Рішення

від 20.03.2018 по справі 922/16/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р.Справа № 922/16/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Інститут проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного м. Харків до Науково-технічний центр Інженерної академії України, м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року до суду звернувся Інститут проблем машинобудування ім. А.М.Підгорного та просить:

- розірвати договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 293;

- визнати припиненим договір про відшкодування витрат балансоутримувача та надання комунальних послуг користувача № 293-К;

- стягнути з Науково-технічного центру Інженерної академії України, код 21176743 п/р 26008822375121 у відділені № 22 ПАТ "Банк "ГРАНТ" м. Харків, МФО 315607, 61046 м. Харків, вул. Пожарського, 2/10 на користь Інституту проблем машинобудування ім. А.М.Підгорного Національної академії наук України, код 03534570 р/р 31254201110427 в ГУДКСУ Харківської області, МФО 851011, 611011, м. Харків Пожарського 2/10, суму заборгованості за договорами про відшкодування витрат балансоутримувача майна та надання комунальних послуг користувачу № 293-к, та оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 293 в розмірі 26.383,69 грн., в тому числі:

- за відшкодування комунальних , експлуатаційних та інших витрат 9.754, 32 грн.

- податок на землю 30,61 грн.

- рентна плата за спецводокористування - 73,45 грн.

- орендна плата - 16.525,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем умов наступних договорів, а саме:

- договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за № 293-К від 01.02.2016 року

- договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України за № 293 від 01.02.2016 року.

Ухвалою суду від 04.01.2018 р. подану позовну заяву було залишено без руху, відповідно до ст. 174 ГПК України надано позивачу час на усунення недоліків.

23.01.2018 р. до господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. №1925) представника позивача про зменшення позовних вимог та усунення недоліків позовної заяви. Позивачем заявлено зменшення позовних вимог шляхом відмови від вимоги про визнання договору №293-К Про відшкодування витрат балансоутримувача нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу припиненим.

13.02.2018 року позивачем надана заява про зменшення позовних вимог у зв*язку з частковим погашенням боргу, так по договору № 293 позивач просить суд стягнути 9320,27 грн., за договором № 293-К 9201,31 грн. ( а.с.116).

03.03.2018 року позивачем уточнені позовні вимоги, в яких заявник просить суд розірвати договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 293 від 01.02.2016 року.

Стягнути з Науково-технічного центру Інженерної академії України ( м. Харків, вул. Пожарського, 2/10 код ЄДРПОУ 21176743, п/р 26008822375121 у відділені № 22 ПАТ "Банк "Грант" м. Харків, МФО 315607) на користь Інституту проблем машинобудування ім. А.М.Підгорного Національної академії наук України ( код ЄДРПОУ 03534570, р/р 31254201110427 в ГУДКСУ Харківської області , МФО 851011 м. Харків, вул. Пожарського, 2/10) суму заборгованості за договором № 293-К від 01.02.2016 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в розмірі 6.022,41 грн. та за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України за № 293 від 01.02.2016 року в розмірі 8.455,21 грн. та судовий збір 3.200,00 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, а право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог - є його невід'ємним, диспозитивним правом, суд приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

13.02.2018 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд у зв*язку з тим, що в період розгляду позовної заяви відповідач частково погасив борг, позивач просить стягнути з відповідача :

- за відшкодування комунальних, експлуатаційних та інших втрат в сумі стягнути 9.127,86 грн.

- рентна плата за спецводокористування 73,45 грн.

орендну плату 9.320,27 грн. Всього по договору № 293 стягнути суму 9.320,27 грн. по договору № 293-к - 9.201,31 грн. та розірвати договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 293 від 01.02.2016 року. ( а.с.166).

Суд продовжує розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вбачає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами.

01.02.2016 року між Інститутом проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України, ( ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03534570) та Науково-технічного центру інженерної академії України ( ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21176743) був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю з додатками та додатковими угодами що є невід*ємною частиною ( а.с.13-22 та 63-69).

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі повноважному представнику відповідача 13.02.2018 р. ( а.с.114).

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.202 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 293 та укладений договір про надання комунальних послуг та №293-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних послуг орендарю.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами договорів №293-К та №293 відповідач зобов'язаний сплачувати нараховані грошові кошти до початку наступного звітного періоду, тобто не пізніше 20 числа поточного місяця отримувати рахунки та до 30 числа поточного місяця здійснювати оплату на рахунок Балансоутримувача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, за ремонт відповідно до відновлювальної вартості приміщення, за комунальні та інші послуги згідіо наданих рахунків (п.2.2.3 договору № 274-К, п.3.1 договору № 293).

Відповідач несвоєчасно виконував свої договірні зобов'язання, з приводу чого позивачем було пред*явлено позов про стягнення заборгованості за договором оренди № 293 у розмірі 8.455,21 грн. та договором № 293-К у розмірі 6.022,41 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 8.455,21 грн. сума основного боргу за договорами №293 та №293-К правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

За приписами ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Враховуючи зазначені вище положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі .

Таким чином, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 293 від 01.02.2016 року.

Стягнути з Науково-технічного центру Інженерної академії України ( м. Харків, вул. Пожарського, 2/10 код ЄДРПОУ 21176743, п/р 26008822375121 у відділені № 22 ПАТ "Банк "Грант" м. Харків, МФО 315607) на користь Інституту проблем машинобудування ім. А.М.Підгорного Національної академії наук України ( код ЄДРПОУ 03534570, р/р 31254201110427 в ГУДКСУ Харківської області , МФО 851011 м. Харків, вул. Пожарського, 2/10) суму заборгованості за договором № 293-К від 01.02.2016 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в розмірі 6.022,41 грн. та за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України за № 293 від 01.02.2016 року в розмірі 8.455,21 грн. та судовий збір 3.200,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 20.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_2