Рішення

від 12.03.2018 по справі 804/1248/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Справа № 804/1248/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №139490-13, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, в частині визначення ОСОБА_5 суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 18 863,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- 02 лютого 2005 року між Дніпродзержинською міської радою та громадянином ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.02.2005 року за №02011), розташованої у м. Дніпродзержинську по пр. Металургів, 62, згідно з пунктом 3.1 якого орендна плата вноситься в розмірі 5175,00 грн./рік;

- орендар з початку дії цього договору виконував його умови у повному обсязі;

- 02 жовтня 2012 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська було винесено рішення по справі №2-1707/6085/12, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року, за позовом прокурора м.Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради про внесення змін до вказаного договору оренди, яким внесено зміни до пункту 3.1 договору оренди від 02.02.2005 року, шляхом викладення пункту 3.1 в новій редакції: Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України ;

- рішенням Кам'янської міської ради від 24 лютого 2017 року №622-14/VІІ ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено складає 1%, тобто, відповідач мав визначити позивачу орендну плату у розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (3-кратнии розмір земельного податку), розташованої у м. Кам'янське по пр. Металургів, 62;

- згідно ОСОБА_2 від 22 вересня 2017 року №245 із технічної документації нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 2384 кв. м. за адресою: м. Кам'янське, пр. Металургів, 65, кадастровий номер 1210400000:01:011:0141 складає 3 453 445,31 грн., тобто, оцінка одного квадратного метра вказаної земельної ділянки становить 1 448,60 грн. (3 453 445,31 грн.: 2 384 кв. м.).

- як вбачається з договору оренди від 02 лютого 2005 року площа орендованої позивачем земельної ділянки у м. Кам'янське (Дніпродзержинськ) по пр. Металургів, 62 складає 789 кв.м. (0,0789га), а, отже, нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки становить 1 142 945,4 грн. (789 кв. м.* 1 448,6 грн.).

- за вказаних обставин розмір річної орендної плати має складати 34 288,362 грн. (1 142 945,4*3%), тобто, податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_5 позивачу має бути визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 34 288 грн., а не 53 151,66 грн., як визначено спірним повідомленням-рішенням;

- з огляду на викладене, спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми орендної плати в розмірі 18 863,04 грн. (53 151,66 грн. - 34 288,62 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду у судовому засіданні 12 березня 2018 року о 14 год. 00 хв., а також витребувано від Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області розрахунок суми податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №139490-13 (а.с.2-3).

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.30-36), в якому зазначив таке:

- 30.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №139490-13, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в розмірі 53 151,66 грн.

- у 2017 році громадянин ОСОБА_5 продовжував користуватись земельною ділянкою за вказаною вище адресою;

- згідно договору від 02.02.2005 року № 02011 нормативна грошова оцінка земельно ділянки складала 420733,67грн., ставка згідно договору 1,29 відс. від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (п. 3.1 договору);

- Рішенням Дніпровського районного суду від 02.10.2012 року у справа №409/6085/12 внесені зміни до п. 3.1. договору, виклавши його в наступний редакції Річна оренди, плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратною розміру земельного податку.... ;

- між Орендарем та Орендодавцем 01.02.2012 року укладено додаткову угоду, якою збільшено розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки до 933 856,61 грн.;

- підставою для нарахування орендної плати позивачу є договір оренди №02011 від 02.02.2005 року між ним та Дніпродзержинською міською радою, а також додаткова угода від 01 лютого 2012 року, якою було збільшено розмір нормативно- грошової оцінки земельної ділянки до 933 856,61 грн.;

- отже, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель за 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 2016 рік - 1,06, яка підлягає застосуванню до розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки визначеною договором, індексація яка підлягає застосуванню у 2017 році складає (1*1.249*1,433*1,06) = 1,897;

- з урахуванням вищевикладеного, розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: м. Кам'янське, пр. Металургів, 62, загальною площею 0,0789 га: 933 856,61 грн.* 1,89721 * 3% = 53 151,66 грн.

12 березня 2018 року у судовому засіданні представники сторін підтримали вищенаведені правові позиції. Представником позивача додатково зазначено про відсутність необхідності надання відповіді на відзив, а також надано пояснення щодо застосування податковим органом при розрахунку позивачеві орендної плати нечинного станом на день винесення податкового повідомлення-рішення витягу від 25 січня 2012 року №340 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель, яке й призвело до неправильного розрахунку земельного податку.

12 березня 2018 року у зв'язку з допущенням описки у прохальній частині позову на підставі частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення судом постановлено ухвалу про поновлення судового розгляду, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання (а.с.40).

