Постанова

від 14.03.2018 по справі 906/483/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Справа № 906/483/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Судді доповідача (головуючого судді) Маціщук А.В.,

судді Гудак А.В.,

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Харитонюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС" – директор ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 міської ради - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС"

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 07.11.2017 р. суддею Кудряшовою Ю.В. о 10:40 год. у м.Житомирі, повний текст складено 13.11.2017 р.

у справі № 906/483/17

за позовом ОСОБА_4 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради

до ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС"

до ОСОБА_3 міської ради

про стягнення 368755,51 грн.

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 р. у справі № 906/483/17 частково задоволено позов ОСОБА_4 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради до ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС" до ОСОБА_3 міської ради про стягнення 368755,51 грн. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС" на користь ОСОБА_4 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради 330178,63 грн. богу, 27323,22 грн. пені, 3249,62 грн. 3% річних, 8004,04 грн. інфляційних нарахувань. Вирішено відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_3 міської ради.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_5 підприємство "Компанія РОС" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 р. у справі № 906/483/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права і висновки суду не відповідають конкретним обставинам справи. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що загальна сума по рахункам за надання послуг з теплопостачання у період з липня 2016 року по березень 2017 року включно становить 283025,61 грн., що підтверджено актом звіряння взаємних розрахунків за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року. В апеляційній скарзі скаржник пояснює, що розбіжність між заявленою до стягнення сумою основного боргу та реальною заборгованістю відповідача перед ОСОБА_4 підприємством "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради становить 47153,02 грн. боргу, і в разі зменшення суми бору, значно будуть відрізнятись і суми штрафних санкції.

Разом з тим, скаржник звертає увагу на можливість подвійного стягнення коштів за постачання теплової енергії, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_5 підприємство "Компанія РОС" не є власником та балансоутримувачем об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Житомир, вул. Крошенська. буд. 12 б.

Скаржник просить врахувати наведені обставини і скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 р. у даній справі та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ОСОБА_4 підприємством «Житомиртеплокомуненерго» ОСОБА_3 міської ради виставлялись рахунки ОСОБА_1 підприємству «Компанія РОС» у відповідності до умов укладеного договору. При цьому звертає увагу, що ОСОБА_3 міська рада, яка є бюджетною установою, перед взяттям на себе будь - яких зобов’язань, повинна мати передбачені кошти у вигляді бюджетних асигнувань, отже, міська рада не може нести відповідальність за договірними зобов’язаннями ОСОБА_1 підприємства «Компанія РОС».

Просить рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 р. у справі № 906/483/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач подав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначає, що в рахунках №1981 за березень 2017 року від 31.03.2017 р. та від 03.04.2017 р. різні суми виникли у зв`язку із зміною тарифу на теплову енергію з 24.02.2017 р., тому споживачу за період з 24.02.2017 р. по 28.02.2017 р. в березні 2017 року були донараховані суми за новими тарифами.

Позивач та відповідач ОСОБА_3 міська рада не забезпечили участь представників у судовому засіданні.

Позивач в письмових поясненнях просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада подав клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Представник відповідача ОСОБА_1 підприємства «Компанія РОС» в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_5 підприємство «Компанія РОС» не отримувало рахунок №1981 за березень 2017 року від 31.03.2017 р. на суму 48481,23 грн. За березень 2017 року отримували лише рахунок №1981 від 03.04.2017 р. на суму 1328,21 грн. Пояснює, що загальна сума по рахункам за надання послуг з теплопостачання у період з липня 2016 року по березень 2017 року включно становить 283025,61 грн., що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року. Вважає, що різниця в сумі за березень 2017 року виникла у зв`язку із відсутністю електропостачання у цей період, в результаті чого не працював лічильник обліку теплової енергії.

Склад суду був змінений у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Петухова М.Г. на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 р. шляхом автоматичнї зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду та згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.03.2018 р. Відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення позивача та відповідача ОСОБА_3 міської ради про час і місце розгляду справи, що підтверджується їх клопотаннями про розгляд справи без участі їх представників /а.с. 194 - 195/, явка представників в судове засідання обов’язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача ОСОБА_3 міської ради за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 підприємства «Компанія РОС» в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено таке.

25.10.2016 р. ОСОБА_4 підприємством “Житомиртеплокомуненерго” ОСОБА_3 міської ради/виконавець та ОСОБА_1 підприємством "Компанія РОС"/споживач укладений договір на постачання теплової енергії № 1981 /а.с. 8-11/, за умовами якого виконавець зобов'язується постачати теплову енергію своєчасно та відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.п. 1.1).

