Рішення

від 19.03.2018 по справі 821/305/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/305/18

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісєст" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків ТОВ "Дісєст" у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у сумі 346518,74 грн. та по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 168798,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 24.01.2018 р. за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 515317,28 грн., а саме:

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – 346518,74 грн., який виник з 31.12.2014 року через несплату узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2015р. №0003371501, та на підставі постанови суду у справі №821/1056/15-а. У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачується вказаний борг в добровільному порядку, а дії контролюючого органу не призвели до його погашення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

- по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 168798,54 грн., який виник починаючи з 31.12.2014 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, стягнення яких задоволено Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року по справі №821/1056/15-а щодо стягнення коштів по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 168798,54 грн.

Ухвалою суду від 19 лютого 2018 року, провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15 березня 2018 року.

Представником позивача 15 березня 2018 року подана заява про розгляд справи без його участі у порядку спрощеного позовного провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Судом направлено на адресу відповідача (згідно даних витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.03.2018 року №1003742083) копію ухвали про відкриття провадження у справі, якою відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Однак, поштове відправлення повернулось з причин незалежних від суду (рекомендоване поштове відправлення реєстраційний №73027 0101348 6).

Відповідно до частин 8, 11ст. 126 КАС Українивважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9ст. 205 КАС України,якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісєст" здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 14.11.2006 р. №1499102 0000 007222. Взято на облік податкового органу 19.12.2006 р., свідоцтво №10006906.

За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності за ТОВ "Дісєст" станом на 24.01.2018 року обліковується податковий борг на загальну суму 515317,28 грн., а саме:

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – 346518,74 грн., який виник з 31.12.2014 року через несплату узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2015р. №0003371501, та на підставі постанови суду у справі №821/1056/15-а. У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачується вказаний борг в добровільному порядку, а дії контролюючого органу не призвели до його погашення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

- по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 168798,54 грн., який виник починаючи з 31.12.2014 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, стягнення яких задоволено Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року по справі №821/1056/15-а щодо стягнення коштів по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 168798,54 грн.

Наявність вказаного податкового боргу підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не надано жодного спростування наявності податкового боргу.

Судом не встановлено факту оскарження відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки від 25.06.2015р. №430/21-03-15-01, а також податкове повідомлення рішення від 02.07.2015 року №0003371501 були направлені на адресу відповідача та отримані ним 09.07.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №73003 2714388 2.

Відповідно до пункту59.1статті59 Податкового кодексуу разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом складено податкову вимогу від 17.01.2015 року №13-25 на суму 509460,68 грн., яка надіслана на адресу відповідача та отримана останнім 05.02.2015р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням.

Відповідно до ч. 2ст. 73 КАС Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках, в межах суми податкового боргу по ПДВ та податок на прибуток приватних підприємств, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість застосування такого арешту у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

В силу вимог пункту57.3статті57 Податкового кодексу Україниу разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту54.3статті54цьогоКодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Вищезазначені акти індивідуальної дії не оскаржені відповідачем, а відтак грошові зобов'язання набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони є податковим боргом платника у розумінні підпункту14.1.175пункту14.1статті14 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом94.2статті94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться устатті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначеністаттею 94 цього Кодексу, визначені п.п.20.1.33пункту20.1статті20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом20.1статті20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом94.2статті94 Податкового кодексу України(сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту20.1статті20 Податкового кодексу Україниє імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту20.1статті20та пункту94.2статті94 Податкового кодексу Українине заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, нормипункту 94.2 Податкового кодексу Українивизначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт20.1статті20 Податкового кодексу Українирегулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Відповідно до ст.89розділуІІ Податкового кодексу України, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №10 від 17.01.2015р.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направлені запити до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області, державних органів реєстрації, територіального сервісного центру 6541 та до Комсомольського відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції, в результаті чого отримано лист Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області№05-11/222/337 від 15.02.2015 року, інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Зі змісту вказаних довідок вбачається, що за ТОВ «Дісєст» (код ЄДРПОУ 34660629) зареєстровано сільськогосподарську техніку у кількості 6 одиниць, відповідно довідки.

Контролюючим органом складено акт опису майна №89/21-03-23-01-11 від 05.03.2015 року, в який включено зазначену в довідці Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області сільськогосподарську техніку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.07.2015 року по справі №821/1962/15-а задоволено позов про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі. В зв'язку з тим, що неможливо було встановити місцезнаходження заставного майна, до Комсомольського відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції направлено заяву від 25.01.2016 року №1154/9/21-03-23-12. Згідно відповіді вказаного органу, №5069/36.2/01-16 від 23.05.2016 року, місцезнаходження сільськогосподарської техніки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 515317,28 грн.

Слід звернути увагу, щоПостановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків в сумі 515 317,28 грн., який має несплачений податковий борг є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що доказів сплати податкового боргу в сумі 515 317,28 грн. відповідачем не надано, а позивачем надано докази наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна, достатнього для погашення податкового боргу, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 205, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків ТОВ "Дісєст" (код ЄДРПОУ 34660629) у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), (код бюджетної класифікації 14010100) у сумі 346 518,74 грн. та по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 168798,54 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 8.2.2