Постанова

від 15.03.2018 по справі 816/687/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол

15 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/687/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 06.11.2017 року (13:45:45 год.) (повний текст постанови складено 13.11.2017 року) по справі № 816/687/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (далі по тексту - позивач, ТОВ ІПК Полтавазернопродукт ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 27 лютого 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 Головного управління ДФС у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року по справі № 816/687/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання в розмірі 748 379 (сімсот сорок вісім тисяч триста сімдесят дев'ять ) гривень та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 118 285 (сто вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" (ідентифікаційний код 31059651) витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 525 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 20 (двадцять ) копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року по справі № 816/687/17 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні представник відповідача, з підстав, наведених в апеляційній скарзі, вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій ТОВ ІПК Полтавазернопродукт з його контрагентами. Відтак, представник відповідача стверджує, що встановлені під час проведення перевірки позивача порушення, належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 27 лютого 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 прийнято у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Представник позивача у надісланому відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, з викладених підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, зазначає, що відповідачем безпідставно зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (ідентифікаційний код 31059651) зареєстроване як юридична особа 31.08.2000 року (т. 3, а.с.49-57), та як сільськогосподарське підприємство - суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 листопада 2009 року (т.1, а.с.99-100).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т. 3, а.с.49-57).

У період з 21 листопада 2016 року по 24 січня 2017 року ГУ ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ ІПК Полтавазернопродукт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №37/16-31-01-10/31059651 від 31 січня 2017 року (далі по тексту - акт перевірки) (т.1, а.с.26-92), в якому встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.123.2 статті 123, п.п.192.1.1 п.192.1 статті 192, п.198.1, п.198.2 статті 198, п. 201.1 статті 201, статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1144864 грн., а саме: по сільськогосподарським деклараціям в сумі 644737 грн., у тому числі за червень 2015 року - 46679 грн., серпень 2015 року - 129926 грн., жовтень 2015 року - 364178 грн., грудень 2015 року - 103954 грн. та по загальним деклараціям в сумі 500127 грн., у тому числі за лютий 2015 року - 343510 грн., вересень 2015 року - 47361 грн., жовтень 2015 року - 109256 грн.;

- п.123.2 статті 123, п.п. 192.1.1, п. 192.1 статті 192, п.198.1, п.198.2 статті 198, п. 201.1 статті 201, статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду в сумі 168349 грн., у тому числі по сільськогосподарській декларації в сумі 168349 грн., в тому числі за лютий 2016 року - 21285 грн., березень 2016 року - 10182 грн., квітень 2016 року - 14495 грн., травень 2016 року - 65506 грн., червень 2016 року - 56881 грн..

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий-червень 2016 року у загальній сумі 168349 грн. (т.1, а.с. 96 - 97);

- № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1431080 грн., в тому числі 1144864 грн. - за податковим зобов'язанням, 286216 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 94).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування останніх.

Задовольняючи адміністративний позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом підпункту 14.1.178. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (пп. 14.1.179 п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Так, за приписами підпункту а) пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у червні 2015 року), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у червні 2015 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу положень пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у червні 2015 року), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається, зокрема, на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, митних декларацій, інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також враховує, що пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом пункту 44.3. статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із частиною 2 статті 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 року справі 808/1062/14 (номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 67721381).

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий-червень 2016 року у загальній сумі 168349 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ "Агроінтелект Н" у розмірі 168 349 грн., що також підтверджується розрахунком зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість (т.3, а.с. 90).

В акті перевірки зазначено, що суму ПДВ у розмірі 168 349 грн. включено позивачем до податкового кредиту декларацій з ПДВ спеціального режиму у лютому - червні 2016 року.

За висновками перевірки, операції з придбання товарів у ТОВ "Агроінтелект Н" мали не товарний характер, надані позивачем первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.

Так, в акті перевірки вказано, що до кожної поставки товарів окрім товарно-транспортних накладних надані товарно-транспортні накладні Нової пошти із зазначенням опису відправлення: запчастини, документи; місто відправлення: Орихів, назва фірми відправника: ТОВ «Агроінтелект Н» , що свідчить про дублювання та не підтвердження транспортування товару, оскільки одна й та ж сама поставка транспортувалася автомобілем OpeL Vivaro та Новою поштою. Крім того, неможливо встановити звідки здійснювалася відправка товару: м. Дніпропетровськ, як зазначено у видаткових накладних та у ТТН щодо перевезення автомобілем OpeL Vivaro, чи м. Орихів згідно із ТТН Нової пошти. Також податковим органом поставлено під сумнів поставку, з огляду на те, що водієм транспортного засобу є директор ТОВ "Агроінтелект Н" ОСОБА_3, що викликає питання, хто здійснює усю іншу роботу та завдання на підприємстві.

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем на перевірку не надано сертифікати якості на запчастини, що були предметом поставки за договором від 01.02.2016 року №5.

