Рішення

від 19.03.2018 по справі 826/17050/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 19 березня 2018 року                      № 826/17050/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПравобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві   доприватного акціонерного товариства “Проектний І науково-виробничий центр “Поліном” Корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія” простягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:            Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві  звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства “Проектний І науково-виробничий центр “Поліном” Корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія” про стягнення заборгованості в розмірі 59116,56 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/17050/17, суд ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені). Надіслана на адресу приватного акціонерного товариства “Проектний І науково-виробничий центр “Поліном” Корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія” рекомендованим листом №0105102267598  копія вказаної ухвали, повернута на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва з відміткою пошти “за закінченням встановленого строку зберігання”. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.           Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, а також про його права та обов'язки, зокрема про право надати відзив на позовну заяву. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Згідно частини третьої  статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Станом на час розгляду справи,  відомості про зміну місцезнаходження відповідача не надходили, відзиву на позовну заяву, заяви про визнання позову від відповідача до суду не надано. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України). Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд – ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно до приписів частини першої статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці. Згідно частини шостої вказаної статті різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для цієї категорії працівників; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів. Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії) визначає відповідний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №372 (далі по– Порядок №372). Відповідно до пункту 2 Порядку №372 за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Як визначає пункт 5 Порядку №372, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках. Відповідно до пункту 8 Порядку №372 у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством. Пункт 9 Порядку №372 передбачає, що різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку. З метою фінансування різниці у розмірі пенсії Центральним  об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві надсилались відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з травня 2017 року по жовтень 2017 року. Як вбачається з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам приватного акціонерного товариства “Проектний І науково-виробничий центр “Поліном” Корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія” відповідачем не відшкодована різниця між сумами пенсії на загальну суму 59116,56 грн. Враховуючи, що суму відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 59116,56 грн. відповідач у встановлений законодавством строк не сплатив, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення вказаної суми у судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78   цього Кодексу. Отже, позовні вимоги Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню. Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255    Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш ИВ: Позов задовольнити. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Проектний І науково-виробничий центр “Поліном” Корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія” (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 32-Б, ЄДРПОУ 02425034) на користь Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська,14, ЄДРПОУ 40376133) заборгованість в розмірі 56116,56 грн. (п'ятдесят шість тисяч сто шістнадцять гривень 56 коп.). Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                С.К. Каракашьян