Рішення

від 14.03.2018 по справі 920/1197/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2018 Справа № 920/1197/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Молодецької В.О.,

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» (м. Київ)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Братениця» (с. Братениця, Великописарівський район, Сумська область)

про стягнення 2350347 грн. 40 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на свою користь 1805822 грн. 36 коп.боргу, 445275 грн. штрафу, 52227 грн. 70 коп. 30% річних, 47022 грн. 34 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 16.03.2017 договору поставки № Хк 160317/02.

У відзиві від 08.01.2018 відповідач проти позовних вимог заперечує.

Позивач надав відповідь на відзиві від 09.02.2018, в якому зазначає, що не погоджується з запереченнями відповідача і наполягає на задоволенні позову.

На адресу суду від Головного управління ДФС у Сумській області надійшов лист № 4688/10/18-28-12-01-46 від 12.03.2018 (з додатками) про надання відповіді, на виконання ухвали суду від 21.02.2018, а саме стосовно надання податкових декларацій, поданих ТОВ «Братениця» (період з 01.03.2017 по 31.01.2018).

Суд надав представнику позивача вищезазначені документи для ознайомлення. Представник позивача ознайомився з документами.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідачем по справі було надано ряд клопотань, а саме:

По-перше, відповідачем була подана заява від 13.03.2018 про перерву в судовому засіданні, оскільки між сторонами ведуться переговори щодо укладення мирової угоди на стадії судового розгляду, а тому суд, відповідно до ст. 196 ГПК України повинен сприяти примиренню сторін.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Як зазначив представник позивача, він є єдиним уповноваженим представником позивача на ведення даної справи в суді, жодна інформація станом на момент розгляду справи про можливість мирного врегулювання спору у нього відсутня, а тому позивач категорично заперечує проти задоволення вищезазначеного клопотання.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів можливості врегулювання спору мирним шляхом та дій, які підтверджують таке врегулювання (не надано листів, проекту мирової угоди, доказів звернень до позивача тощо), позивач категорично заперечує проти такого клопотання, а тому суд дійшов висновку, що клопотання є необгрунтованим та задоволенню не підлягає, а спір може бути віирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ст. 46 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу, а тому відповідач не позбавлений права звернутись до позивача для врегулювання спору на стадії виконання рішення, тощо.

По-друге, відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, оскільки у даній справі існує спір між сторонами стосовно правової природи такого поняття як «курсова різниця української гривні до долара США» , яка на думку відповідача є збитками, а позивач з цим не погоджується. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 357/16594/15, ухвали Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 750/8676/15 подібні справи щодо вирішення правової природи поняття курсової різниці та застосування ст. 22 ЦК України було передано на розгляд ОСОБА_3 Верховного суду. Тому провадження у даній справі, на думку відповідача, підлягає зупиненню до вирішення Верховним Судом вищезазначених справ.

Відповідно до ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, в тому числі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Подібними правовідносини будуть за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин справи.

Однак вищезазначені справи Верховного Суду стосуються курсової різниці (предмет спору) за неналежне виконання договору позики (підстава позову).

В той же час, предметом даного спору є стягнення основної суми боргу, з урахуванням зміни ціни товару, у порядку передбаченому договором, а підставою є неналежне виконання відповідачем договору поставки.

Враховуючи, що предметом даного спору є стягнення боргу, а саме в зв'язку із зміною ціни товару, у порядку, який передбачений сторонами у укладеному сторонами договорі поставки, а отже предмет у даній справі і зазначених справах Верховного Суду не є тотожнім. Відносини регулюються різними нормами матеріального права, а тому відповідачем не доведено як вплинуть вищезазначені рішення на конкретні правовідносини у даній справі. Також, враховуючи, що зупинення провадження у справі є правом суду, то суд дійшов висновку, що клопотання є неправомірним, необгрунтованим і задоволенню не підлягає.

По-тертє, в судовому засіданні під час судових дебатів представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки до судових дебатів.

Згідно ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Однак вищезазначеними статтями не передбачено відкладення розгляду справи для надання сторонам часу для підготовки до судових дебатів, оскільки судові дебати є однією із стадій судового розгляду, а належна підготовка до судового розгляду відноситься до обов'язків сторони, яка повинна виконувати їх добросовісно, згідно до ст. 43 ГПК України.

Судом було надано час сторонам для підготовки до судового засідання, а тому клопотання відповідача про надання часу для підготовки до судових дебатів є неправомірним, необгрунтованим і задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідач подав заяву від 13.03.18 про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2017 між сторонами було укладено договір поставки № Хк160317/02 на умовах товарного кредиту (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого живлення, засоби захисту рослин), вказані в специфікаціях №№ 1-13 до Договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Між сторонами були складені та підписані специфікації №№ 1-13 до Договору.