Відповідно до п. 3.1. розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживачі – госпрозрахункові підприємства, організації проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50 % від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Згідно з п. 3.6. за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

За умовами п.4 договору споживач, зокрема, зобов`язаний оплачувати теплову енергію у встановлений договором строк; у разі несвоєчасного внесення плати за теплову енергію сплачувати пеню у встановленому законом та цим договором розмірі (п.4.2.).

Виконавець має право зокрема: вимагати від споживача оплати вартості наданої теплової енергії згідно встановлених тарифів та в строки обумовленні цим договором; нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за постачання теплової енергії пеню у розмірі передбаченому договором (п. 4.3.).

Відповідно до п. 5.1. споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором зокрема за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію - шляхом сплати пені.

Відповідно до п. 11.1 цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово повідомлено про його розірвання.

Договір на постачання теплової енергії підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору ОСОБА_4 підприємством "Житомиртеплокомуненерго" у період з листопада 2016 року по березень 2017 року ОСОБА_1 підприємству "Компанія РОС" були надані послуги з теплопостачання, що підтверджується рахунками № 1981 з надання послуг з теплопостачання та ГОП. Рахунки надані суду позивачем /а.с. 18-22/ та відповідачем ОСОБА_1 підприємством «Компанія РОС» /а.с.148-152/.

У рахунках зазначено, що кожен рахунок є актом передавання-приймання виконаних робіт за розрахунковий період.

Відповідач оплату не виконав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" та умов договору споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, на умовах договору № 1981 від 25.10.2016 р. між сторонами відбулись правовідносини з постачання теплової енергії через приєднану мережу, і умови договору відповідають вищенаведеним нормам законодавства та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так, сторонами досягнуто згоди та дотримано всіх істотних умов, що є необхідними для договорів у даного виду, а саме: предмет договору, ціна, умови та строк дії договору. Договір на постачання теплової енергії №1981 від 25.10.2016 р. в судовому порядку недійсним не визнавався та не оспорювався.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що скаржник ОСОБА_5 підприємство "Компанія РОС" свої грошові зобов`язання за договором на постачання теплової енергії не виконав у строк, передбачений договором, - щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Звертаючись з позовом до Господарського суду Житомирської області, ОСОБА_4 підприємство "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради просить стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС" 330178,63 грн. богу, 27323,22 грн. пені, 3249,62 грн. 3% річних, 8004,04 грн. інфляційних нарахувань. На підтвердження суми боргу позивачем ОСОБА_4 підприємством "Житомиртеплокомуненерго" надані суду :

- рахунок № 1981 з надання послуг з теплопостачання та ГВП від 30.11.2016 р. за листопад 2016 року на суму 51453,44 грн. /а.с.18/;

- рахунок № 1981 з надання послуг з теплопостачання та ГВП від 31.12.2016 р. за грудень 2016 року на суму 75225,85 грн. /а.с.19/;

- рахунок № 1981 з надання послуг з теплопостачання та ГВП від 31.01.2017 р. за січень 2017 року на суму 75319,79 грн. /а.с.20/;

- рахунок № 1981 від 28.08.2017 р. за лютий 2017 року на суму 79698,32 грн. /а.с.21/;

- рахунок № 1981 від 31.03.2017 р. за березень 2017 року на суму 48481,23 грн. /а.с. 22/.

Докази направлення та вручення відповідачеві як споживачу таких рахунків суду не представлені.

Відповідач ОСОБА_5 підприємство "Компанія РОС", звертаючись до Рівненського апеляційного господарського суду до апеляційної скарги додав:

- копію рахунку № 1981 з надання послуг з теплопостачання та ГВП від 06.12.2016 р. за листопад 2016 року на суму 51453,44 грн. /а.с. 148/;

- копію рахунку № 1981 з надання послуг з теплопостачання та ГВП від 31.12.2016 р. за грудень 2016 року на суму 75225,85 грн. /а.с. 150/;

- копію рахунку № 1981 з надання послуг з теплопостачання та ГВП від 10.02.2017 р. за січень 2017 року на суму 75319,79 грн. /а.с. 149/;

- копію рахунку № 1981 від 28.08.2017 р. за лютий 2017 року на суму 79698,32 грн. /а.с. 151/;

- копію рахунку № 1981 від 03.04.2017 р. за березень 2017 року на суму 1328,21 грн. /а.с. 152/.

Відповідач заперечує одержання рахунку № 1981 від 31.03.2017 р. за березень 2017 року на суму 48481,23 грн. /а.с. 22/, тоді як підтвердив одержання та надав колегії суддів рахунок № 1981 від 03.04.2017 р. за той самий період - березень 2017 року на іншу суму 1328,21 грн. /а.с. 152/.

