Рішення

від 12.03.2018 по справі 815/498/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Одеса Справа № 815/498/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., за участю: секретаря Дубіневич М.Г., представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІА" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 січня 2018 року №0002131401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 590925 грн. в тому числі 393950 грн. за податковими зобов'язаннями та 196975 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 29.11.2017 року по 12.12.2017 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача. За результатами якої був складений акт №1993/15-32-14-01/31431811 від 26.12.2017 року. Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 393950 грн. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 12.01.2018 року №0002131401 про донарахування податку на додану вартість на суму 393950 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 196975 грн.. ТОВ ОЛВІА не погоджується з наведеним податковим повідомленням - рішенням, вважає його прийнятим з порушенням норм діючого законодавства. Та зазначає, що акт перевірки не містить жодного посилання на факти порушення позивачем норм податкового законодавства з посиланням на первинні документи, а лише міркування та припущення податкового органу про неможливість його контрагентів здійснювати господарську діяльність, яка ґрунтується виключно на податковій інформації, що міститься в базах даних податкового органу, що суперечить вимогам діючого законодавства. Будь-яких зауважень до документів бухгалтерського та податкового обліку та невідповідності їх нормам діючого законодавства наданих до перевірки, в акті перевірки не зазначено. При цьому відповідач в акті перевірки повністю визнає та підтверджує факт використання придбаних у контрагентів товарів та послуг, визнаючи відсутність порушень декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у тому числі послуг придбаних у контрагентів, які є об'єктом оподаткування з ПДВ під час їх продажу. Зазначений факт також підтверджується первинною документацією бухгалтерського обліку доданою до позову.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, що у період з 29.11.2017 року по 12.12.2017 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача. За результатами якої був складений акт №1993/15-32-14-01/31431811 від 26.12.2017 року. Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 393950 грн. в тому числі квітень 2015 року у сумі 206748 грн., травень 2015 року у сумі 95375 грн., липень 2015 року у сумі 9808 грн., серпень 2015 року у сумі 45800 грн., та листопад 2015 року у сумі 36219 грн. На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 12.01.2018 року №0002131401 про донарахування податку на додану вартість на суму 393950 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 196975 грн..Також відповідачем зазначено, що у вказаний період позивач мав правовідносини з наступними контрагентами: ТОВ Грін Паллет Логістік , ТОВ КОРЕС ЛТД , ТОВ ТТС Комплект , ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС та ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН та саме по взаємовідносинам з цими контрагентами були виявлення порушення податкового та іншого законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 29.11.2017 року по 12.12.2017 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача.

За результатами даної перевірки складений акт №1993/15-32-14-01/31431811 від 26.12.2017 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 393950 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 12.01.2018 року №0002131401 про донарахування податку на додану вартість на суму 393950 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 196975 грн..

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ Грін Паллет Логістік , то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ ОЛВІА (покупець) та ТОВ Грін Паллет Логістік (продавець) 12.03.2015 року був укладений договір поставки №02/03/15 (а.с. 84-85).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця піддони нові або бувші у використанні, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, кількість, сортимент та ціна товару визначається в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Видаткова накладна затверджується двома сторонами та скріплюється печатками сторін.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем було надано рахунок на оплату по замовленню №ГРН00000057 від 24.03.2015 року на суму 60483,02 грн. в тому числі ПДВ у сумі 10080,50 грн., видаткову накладну №2 від 30.03.2015 року на суму 60483,02 грн. в тому числі ПДВ у сумі 10080,50 грн., податкові накладні №6 від 24.03.2015 року та №9 від 30.03.2015 року та платіжні доручення №1422 від 24.03.2015 року на суму 30241,51 грн. та №1423 від 31.03.2015 року на суму 30241,51 грн. (а.с 84-89б).

Судом встановлено, що сума ПДВ, зазначена у податкових накладних у загальному розмірі 10080,50 грн., була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у березні 2015 року.

