Рішення

від 12.03.2018 по справі 922/4407/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р.Справа № 922/4407/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Ельфа", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратон", м. Харків про стягнення 190486,13 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Ельфа", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратон", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 190486,11 грн. за договором переведення боргу №119/13 від 24.12.2013. Позов обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по вказаному договору щодо оплати боргу та не виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару. В якості правових підстав позивач посилається на ст.ст. 11, 509, 526, 520, 612 ЦК України.

Ухвалою суду від 02.01.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.02.2018 о 10:30.

Ухвалою суду від 02.02.2018 підготовче засідання було відкладено до 19.02.2018 до 10:30.

Ухвалою суду від 19.02.2018 було закрите підготовче провадження та справа №922/4407/17 була призначена до судового розгляду по суті на 12.03.2018 о 10:30.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 12.03.2018 не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвал суду за адресою повідомленою позивачем у позові, яка співпадає з адресою відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача, відповідно до статті 202 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні 12.03.2018 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.12.2012 між ТОВ "Лікон-Трейд" та ПП "Ельфа" був укладений договір поставки №103/12, відповідно до умов якого постачальник (ПП "Ельфа") зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупця (ТОВ "Лікон-Трейд") товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах визначених у цьому договорі.

Через неналежне виконання ТОВ "Лікон-Трейд" своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару у останнього станом на 10.10.2013 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 183508,54 грн.

10.10.2013 між ТОВ "Лікон-Трейд" (первісний боржник), ТОВ "Блісс-Трейд" (новий боржник) та ПП "Ельфа (кредитор) був укладений договір №380/13 про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник переводить, а новий боржник приймає грошовий борг у розмірі 183508,54 грн., що виник на підставі договору поставки №103/12 від 05.12.2012, укладеного між первісним боржником та кредитором.

Згідно пункту 2 цього договору, кредитор не заперечував проти переведення боргу, визначеного у пункті 1 і підписуючи зі своєї сторони договір, дав згоду на переведення зазначеного боргу.

Відповідно до пункту 3 договору про переведення боргу № 380/13 від 10.10.2013, кредитор зменшив дебіторську заборгованість первісного боржника одночасно збільшуючи дебіторську заборгованість нового боржника на суму 183508,54 грн.

В подальшому, 19.08.2013 між: ПП «Ельфа» та ТОВ «Блісс-Трейд» був укладений договір поставки № 72/13, відповідно до п. 1.1. якого, ПП «Ельфа» , як постачальник, прийняло на себе обов'язки в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупця товар в певній кількості і відповідній якості, а ТОВ «Блісс-Трейд» , що є покупцем за договором, зобов'язалось прийняти товар і оплатити його на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів , що передбачено п.5.1 договору.

Через неналежне виконання ТОВ "Блісс-Трейд" своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару у останнього станом на 24.12.2013 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 186653,00 грн.

24.12.2013 ПП «Ельфа» , ТОВ «Блісс-Трейд» , ТОВ «Страто» (відповідач) уклали трьохсторонній договір про переведення боргу № 119/13, відповідно до якого, ТОВ «Блісс-Трейд» , як первісний боржник, переводить, а ТОВ «Стратон» , як новий боржник, приймає грошовий борг у розмірі 186653,00 грн., що виник на підставі договору поставки № 72/13 від 19.08.2013, укладеного з ПП «Ельфа» .

Згідно пункту 2 цього договору , ГІП «Ельфа» , як кредитор, не заперечувало проти переведення боргу, визначеного у пункті 1, і підписуючи зі своєї сторони договір, дало згоду на переведення зазначеного боргу.

Відповідно до пункту 3 договору про переведення боргу № 119/13 від 24.12.2013, кредитор зменшив дебіторську заборгованість первісного боржника одночасно збільшуючи дебіторську заборгованість нового боржника на суму 186653,00 грн.

Згідно п. 10 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Крім того, у період з 11.01.2014 по 03.06.2014 ПП "Ельфа" поставило ТОВ "Стратон" непродовольчі товари на загальну суму 41651,88 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 222 від 11.01.2014 на суму 7931,88 грн., № 2783 від 15.02.2014 на суму 4416,72 грн., № 3574 від 27.02.2014 на суму 2393,88 грн., № 3894 від 01.03.2014 на суму 4453,88 грн., № 3901 від 01.03.2014 на суму 943,74 грн., № 3905 від 01.03.2014 на суму 616,32 грн., № 643 від 16.01.2014 на суму 1513,32 грн., № 4602 від 15.03.2014 на суму 4380,72 грн., № 5320 від 27.03.2014 на суму 4710,78, № 7449 від 29.04.2014 на суму 5034,24 грн., № 9227 від 23.05.2014 на суму 2328,84 грн. та № 9944 від 03.06.2014 на суму 2928,06 грн. (а.с. 110-128).

Втім, відповідач - ТОВ "Стратон" оплату за поставлений товар здійснив частково у розмірі 37818,75 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем - ПП "Ельфа" у розмірі 190486,11 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 190486,13 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 520, 525, 526, 530, 610, 612, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратон" (61054, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 120, код ЄДРПОУ 37874470, п/р 26002052321657 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Приватного підприємства "Ельфа" (61005, м. Харків, вул. Малинівська, 7, код ЄДРПОУ 32134273, р/р 26008035979000 в АТ "УкрСиббанк" м. Харкова, МФО 351005) - 190486,11 грн. заборгованості та 2857,29 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 19 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2