На підтвердження надання у березні 2017 року послуг з теплопостачання саме на суму 1328,21 грн., а не 48481,23 грн., відповідач також надав суду апеляційної інстанції акт виконаних робіт від 31.03.2017 р., з якого вбачається, що у березні 2017 року згідно з договором № 1981 від 25.10.2016 р. виконавцем були надані послуги на суму 1328, 21 грн. /а.с. 189/, а також – складений та підписаний сторонами акт вивірки розрахунків за договором № 1981 від 25.10.2016 р. на загальну суму 283025,61 грн., в т.ч. – за березень 2017 року погодженою зазначена сума 1328,21 грн. /а.с.153/.

Крім того, надані листи відповідача № 34 від 11.04.2017 р. та № 17 від 02.03.2017 р., які направлялись Управлінню капітального будівництва ОСОБА_3 міської ради та Комунальному підприємству "Житомиртеплокомуненерго" щодо виділення коштів на погашення заборгованості за постачання теплової енергії на суму 283025,61 грн.

Колегія суддів приймає надані відповідачем докази з урахуванням норм ст..269 ГПК України та з урахуванням таких обставин.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що суду першої інстанції також був наданий лист № 34 від 11.04.2017 р., яким ОСОБА_5 підприємство "Компанія РОС" повідомило Управління капітального будівництва ОСОБА_3 міської ради, що від ОСОБА_4 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради надійшли рахунки за постачання теплової енергії на будівельний об`єкт дошкільний навчального закладу № 58 за адресою м. Житомир, вул. Крошенська, 12б на суму 283025,61 грн. Додатками до цього листа за переліком у ньому є:

копія рахунку з постачання теплової енергії за листопад 2016 року на 1 аркуші;

копія рахунку з постачання теплової енергії за грудень 2016 року на 1 аркуші;

копія рахунку з постачання теплової енергії за січень 2017 року на 1 аркуші;

копія рахунку з постачання теплової енергії за лютий 2017 року на 1 аркуші;

копія рахунку з постачання теплової енергії за березень 2017 року на 1 аркуші;

копія акта звірки заборгованості за постачання теплової енергії на будівельний об`єкт дошкільний навчальний заклад № 58 за адресою: м.Житомир, вул. Крошенська 12б /а.с. 42/.

Крім того, господарському суду Житомирської області був наданий лист № 17 від 02.03.2017 р., за змістом якого ОСОБА_5 підприємство "Компанія РОС" повідомило ОСОБА_4 підприємство "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради, що на будівельному об`єкті дошкільного навчального закладу № 58 за адресою м. Житомир, вул. Крошенська, 12б з 13.02.2017 р. через відсутність електропостачання не працював лічильник обліку теплової енергії. У зв`язку з цим просить розрахувати кількість спожитої теплової енергії по 01.03.2017 р., що не обліковувалась, виходячи з розрахунку споживання за попередні місяці /а.с. 43/.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що суду першої інстанції було надано достатньо інформації щодо іншої суми боргу, ніж зазначена позивачем у позовній заяві, та щодо інших доказів боргу, зокрема, акту вивірки розрахунків на суму 283025,61 грн.

Суд першої інстанції оцінки таким доказам та обставинам не надав, не дослідивши повно обставини спору в межах справи.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними та додатково поданими доказами в межаї доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, колегією суддів на підставі наявних у справі та додатково поданих скаржником доказів встановлено, що позивач у березні 2017 року надав відповідачеві/споживачу та підтвердив первинними документами надання теплової енергії на суму 1328,21 грн.

Враховано при цьому, що рахунки, які направлялись позивачем відповідачеві є актами передавання-приймання виконаних робіт за розрахунковий період, і позивач в порядку ст..ст.33-34 ГПК України (в редакції на час оскаржуваного рішення) не надав доказів направлення відповідачеві рахунку № 1981 від 31.03.2017 р. за березень 2017 р. на суму 48481,23 грн. як акту передавання-приймання виконаних робіт на таку суму /а.с.22/. Такі докази не були надані ні суду першої інстанції, ні Рівненському апеляційному господарському суду, тоді як відповідач представив суду одержаний від позивача рахунок № 1981 від 03.04.2017 р. за березень 2017 року на суму 1328,21 грн. /а.с.152/.

Вартість наданої у березні 2017 року теплової енергії в сумі 1328,21 грн. підтверджена також актом виконаних робіт від 31.03.2017 р., з якого вбачається, що у березні 2017 року згідно з договором № 1981 від 25.10.2016 р. виконавцем були надані послуги на суму 1328,21 грн. /а.с. 189/, та актом вивірки розрахунків за договором № 1981 від 25.10.2016 р. за період жовтень 2016 року – квітень 2017 року на загальну суму 283025,61 грн., який підписаний сторонами і скріплений їх печатками /а.с.153/.

Пояснення ОСОБА_4 підприємства «Житомиркомуненерго» про ‘донарахування’ суми за новими тарифами спростовані переліченими документами, оскільки рахунок № 1981 від 03.04.2017 р. за березень 2017 року на суму 1328,21 грн. має дату пізніше, ніж рахунок № 1981 від 31.03.2017 р. за березень 2017 р. на суму 48481,23 грн. Доказів направлення відповідачеві інших рахунків, актів тощо з донарахованими сумами суду не надано, так само не подано обґрунтованого розрахунку такого можливого донарахування. Тому такі пояснення позивача є необґрунтованими, а сума боргу 47153,02 грн. – недоведеною.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити оскаржуване рішення відповідно до п.1-3 ст.277 ГПК України.

Зазначеними вище доказами у справі підтверджена сума боргу відповідача за теплову енергію, надану позивачем в період з листопада 2016 року по березень включно 2017 року в сумі 283025,61 грн. Позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню відповідно до норм ст..193 ГК України, ст.526 ЦК України та умов договору. Позовна вимога в частині 47153,02 грн. боргу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про стягнення пені ґрунтується на умовах договору та нормах чинного законодавства і правомірно задоволена судом першої інстанції.

Так, відповідно до п. 3.6. п. 5.1. договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором зокрема за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію - шляхом сплати пені.

Невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, - згідно з ч.6 ст. 232 ГК України.

Колегією суддів проведено перевірку розрахунку пені, виконаного позивачем, та встановлено, що правомірно обрахована сума за період з 11.12.2016 р. по 31.05.2017 р., враховуючи борг за рахунком № 1981 від 03.04.2017 р. за березень 2017 року в сумі 1328,21 грн. /а.с. 152/, - становить 36525,07 грн. Враховуючи, що заявлена позивачем сума є меншою, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 27323,22 грн. пені.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Розрахунок нарахування річних за період з 11.12.2016 р. по 31.05.2017 р., враховуючи рахунок № 1981 від 03.04.2017 р. за березень 2017 року на суму 1328,21 грн., перевірений колегією суддів і встановлено, що належною сумою до стягнення з відповідача є 3012,97 грн. 3% річних. В цій сумі позовні вимоги про стягнення процентів річних від сум прострочених грошових зобов’язань правомірно задоволені судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Позовна вимога в частині стягнення 236,65 грн. 3% річних задоволенню не підлягає як безпідставна, і рішення Господарського суду Житомирської області підлягає зміні в цій частині.

Колегією суддів також перевірені розрахунки 8004,04 грн. інфляційних нарахувань за період несвоєчасного виконання щомісячних платежів з 01.01.2017 р. по 30.04.2017 р., виконані позивачем та судом першої інстанції, і встановлено таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто - мала місце дефляція.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 р. № 62-97 р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши розрахунки боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2017 р. по 30.04.2017 р. з урахуванням наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції є правильним. Вбачається, що спірна сума платежу за березень 2017 року заявлена позивачем до стягнення без урахування індекса інфляції.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 р. у справі № 906/483/17 підлягає зміні в частині стягнення боргу та відсотків річних. Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, колегія суддів встановила, що укладений сторонами договір на постачання теплової енергії не суперечить нормам законодавства та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України. Договір на постачання теплової енергії №1981 від 25.10.2016 р. в судовому порядку недійсним не визнавався та не оспорювався. Доводи відповідача про подвійне стягнення не підтверджені жодним доказом та спростовуються наданими ним/відповідачем відомостями про включення суми боргу 235854,68 грн. до договірної ціни, яка підлягає відшкодуванню йому Управлінням капітального будівництва ОСОБА_3 міської ради /а.с.184-185/.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України. Витрати на судовий збір за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 р. у справі № 906/483/17 колегія суддів покладає на позивача ОСОБА_4 підприємство "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради в сумі 781,58 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 277, 281-282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС" задоволити частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 р. у справі № 906/483/17 змінити в частині стягнення боргу та 3% річних.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС" (10001, м. Житомир, проспект Незалежності, 91/1 код ЄДРПОУ 36104970) на користь ОСОБА_4 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48 код ЄДРПОУ 35343771) 283025,61 грн. боргу, 27323,22 грн. пені, 3012,97 грн. 3% річних, 8004,04 грн. інфляційних нарахувань.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 47153,02 грн. боргу, 236,65 грн. відсотків річних.

4. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС" (10001, м. Житомир, проспект Незалежності, 91/1 код ЄДРПОУ 36104970) на користь ОСОБА_4 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48 код ЄДРПОУ 35343771) 4820,48 грн. витрат на судовий збір за подання позову.Видати наказ."

Стягнути з ОСОБА_4 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48 код ЄДРПОУ 35343771) на користь ОСОБА_1 підприємства "Компанія РОС" (10001, м. Житомир, проспект Незалежності, 91/1 код ЄДРПОУ 36104970) 781,58 грн. витрат на судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Матеріали справи № 906/483/17 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 19.03.2018 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.