Позивач належним чином виконав зобов'язання по Договору - поставив товар відповідачу, у кількості, асортименті, вказаних у специфікаціях №№ 1-13 до Договору, загальна сума якого на дату підписання відповідних специфікацій становила 1824220 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками,видатковими накладними, копії якиї містяться в матеріалах справи.

31.05.2017 відповідач частково повернув отриманий за видатковою накладною № Хк000280 від 27.03.2017 товар на суму 43120 грн., що підтверджується накладною на повернення від покупця товару № 166 від 31.05.2017.

Оскільки відповідач не оплатив товар, то позивач розрахував кінцеву ціну товару в національній валюті України, що підлягає сплаті після зміни ціни неоплаченого товару, з урахуванням п. 5.4 Договору, а тому заборгованість склала 1805822 грн. 36 коп.

Позивач звертався до відповідача з претензією, проте відповідач вищезазначену суму не сплатив.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення вищезазначеної суми боргу.

Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 1805822 грн. 36 коп. боргу підлягає задоволенню, оскільки:

Як вже зазначалось, між сторонами виникли відносини поставки.

Отже, предметом доказування у даній справі є факт поставки товару по Договору, а також розмір заборгованості, яка підлягає оплаті відповідачем.

Позивач, на підтвердження належності виконання Договору - поставки у кількості, асортименті, вказаних у специфікаціях №№ 1-13 до Договору, надає підписані сторонами та скріплені печатками, наступні видаткові накладні: № Хк000275 від 27.03.2017, Хк000280 від 27.03.2017, № Хк000351 від 30.03.2017, № Хк00226 від 21.04.2017, Хк000252 від 25.04.2017, № Хк000227 від 21.04.2017, № Хк000287 від 26.04.2017, № Хк000280 від 26.04.2017, № Хк000309 від 28.04.2017, № Хк000108 від 05.05.2017, Хк000291 від 29.05.2017, № Хк000329 від 31.05.2017, № Хк000012 від 02.06.2017, № Хк000106 від 14.06.2017, № Хк000121 від 14.06.2017, № Хк000020 від 08.08.2017.

Відповідач у відзиві зазначав, що видаткові накладні № ХК000108, № 000291, № Хк000329, № Хк00012, № Хк000106, № Хк000121, № ХК000020 директором ТОВ Братениця ОСОБА_4 не підписувались, що може свідчити про неузгодженість між сторонами Договору асортименту, кількості, ціни та умов виконання зобов'язання та самого факту поставки товару.

Як вбачається з ухвали суду від 12.02.2018, якою було відмовлено відповідачу у призначенні судової експертизи, на неодноразові запитання суду представнику відповідача про те, чи заперечує відповідач факт поставки товару на зазначену позивачем суму за договором, відвовідач не зазначив, що факт поставки та отримання товару за договором заперечує, а зазначив, що непідписання певних документів може свідчити про неузгодженість умов виконання зобов'язань.

Крім того, п. 1. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, в тому числі підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Печатка також відноситься до інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалось, підпис на спірних видаткових накладних скріплено печаткою відповідача.

У справі відсутні докази того, що печатка була втрачена, знищена, вилучена чи викрадена, або відомості щодо того, що відповідач прийняв рішення не застосовувати печатки у оформленні документів.

Отже, відповідачем фактично не спростовується сам факт поставки за видатковими накладними № ХК000108, № 000291, № Хк000329, № Хк00012, № Хк000106, № Хк000121, № ХК000020. Не доведено відповідачем жодними належними та допустимими доказами, що видаткові накладні не підписувались, видаткові накладні містять підпис директора ОСОБА_4 та на підписі міститься печатка підприємства, що відповідачем не заперечується.

Враховуючи все вищезазначене в сукупності (незаперечення самого факту поставки, наявність підписів та печаток на накладних), суд дійшов висновку, що вищезазначеними видатковими накладними, в тому числі за № ХК000108, № 000291, № Хк000329, № Хк00012, № Хк000106, № Хк000121, № ХК000020 підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1781100 грн.

Стосовно розрахунки суми боргу, то відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.3 Договору нарахування курсової різниці нараховується за курсом долару на дату, що передує даті розрахунку, яка визначається в кожній із 13 специфікацій. У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач мав би взяти до розрахунку курс долару США станом на день, що передує даті розрахунку, вказаній в специфікації.

Відповідно до п. 2.3 Договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладення відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити відповідач, змінюється, та відповідач зобов'язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою: С (кінцева ціна неоплаченого товару) = В (ціна неоплаченого товару, яка підлягає зміні) х (К2(вартість 1 долара США (Євро), що склалась на банківський день, що передує даті вимоги)/К1 (вартість 1 долара США (Євро), що склаласт на банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації).

