Рішення

від 15.03.2018 по справі 826/16299/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2018 року № 826/16299/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Петрівка-Центр доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві прозобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Петрівка-Центр звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просить зобов'язати ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві перерахувати помилково сплачену суму грошових зобов'язань в розмірі 174 853,18 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на погашення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у наступних податкових періодах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2016 р. суддею Кузьменко В.А. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.10.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахуванні помилково сплаченого ним податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у наступні податкові періоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, оскільки відмова відповідача у поверненні помилкового сплаченого позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є безпідставною та законодавчо не обґрунтованою.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, вважає, що позивач повинен був сплатити самостійно задекларований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

В судовому засіданні 12.12.2017 р. суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У 2015 році та на початку 2016 року ТОВ Петрівка-Центр сплатило 174 853,18 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Позивач зазначає, що сплата вказаного податку була помилковою, оскільки цей податок було встановлено лише з 2016 року, а тому він не міг бути платником останнього у 2015 році.

Позивач звернувся до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві із заявою від 16.09.2016 р. № 73 про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 174 853,18 грн.

Листом від 06.10.2016 р. № 12659/10/26-54-13-05-21 ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві відмовило позивачу у поверненні помилково сплачених коштів з тих підстав, що у 2015 році юридичні особи-платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюють суму податку за ставками, встановленими Рішеннями Київської міської ради від 28.01.2015 р. № 58/923, а тому, як наслідок, самостійно визначена сума податкового зобов'язання ТОВ Петрівка-Центр на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9010396430 від 06.02.2015 р. у розмірі 169 293,47 грн. підлягала сплаті протягом строків, установлених Податковим кодексом України.

Позивач, вважаючи відмову у перерахуванні помилково сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в наступні податкові періоди протиправною, звернуся до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи 28 грудня 2014 року N 71-VIII до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., NN 13 - 17, ст. 112) внесено зміни, зокрема, в частині сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

В межах м. Києва податок на об'єкти нежитлової нерухомості як складову податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було введено із прийняттям Рішення Київської міської ради № 58/923 від 28.01.2015 р. Про внесення змін до рішення Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011 (пп. 1.1.1 Рішення Київської міської ради Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку.)

В силу положення п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Згідно п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

До початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (пп. 12.4.3 цієї ж статті).

Таким чином, оскільки рішення про встановлення в м. Києві податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в частині об'єктів нежитлової нерухомості, було прийнято Київською міською радою 28.01.2015 р., відповідно в силу п. 12.5 ст. 12 першим податковим періодом повинен бути бюджетний період, що настає за плановим, тобто 1 квартал 2016 року.

Таким чином, ТОВ Петрівка-Центр не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в частині об'єктів нежитлової нерухомості у 2015 році.

Разом з тим, ТОВ Петрівка-Центр в період 2015 рік, початок 2016 року помилково сплатило 174 853,18 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, а саме: 27.04.2015 р. - 42 323,37 грн. (платіжне доручення від 27.04.2015 р. № 525), 24.07.2015 р. - 42 323,37 грн. (платіжне доручення від 24.07.2015р. № 981), 26.10.2015 р. - 42 323,37 грн. (платіжне доручення від 26.10.2015 р. № 1414), 25.12.2015 р. - 42 323,36 грн. (платіжне доручення від 25.12.2015 р. № 1767) та 18.01.2016 р. - 5 559,71 грн. (платіжне доручення від 18.01.2016 р. № 1841).

Таким чином, помилково сплачені кошти в сумі 174 853,18 грн. набули статусу помилково сплачених коштів, що є підставою для їх повернення в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Підпунктом 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань (пп. 14.1.182 цієї є статті).

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Отже, зарахування помилково сплачених коштів на погашення інших податкових зобов'язань чи аналогічних зобов'язань можливо лише за наявності фактичної заборгованості зі сплати останніх.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Петрівка-Центр звернулось до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві із заявою вих. № 73 від 16.09.2016 р., в якій просило ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві перерахувати помилково сплачену суму грошових зобов'язань у розмірі 174 853,18 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на погашення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який ТОВ Петрівка-Центр буде зобов'язано сплатити у 2017 році.

В той же час, позивач просить суд зобов'язати ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві перерахувати помилково сплачену суму грошових зобов'язань в розмірі 174 853,18 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на погашення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у наступних податкових періодах.

Виходячи із наведеного вище, суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту його прав, оскільки його вимоги заявлені на майбутнє, що за фактичної відсутності зобов'язання зі сплати податку на підставі самостійно задекларованого зобов'язання у відповідному податковому періоді та висновку податкового органу щодо наявності помилкового сплачених платежів станом на день звернення позивача до суду унеможливлює їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, що дає суду підстави дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Петрівка-Центр (04073, м.Київ, Московський проспект, 6, код ЄДРПОУ 24727801) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко