Рішення

від 19.03.2018 по справі 806/958/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/958/18

категорія 11.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Житомирської області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач 27.02.2018 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- Визнати протиправними дії Апеляційного суду Житомирської області щодо зазначення у довідці від 04.01.2018 №3-3/03-23/2-2018 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання розмір суддівської винагороди у сумі 29920 грн., з яких 17600 грн. посадовий оклад, 12320 грн. доплата за вислугу років.

- Зобов'язати Апеляційний суд Житомирської області видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді апеляційного суду Житомирської області, який перебуває на відповідній посаді, станом після 1 січня 2018 року склала 69620 грн., у тому числі: посадовий оклад - 40953 грн., доплата за вислугу років - 28667 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, при видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, необхідної для перерахунку пенсії, протиправно не враховано підвищення мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року і як наслідок порушено права позивача на перерахунок довічного грошового утримання.

Ухвалою суду від 27.02.2018 відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, згідно поданого письмового відзиву просив справу розглянути за його відсутні та у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що враховуючи ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділ ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774, суддям Апеляційного суду Житомирської області, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди встановлено, виходячи із розрахункової величини 1600 грн. із застосуванням коефіцієнта 1,1. Отже, позивачу правомірно видано довідку, в якій розмір суддівської винагороди встановлено, виходячи із розрахункової величини саме 1600 грн.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, згідно поданих письмових пояснень, просив справу розглянути за його відсутності. Крім цього, у своїх поясненнях зазначив, що Законом Україну "Про Вищу раду правосуддя", яким вносилися зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено обмеження граничного розміру виплати призначеного довічного грошового утримання. Додатково повідомив, що з питання перерахунку довічного грошового утриманння у зв"язку з підвищенням посадових окладів суддям з відповідною заявою позивач до управління не звертався.

У відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе справу розглянути без участі сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач, як суддя у відставці, перебуває на обліку в Житомирському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 22.09.2016 в розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді.

На заяву позивача про видачу довідки про розмір грошового утримання для проведення його перерахунку, відповідачем було надано довідку про те, що станом на 01.01.2018 суддівська винагорода ОСОБА_1, яка враховується при призначенні/перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці складає 29920 грн., у тому числі : посадовий оклад - 17600 грн., доплата за вислугу років - 12320 грн. (а.с.8)

Листом від 30.01.2018 №3-157/03-23/51/2018 позивача додаткового повідомлено, що довідка про суддівську винагроду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складено із розрахунку 1600 грн. з коефіцієнтом 1,1.

Відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 13.01.2017 №11-256/17 зазначено, що пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600 грн. (а.с.9)

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно видано довідку без врахування існуючого розміру мінімальної заробітної плати на момент видачі довідки, тому звернувся до суду для захисту порушеного права.

Суд погоджується з позицією позивача та вважає такі дії відповідача протиправними, з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, з моменту звільнення і на даний час за позивачем зберігається право, як судді у відставці, на отримання довічного грошового утримання та його перерахунку у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Надання довідки про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачене Розділом III. "Документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання" Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу надано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 1600 грн. з коефіцієнтом 1,1.

При цьому, представник відповідача у свої запереченнях зазначив, що з врахуванням приписів п.3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України " №1774 мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Позивач не заперечує, що кваліфікаційного оцінювання не проходив.

Суд зауважує, що пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст.529; 2015 р., №№18 - 20, ст.132 із наступними змінами).

Частина 2 ст. 130 Конституції України передбачає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Отже, законодавцем чітко визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що узгоджується з приписом ч.2 ст.130 Конституції України.

Статтею 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" встановлено:

1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат ...

3. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

4. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом:

1) судді апеляційного суду - 1,1.

Таким чином, зміна встановленого розміру мінімальної заробітної плати тягне за собою зміну розміру посадового окладу та зміну розміру суддівської винагороди і як наслідок, виникнення підстав для проведення перерахунку довічного утримання.

При цьому, суд зауважує, що зазначені в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України № №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати, не змінили і не скасували чинні норми права, які регулюють визначення суддівської винагороди. Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. №1774 не внесено змін до Закону №1402 чи Закону №2453 в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому, відсутні законодавчі підстави враховувати п.3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774 при визначення розміру довічного грошового утримання.

Отже, суд звертає увагу, що на даний час ніяких змін до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" щодо розміру суддівської винагороди не вносились, а тому посадовий оклад судді апеляційного суду до проходження ним кваліфікаційного оцінювання повинен складати 10 мінімальних заробітних плат з коефіцієнтом 1,1, тобто 11 мінімальних заробітних плат.

Оскільки у ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що з 1 січня 2018 році розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі складає 3723 грн., то посадовий оклад з 1 січня 2018 року мав складати 40953 грн., а суддівська винагорода судді, стаж роботи якого складає понад 30 років, з урахуванням доплати за вислугу років 70% посадового окладу - 6920 грн. (40953+28667 (70% від 40953)).

Таким чином в довідці про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді апеляційного суду у відставці ОСОБА_1 повинен зазначатися посадовий оклад в сумі 40953 грн., а грошове утримання - 69620 грн., отже дії відповідача щодо визначення у спірній довідці розміру суддівської винагороди - 29920 грн., з яких 17600 грн. - посадовий оклад та 12320 грн. - доплата за вислугу років, є протиправними.

При вирішенні спору судом враховано, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй про що також зазначено у п.4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007.

Пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначає, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Із цього приводу Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5- рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010. від 22.12.2010 № 23-рн/2010,від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Стабільність правового регулювання проявляється, зокрема, у неприпустимості внесення довільних змін до наявної системи норм та є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обов'язок законодавця враховувати при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ законні очікування, пов'язані з виконанням (повністю або частково) умов набуття такого права.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Більш того, в п. 4 рішення від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав наступну правову позицію: в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Також Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 зазначив, що "невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави". Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є "складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права".

Конституційний суд України у рішенні від 11.10.05 № 8-рп/2005 чітко визначив що при прийнятті законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13 червня 2007 року зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституції України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі "Пічкур проти України" право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідачем порушене гарантоване Конституцією та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" право позивача на отримання встановленого законом розміру довічного грошового утримання, що враховуючи принцип верховенства права та практику Європейського суду з прав людини є недопустимим.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Як зазначено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно - правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності своїх дій при визначенні розміру суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці, суд дійшов висновку, для повного, належного та ефективного захисту порушеного права позивача, необхідно зобов"язати Апеляційний суд Житомирської області видати ОСОБА_2 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який перебуває на відповідній посаді, станом на 1 січня 2018 року складає 69620 грн., у тому числі: посадовий оклад - 40953 грн., доплата за вислугу років - 28667 грн., з огляду на що позов задовольняє у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Апеляційного суду Житомирської області (вул.С.Ріхтера,24, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 02891440) щодо зазначення у довідці від 04.01.2018 №3-3/03-23/2-2018 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (майдан Путятинський, 1/63, кв.42, м.Житомир, 10002, ідентифікаційний код НОМЕР_1) розмір суддівської винагороди у сумі 29920 грн., з яких 17600 грн. посадовий оклад, 12320 грн. доплата за вислугу років.

Зобов'язати Апеляційний суд Житомирської області (вул.С.Ріхтера,24, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 02891440) видати ОСОБА_2 (майдан Путятинський, 1/63, кв.42, м.Житомир, 10002, ідентифікаційний код НОМЕР_1) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який перебуває на відповідній посаді, станом на 1 січня 2018 року складає 69620 грн., у тому числі: посадовий оклад - 40953 грн., доплата за вислугу років - 28667 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Капинос