12 березня 2018 року представником позивача надано заяву, у якій останній просив суд вважати правильною в прохальній частині позову дату винесення податкового повідомлення-рішення - 30 червня 2017 року замість 30 червня 2016 року, з якою представник відповідача був ознайомлений та не заперечував, про що свідчить його підпис на вказаній заяві (а.с.36).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

02 лютого 2005 року між Дніпродзержинською міською радою (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_6 ОСОБА_5 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0789 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. Металургів, 62, який зареєстрований за №02011 від 07.02.2005 року (а.с.10-13).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору він укладається на строк до 23 грудня 2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Згідно з пунктом 3.1 вищезазначеного договору орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 5 175,00 грн. на рік, що становить 431,25 грн. на місяць, і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

02 жовтня 2010 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська в цивільній справі №2-1707/6085/12 за позовом прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради до ОСОБА_5 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки прийнято рішення, яким цивільний позов задоволено повністю, а саме: внесено зміни до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2005 року, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_5, виклавши його у наступній редакції: п.3.1. Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, з урахуванням пільги встановленої рішенням Дніпродзержинської міської ради від 25 червня 2012 року №475-24/VI. (а.с.15).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року відхилена апеляційна скарга ОСОБА_5, а вищевказане рішення - залишено без змін (а.с.16-17).

Представником позивача під час судового розгляду не заперечувалось, що у 2017 році ОСОБА_5 продовжував користуватись вищевказаною земельною ділянкою.

30 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №139490-13, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 53 151,66 грн. (а.с.18).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з положеннями статті 21 Закону України Про оренду землі від 06.08.1998 року №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, зокрема, такі поняття:

- земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пункт 14.1.72);

- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пункт 14.1.73);

- орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пункт 14.1.136);

- плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пункт 14.1.147).

За приписами пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

За положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 271.1.1 ст.271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

За приписами статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Згідно з Витягом від 22 вересня 2017 року №245 із технічної документації нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 2 384 кв.м. за адресою: м. Кам'янське, пр. Металургів, 65, кадастровий номер 1210400000:01:011:0141 складає 3 453 445,31 грн., тобто, оцінка одного квадратного метра вказаної земельної ділянки становить 1 448,59 грн. (3 453 445,31 грн./2384 кв. м.) (а.с.19).

Наведене дає підстави для висновку про те, що на час визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з орендної плати нормативно грошова оцінка земельної ділянки орендованої позивачем дорівнювала 1 448,59 грн. за 1 кв. м.

Договором оренди від 02 лютого 2005 року визначена площа орендованої позивачем земельної ділянки у м. Кам'янське (Дніпродзержинськ) по пр. Металургів, 62, у розмірі 789 кв. м. (0,0789 га).

Таким чином, нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки становить 1 142 937,51 грн. (789 кв. м.*1 448,59 грн.), а, отже, розмір річної орендної плати має складати 34 288,13 грн.=1 142 937,51 грн.*3%.

Суд звертає увагу, що відповідно до наведеного у відзиві на позовну заяву розрахунку відповідачем зроблено такий розрахунок річної орендної плати орендованої позивачем земельної ділянки на підставі витягу від 25 січня 2012 року №340 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель, які не є чинними станом на 2017 рік (а.с.33-34).

12 липня 2013 року Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення №842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ , пунктом 1 якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ із застосуванням базової вартості 1 м2 в розмірі 199,64 грн. та введено її в дію з 01.01.2014 року.

Отже, відповідач неправомірно здійснив нарахування позивачеві земельного податку за 2017 рік, виходячи з розміру середньої вартості земельної ділянки 202,37 грн./кв.м. з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2017 року №139490-13 в частині податкового зобов'язання на суму 18 863,53 грн. (53 151,66 грн. - 34 288,13 грн.).

При цьому, суд зазначає, що у адміністративному позові при розрахунку належного до сплати позивачем земельного податку представником позивача було допущено очевидні арифметичні помилки, внаслідок чого невірно визначено частину надмірно застосованого земельного податку, а саме - 18 863,04 грн., замість 18 863,53 грн.

З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми орендної плати в розмірі 18 863,53 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 704,80 грн., сплачений ОСОБА_5 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанцій від 13 жовтня 2017 року №20252470-1 у сумі 640,00 грн. та від 31 січня 2018 року №ПН102126 у сумі 64,80 грн., підлягає стягненню з Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (місце проживання: 51931, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30 червня 2016 року №139490-13 в частині визначення ОСОБА_5 суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 18 863,53 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 16 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1