Вищезаззначений пункт Договору міститься в розділі 2 Договру (Ціна товару, сума договору та умови розрахунків), який містить встановлені сторонами загальні поняття та формули стосовно визначення та зміни ціни товару.

Як зазначає позивач, відповідач порушив свої зобов'язання за Договором та у строк, встановлений Договором не здійснив оплату вартості отриманого товару на суму 1781100 грн.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Крім того, за змістом чч.2, 3 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом.

В Договорі сторонами був погоджений порядок здійснення коригування ціни, станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви.

У розділі 5 Договору міститься п. 5.4, як спеціальний пункт відносно визначення ціни на конкретну дату, в якому зазначено, що у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладення відповідної специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість відповідача) може змінюватись продавцем пропорційно зміні вартості долару (США) в односторонньому порядку за наступною формулою: С=Вх(К2/К1), де: С - кінцева ціна неоплаченого товару в національній валюті України, що підлягає сплаті після зміни ціни неоплаченого товару по вищевказаній накладній; В- ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв'язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2 - вартість 1 долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, збільшеним на кіькість процентів, що вказана у спеціфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією); К1 - вартість 1 долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долара США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації.

Сторони погодили, що перерахунок відповідачем вартості неоплаченого товару за цим пунктом є обов'язковим для позивача та не потребує підписання сторонами жодних додаткових угод до Договору.

Суд дійшов висновку, що позивачем правомірно застосовано розрахунок суми боргу, відповідно до п. 5.4 Договору, оскільки п. 2.3 Договору передбачене визначення ціни з урахуванням зміни курсу долару США станом на дату розрахунку, якщо відповідач здійснить такий розрахунок, проте відповідач порушив свої зобов'язання за Договором - у строк, встановлений Договором, не здійснив оплату вартості отриманого товару. Таким чином, відповідачем порушено свої зобов'язання за Договором, а тому позивач має право розрахувати ціну товару на момент подапння ним позову до суду, відповідно до п. 5.4 Договору.

Як вбачається з розрахунку суми боргу, який міститься в позовній заяві, ціна товару, поставленого та неоплаченого за Договором розрахована позивачем вірно, з урахуванням п. 5.4 Договору та складає 1805822 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що зішчайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача в розмірі 1805822 грн. 36 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати боргу суду не надав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача судом розглянуті, однак до уваги не приймаються, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 52227 грн. 70 коп. 30 % річних (за загальний період з 01.11.2017 по 07.12.2017).

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до п. 5.3 Договору у випадку прострочення відповідачем платежу, відповідач на вимогу позивача сплачує останньому 30% річних від простроченої суми.

Суд здійснив перерахунок 30% річних по кожному факту поставки та дійшов висновку, що позивачем при розрахунку 30% річних допущена арифметична помилка, однак, враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання та те, що 30 % річних самостійно встановлено сторонами в Договорі, то суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 30 % річних (за загальний період з 31.10.2017 по 07.12.2017) підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 52178 грн. 43 коп.

В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення 30% річних, суд відмовляє в їх задоволенні, в зв'язку з необгрунтованістюю такої вимоги.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 445275 грн., а також пеню в розмірі 47022 грн. 34 коп. (за період з 01.11.2017 по 07.12.2017).

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які, відповідно до ст. 231 ГК України, застосовуються у розмірі, встановленому законом або договором.

Згідно до п. 5.2 Договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи факт встановленого судом прострочення виконання зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 445275 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Стосовно суми пені, то суд здійснив розрахунок пені по кожному факту поставки та дійшов висновку, що позивачем при розрахунку допущена арифметична помилка, однак, враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені (за загальний період з 01.11.2017 по 07.12.2017) підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 46960 грн. 63 коп.

В іншій частині позовних вимог стосовно пені, суд відмовляє в їх задоволенні, в зв'язку з необгрунтованістю такої вимоги.

Також, відповідач подав заяву від 13.03.18 про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд дійшов висновку, що вищезазначена заява не підлягає задоволенню, оскільки:

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру пені є правом суду. Розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.

Суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, як встановлено вище, невиконання зобов'язання за Договором сталось з вини відповідача, зобов'язання відповідачем не виконане і не виконується - не надано доказів часткового виконання, відповідач не сприяв зменшенню суми боргу, а тому суд дійшов висновку про відсутність виняткових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Братениця (вул. Першотравнева, 99, с. Братениця, Великописарівський район, Сумська область, 42812, код 33219593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком (вул. Бориспільська, 7, м. Київ, 02099, код 30530159) 1805822 грн. 36 коп. боргу, 46960 грн. 63 коп. пені, 445275 грн. штрафу, 52178 грн. 43 коп. 30% річних, 35253 грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 20.03.2018.

Суддя О.Ю. Резніченко