В акті перевірки відповідач зазначає, що основним видом діяльності ТОВ Грін Паллет Логістік , є 46.13 ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСЕРЕДНИКІВ У ТОРГІВЛІ ДЕРЕВИНОЮ, БУДІВЕЛЬНИМИ МАТЕРІАЛАМИ ОСОБА_4 ВИРОБАМИ . Основні фонди на балансі підприємства відсутні згідно даних фінансової звітності(баланс) за 2015р. На підприємстві працювала 1 особа. ОСОБА_5 реєстру податкових накладних свідчить про відсутність придбання підприємством ТОВ Грін Паллет логістік євро піддонів. Самостійно виготовлювати вказаний товар ТОВ Грін Паллет логістік також не могло з причин відсутності на балансі основних фондів та трудових ресурсів. Таким чином проведеною перевіркою та аналізом діяльності встановлено , що фактично операції з придбання ТОВ ОЛВІА товаро-матеріальних цінностей від ТОВ Грін Паллет логістік відбуватись не могли.

Проте суд не погоджується з вказаним висновком податного органу, з огляду на наступне.

Як під час перевірки, так і під час розгляду справи в суді позивачем надані всі первині документи на підтвердження господарських відносин з вказаним контрагентом (а.с 84-89б).

Крім того в матеріалах справи наявні докази подальшої реалізації придбаних у ТОВ Грін Паллет Логістік позивачем піддонів.

Судом встановлено, що між ТОВ ОЛВІА (продавець) та Vitan SP.Zo.o (покупець) 09.03.2015 року укладений договір поставки №1/3 (а.с. 90-92).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця піддони б/в, далі товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно мов договору.

На підтвердження умов вказаного договору позивачем надані інвойс від 24.03.2015 року, митну декларацію та CMR (а.с. 93-95).

Таким чином суд доходить висновку, що позивачем повністю підтверджені правовідносини з ТОВ Грін Паллет Логістік у березні 2015 року та сума ПДВ у розмірі 10080,50 грн., правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту у березня 2015 року.

Щодо правовідносин між позивачем та ТОВ КОРЕС ЛТД , ТОВ ТТС Комплект , ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС та ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН , то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом між ПАТ Одеський припортовий завод (покупець) та ТОВ ОЛВІА (постачальник) був укладений договір на поставку запасних частин від 14.04.2015 року №20/СН-161 (а.с. 96-100).

Згідно п. 1.1 договору постачальник у 2015 році передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари на умовах викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно з додатком №1. Що складає невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP (склад АТ ОПЗ , Одеська область).

Згідно додатку №1 до договору (а.с. 101), позивач мав поставити ПАТ Одеський припортовий завод товар на загальну суму 2228612,40 грн..

В наступному до договору від 14.04.2015 року №20/СН-161 вносились зміни згідно додаткової угоди №1 від 24.06.2015 року.

Як встановлено судом для виконання умов договору від 14.04.2015 року №20/СН-161 між ТОВ ОЛВІА (покупець) та ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС 06.11.2015 року укладений договір купівлі - продажу №0611 (а.с. 108-109).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товарно - матеріальні цінності, далі - товар. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна, кількість, асортимент, терміни поставки визначаються в рахунках - фактурах та видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані рахунки - фактури від 09.11.2015 року №091112 на суму 173767,20 грн. в тому числі ПДВ у сумі 28961,20 грн., від 25.11.2015 року №2511157 на суму 43458 грн., в тому числі ПДВ у сумі 7258 грн., видаткові накладні №091112 від 09.11.2015 року, №2511157 від 25.11.2015 року, податкові накладні №12 від 09.11.2015 року та №157 від 25.11.2015 року, платіжні доручення №2208 від 10.11.2015 року та №2304 від 26.11.2015 року (а.с. 110-117).

Також як встановлено судом для виконання умов договору від 14.04.2015 року №20/СН-161, між позивачем та ТОВ КОРЕС ЛТД була укладена усна угода про постачання товарів.

На підтвердження вказаної угоди позивачем надані рахунок - фактура №27-15 від 27.05.15 року на загальну суму 68434,80 грн. в тому числі ПДВ 11405,80 грн., видаткову накладну №225 від 27.05.2015 року на аналогічну суму, платіжне доручення №1595 від 27.05.2015 року та податкову накладну №225 від 28.05.2015 року (а.с. 118-121).

Товари придбані позивачем у контрагентів ТОВ КОРЕС ЛТД та ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС поставлялись безпосередньо на склад ПАТ Одеський припортовий завод розташований в м. Южному, Одеської області, що підтверджується відповідними товарно - транспортними накладними (а.с. 105-107, 124) та був отриманний ПАТ Одеський припортовий завод , що підтверджується видатковими накладними №67 від 17.11.2015 року, №71 від 02.12.2015 року (а.с. 104. 106) та №23 від 28.05.2015 року (а.с. 123).

Таким чином матеріалами справи повністю підтверджені господарські відносини між позивачем та ТОВ КОРЕС ЛТД та ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС .

Судом встановлено, що між ПАТ Одеський припортовий завод (покупець) та ТОВ ОЛВІА (постачальник) 13.07.2015 року був укладений договір поставки запасних частин №214/2 (а.с. 125-129).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник передає у 2015 році у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари 100% імпортного походження та вітчизняного виробництва на умовах викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікаціях, згідно з додатком №1 та додатком №2, що складають невід'ємну частину цього договору.

Згідно п. 4.3 договору постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP склад АТ ОПЗ , м. Южне, Одеська область.

В матеріалах справи наявні додатки №1 та №2 (специфікації) до договору, де перелічений товарний асортимент та його вартість (а.с. 130-132), а також специфікації на постачання (а.с. 133-138).

В наступному у договір вносились зміни додатковими угодами (а.с. 138-145).

Також між ПАТ Одеський припортовий завод (замовник) та ТОВ ОЛВІА (підрядник) 12.05.2015 року укладений договір №215 на капітальний ремонт.

Згідно ст. 2 вказаного договору замовник доручає, а підрядник переймає на себе виконання капітального ремонту к.168 РБЦ (а.с. 146-150).

Також між ПАТ Одеський припортовий завод (покупець) та ТОВ ОЛВІА (постачальник) 14.04.2015 року укладений договір на поставку запасних частин №20/СН-160 (а.с. 151-155).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник у 2015 році передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари на умовах викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно додатком №1, що складає невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP (склад АТ ОПЗ , Одеська область).

В матеріалах справи наявний додаток №1 (специфікація) до договору де визначений асортимент та вартість товару (а.с. 156).

В наступному вносились зміни до договору згідно додаткової угоди №1 від 12.05.2015 року (а.с. 157-158).

Як встановлено судом, з метою виконання обов'язків за договорами укладеними між позивачем та ПАТ Одеський припортовий завод , позивач укладав договори з ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН , ТОВ ТТС КОМПЛЕКТ та Науково-виробничою фірмою СИСТЕМА ВААЛ у формі ТОВ.

Так судом встановлено, що між ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН (постачальник) та ТОВ ОЛВІА 23.04.2015 року був укладений договір поставки №Ю_04-15/1297 (а.с. 162-167).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання відповідно до специфікацій і видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах. Визначених цим договором та/або будь-якими додатками до нього і рахунків - фактур.

Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказується у специфікаціях, рахунках фактурах, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 2.2 договору поставка товару здійснюється на умовах FCA - Одеська область, м. Южне. вул.. Заводська, 3 у відповідності з МПТ ТТ Інкотермс. Якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару.

В наступному була укладена додаткова угода від 30.07.2015 року №1 до договору (а.с. 168-171).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані: рахунок на оплату №10791 від 30.04.2015 року на загальну суму 2013650,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 335608,40 грн., видаткова накладна №2454 від 30.07.2015 року, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №2456 від 10.08.2015 року, платіжні доручення №1531 від 30.04.2015 року, №1562 від 15.05.2015 року, №1895 від 26.08.2015 року,№1917 від 28.08.2015 року, податкова накладна №33 від 10.08.2015 року з розрахунками, податкова накладна №335 від 30.07.2015 року, податкова накладна №92 від 15.05.2015 року, податкова накладна №262 від 30.04.2015 року (а.с. 171-183).

