Рент Інвест (82060, Львівська область, місто Хирів, вулиця Добромильська, будинок 5, офіс 1; ідентифікаційний код 38798202) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Егіда ОСОБА_1 (82100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 40352259) 36626,79 грн. - заборгованості, 1180,85 грн. - інфляційних втрат, 2004,47 грн. - пені, 7325,20 грн. - штрафу та 1091,74 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 1525,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.03.2018.

Суддя Березяк Н.Є.