Рішення

від 16.03.2018 по справі 922/310/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2018 р.Справа № 922/310/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-Світлотехніка", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс - ВМ Україна", м. Харків

про стягнення 82036,27 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "АСТ-Світлотехніка" 12.02.2018 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Імпульс - ВМ Україна" коштів у загальному розмірі 81766,27 грн. Відповідно позовної заяви ціна позову складається з 59152,55 грн. основного боргу, 5915,25 грн. - штрафу, 16698,47 грн. - 36% річних. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений за договором поставки № 88 від 30.03.2015 р. товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2018 р. прийнято позовну заяву ТОВ "АСТ-Світлотехніка" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/310/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Клопотання від сторін, в порядку ч.5 ст.252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

З урахуванням приписів ст. 251-252 ГПК України, відповідачеві було встановлено строк у 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61052, Харківська обл., місто Харків, пров. Свердлова, 4.

Ухвала суду, яка була направлена на вищезазначену адресу відповідача була повернута до суду 23.02.2018 р. з довідкою пошти про повернення у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відтак суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про факт відкриття провадження у даній справі, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на позов. При цьому, п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позов сплив.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 березня 2015 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-Світлотехніка" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс - ВМ Україна" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 88/15, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначеним у видаткових накладних (товар), а покупець зобов'язався приймати й оплачувати цю продукцію в кількості, асортименті, цінам відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних.

Відповідно до пункту 12.2. договору, він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2015 р., але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з умовами договору. У разі відсутності до дати закінчення терміну дії договору, від будь-якої з сторін, письмового повідомлення про розірвання договору, термін дії даного договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно, без складання додаткових угод до цього договору.

Доказів розірвання договору поставки № 88/15 від 30 березня 2015 року до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим суд визнає його автоматично продовженим в порядку п. 12.2 договору до 31.12.2018 р.

Згідно п. 1.3. договору асортимент, ціна та кількість товару наведені у підписаних сторонами видаткових накладних.

Умови щодо поставки товару визначені сторонами у розділі 3 договору, зокрема, відповідно до п. 3.5. договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2010) склад постачальника за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7. Покупець зобов'язується прийняти та вивезти товар зі складу постачальника в термін не більше 3 календарних днів від узгодженої дати постачання, а у разі дострокової поставки - з моменту повідомлення постачальником про готовність товару для відвантаження.

При цьому, відповідно до п. 4.4. договору, поставка партії товару вважається виконаною постачальником, ризики та право власності на товар переходять до покупця з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами мають тривалий характер, зокрема позивач за період з 03.03.2017 р. по 03.04.2017 р. на виконання своїх зобов'язань за спірним договором, передав у власність відповідача за 19 видатковими накладними (№№ 4706, 4708, 4714 від 06.03.2017 р., № 4879, 4901 від 07.03.2017 р., № 5283, 5316, 5331 від 13.03.2017 р., № 5664, 5665 від 16.03.2017 р., № 5760 від 17.03.2017 р., № 5892 від 20.03.2017 р., № 6103 від 21.03.2017 р., № 6414 від 24.03.2017 р., №№ 6891, 6893, 6894 від 29.03.2017 р., №№ 7270, 7268 від 03.04.2017 р.) товар на загальну суму 62183,86 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2. договору, строк оплатити товару, що поставляється, становить 21 календарний день від дати поставки кожної партії товару.

Як вказує позивач, у позовній заяві та встановлено з наданого до матеріалів справи: виписки банку по рахунку відповідача з 11.01.2017 по 30.09.2017 (АЕС. 19-21) та довідки "розрахунки з покупцем", сформованої позивачем за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 р., станом на 31.01.2018 року позивачем було поставлено відповідачу, та відповідно отримано останнім товар на загальну суму 177400,71, в свою чергу сплачено відповідачем за отриманий товар грошові кошти у розмірі 173000,77 грн., з яких за товар отриманий за спірними накладними зараховано грошові кошти у розмірі 3031,31 грн.

Таким чином, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірними видатковими накладними товар у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у останнього виникла перед позивачем заборгованість за поставлений за період з 06.03.2017 по 03.04.2017 р. товар за договором № 88/15 від 30.03.2015 р. в розмірі 59152,55 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого ТОВ "АСТ-Світлотехніка" за договором № 88/15 від 30.03.2015 р. товару за період з 03.03.2017 р. по 03.04.2017 р. на суму 59152,55 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки відповідачу товару за період з 03.03.2017 по 03.04.2017 р. та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 59152,55 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга ст.549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст.549 Цивільного кодексу України)

Умовами договору поставки № 88/15 від 30.03.2017 року, а саме в п.8.6. сторони дійшли згоди про те, що покупець, який прострочив оплату товару більше ніж на 10 календарних днів, повинен виконати свої зобов'язання та сплатити штраф у розмірі 10 % від простроченої суми. Крім того, покупець сплачує 36 % річних, як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлену у договорі відповідальність за неналежне виконання умов договору у вигляді стягнення штрафу, приймаючи до уваги прострочення здійснення оплат на строк більше 10 календарних днів, перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5915,25 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню як правомірна.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п.8.6. договору, просить суд стягнути з відповідачів 36 відсотків річних за період з 25.04.2017 по 06.02.2018 у розмірі 16698,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як достовірно встановлено судом, пунктом 8.6 договору поставки сторонами узгоджено розмір річних на рівні 36 %.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 36% річних, суд дійшов висновку про його правильність, а тому вимога позивача про стягнення 16698,47 грн. відсотків річних за період з 25.04.17 по 06.02.2018, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, натомість відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги пред'явлені правомірно, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги у даній справі задоволено у повному обсязі, тому судовий збір у розмірі 1762,00 грн. покладається на відповідача та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс - ВМ Україна" (61052, Харківська обл., місто Харків, пров. Свердлова, 4; ідент. код 37118110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-Світлотехніка" (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, б. 201-203, літ. 2А; ідент. код 39393590) 59152,55 грн. основного боргу, 5915,25 грн. штрафу, 16698,47 грн. - 36% річних, 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Харківського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_1