Товари придбані позивачем у контрагента ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН поставлялись безпосередньо на склад ПАТ Одеський припортовий завод розташований в м. Южному, Одеської області, що підтверджується відповідною товарно - транспортною накладною (а.с. 161) та був отриманий ПАТ Одеський припортовий завод , що підтверджується видатковими накладними №37 від 06.08.2015 року та №38 від 06.08.2015 року (а.с. 159-160).

Таким чином матеріалами справи повністю підтверджені господарські відносини між позивачем та ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН , ТОВ ТТС КОМПЛЕКТ .

Також як встановлено судом між Науково-виробничою фірмою СИСТЕМА ВААЛ у формі ТОВ (замовник) та ТОВ ОЛВІА (підрядник) був укладений договір №3815 від 26.08.2015 року (а.с. 190-193).

В наступному була укладена додаткова угода до договору від 14.10.2016 року (а.с. 194).

Згідно п. 2.1 договору замовник доручає. А підрядник переймає на себе виконання робіт по вентиляції, холодопостачання, автоматизованої системи вентиляції і автоматизації систем контролю параметрів повітря.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані договірна ціна, кошторисний звіт, рахунок фактура №127 від 05.11.2016 року, акт переробки матеріалів, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 195-224).

Також як встановлено судом, між ТОВ ОЛВІА та ТОВ ТТС Комплект була укладена усна угода про поставку товару.

Так згідно видаткової накладної №392 від 28.05.2015 року ТОВ ТТС Комплект поставлено позивачу антивібраційну вставку ДУ 150 , 2 шт., загальною вартістю 3816 грн. в тому числі ПДВ у сумі 636 грн. (а.с. 225).

Також на підтвердження виконання умов вказаної усної угоди позивачем надані рахунок - фактура від 27.05.2015 року №792, платіжне доручення №1625 від 28.05.2015 року, податкова накладна №22 від 28.05.2015 року, накладна на внутрішнє переміщення №ПМ-0000120 від 28.05.2015 року (а.с. 226-229).

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори з контрагентами ТОВ Грін Паллет Логістік , ТОВ КОРЕС ЛТД , ТОВ ТТС Комплект , ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС та ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН частково укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними, актами, CMR, звітами, а тому робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Проте, кримінальні справи відносно керівників та засновників ТОВ Грін Паллет Логістік , ТОВ КОРЕС ЛТД , ТОВ ТТС Комплект , ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС та ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалася та вирок не приймався, зокрема доказів цього суду не надано.

Крім того в матеріалах справи містяться документи про використання придбаних у ТОВ Грін Паллет Логістік , ТОВ КОРЕС ЛТД , ТОВ ТТС Комплект , ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС та ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН робіт та послуг у власній господарський діяльності позивача, а саме договори укладені між ТОВ ОЛВІА та іншими суб'єктами господарювання, а саме: Vitan SP.Zo.o та ПАТ ОПЗ , на замовлення яких в наступному здійснювалась поставка товарів та виконання робіт після отримання них від ТОВ Грін Паллет Логістік , ТОВ КОРЕС ЛТД , ТОВ ТТС Комплект , ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС та ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН .

Суд зазначає, що висновок щодо нереальності господарської операції має бути підтверджений з боку ДПІ лише відсутністю саме первинних документів у позивача, які мають містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення, а саме договору, накладних на отримання товару/надання послуг, податкових накладних, тощо.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують факт господарських відносин між позивачем та ТОВ Грін Паллет Логістік , ТОВ КОРЕС ЛТД , ТОВ ТТС Комплект , ТОВ ПАТТЕРН АЛЬЯНС та ТОВ ОСОБА_3 ДИСТРИБ'ЮШН та використання їх у власній господарчій діяльності.

Суд зазначає, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до ОСОБА_5 державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання» . Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності» .

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента або у позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів та робіт, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Відповідно до п 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову , а податкове повідомлення - рішення від 12.01.2018 року №0002131401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст..ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІА" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 12 січня 2018 року №0002131401.

Стягнути з Державної фіскальної служби в Одеській області (код 39398646) (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІА" (65005, м. Одеса, площа Михайлівська, 1 код 31431811) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8863 (вісім тисяч вісімсот шістдесят три) грн.88коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засідання було проголошено лише уступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Е.А.Іванов

.