Крім того, контролюючим органом враховано, що згідно дослідження ланцюга придбання ТОВ «Агроінтелект Н» запчастин до с/г техніки у контрагентів постачальників встановлено, що основні постачальники ТОВ «Торговий дім АЕРО» , ТОВ «Акцент - Лайн» , ТОВ «Оптметторг» , ТОВ «ДЕТАСК» , ТОВ «СОНКЕЙ» , ТОВ «МОРАТА» не здійснювали придбання запчастин до с/г техніки і не є виробниками відповідних запчастин, натомість здійснюють реалізацію продукції, відмінної від придбаної, що свідчить про факт підміни товару та нереальність проведення господарських операцій.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів враховує наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (покупець) та ТОВ "Агроінтелект Н" (постачальник) 01.02.2016 року укладено договір поставки №5, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість (т.2, а.с. 160-164). Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною або ОСОБА_4 приймання-передачі товару, що підписується уповноваженими представниками сторін (пункт 5.9. договору). Датою поставки товару є дата прийняття товару покупцем, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця у видатковій накладній або акті приймання-передачі товару (пункт 5.10. договору).

Факт приймання-передачі товару в ході виконання зазначеного договору поставки підтверджено видатковими накладними № 37 від 26.02.2016 року, № 40 від 26.02.2016 року, № 45 від 04.03.2016 року, № 58 від 12.03.2016 року, № 64 від 14.03.2016 року, № 63 від 14.03.2016 року, № 70 від 15.03.2016 року, № 78 від 18.03.2016 року, № 98 від 25.03.2016 року, № 105 від 29.03.2016 року, № 119 від 07.04.2016 року, № 149 від 15.04.2016 року, № 147 від 18.04.2016 року, № 148 від 18.04.2016 року, № 150 від 19.04.2016 року, № 176 від 11.05.2016 року, № 177 від 12.05.2016 року, № 180 від 13.05.2016 року, № 181 від 14.05.2016 року, № 182 від 16.05.2016 року, № 196 від 19.05.2016 року, № 197 від 20.05.2016 року, № 198 від 21.05.2016 року, № 205 від 24.05.2016 року, № 204 від 24.05.2016 року, № 210 від 25.05.2016 року, № 206 від 25.05.2016 року, № 209 від 25.05.2016 року, № 208 від 26.05.2016 року, № 212 від 27.05.2016 року, № 219 від 30.05.2016 року, № 220 від 31.05.2016 року, № 222 від 02.06.2016 року, № 223 від 03.06.2016 року, № 233 від 08.06.2016 року, № 234 від 10.06.2016 року, № 235 від 10.06.2016 року, № 236 від 13.06.2016 року, № 239 від 15.06.2016 року, № 240 від 15.06.2016 року, № 243 від 16.06.2016 року, № 244 від 21.06.2016 року, № 248 від 22.06.2016 року (т. 2, а.с. 165 - 208), які підписано від постачальника директором ТОВ "Агроінтелект Н" ОСОБА_3, а від позивача уповноваженими представниками за довіреностями, реквізити яких зазначено у видаткових накладних. Крім того, сторонами підписано акт надання послуг № 144 від 15.04.2016 року (т. 2, а.с. 176) на виконання договору про надання послуг № 5 від 01.02.2016 року (т. 28, а.с. 40 - 41).

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено платіжні доручення з відмітками банківської установи (т. 28, а.с. 24-31). Також в акті перевірки зафіксовано, що станом на 30.06.2016 року обліковувалася кредиторська заборгованість в сумі 206 385,63 грн.

ТОВ "Агроінтелект Н" виписано податкові накладні: від 26.02.2016 року №23 та № 26, від 04.03.2016 року №6, від 12.03.2016 року №18, від 14.03.2016 року №24 та № 23, від 15.03.2016 року №29, від 18.03.2016 року №38, від 25.03.2016 року №54, від 29.03.2016 року №60, від 07.04.2016 року №8, від 15.04.2016 року №33 та № 34, від 18.04.2016 року №35 та № 36, від 19.04.2016 року №37, від 11.05.2016 року №7, від 12.05.2016 року №10, від 13.05.2016 року №13, від 14.05.2016 року №15, від 16.05.2016 року №16, від 19.05.2016 року №31, від 20.05.2016 року №37, від 21.05.2016 року №38, від 24.05.2016 року №41 та № 43, від 25.05.2016 року №44, № 45 та № 47, від 26.05.2016 року №50, від 27.05.2016 року №51, від 30.05.2016 року №58, від 31.05.2016 року №59, від 02.06.2016 року №2, від 03.06.2016 року №5, від 08.06.2016 року №13, від 10.06.2016 року №14 та №15, від 13.06.2016 року №16, від 15.06.2016 року № 19 та №20, від 16.06.2016 року № 23, від 21.06.2016 року № 24, від 22.06.2016 року № 30 на загальну суму 1010090,27 грн., в тому числі ПДВ - 168348,37 грн. (т.2, а.с. 209-250; т.3, а.с. 1).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ТОВ «Агроінтелект Н» в акті перевірки не зазначено та судовим розглядом не встановлено.

На час складення податкових накладних ТОВ «Агроінтелект Н» було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності якої - оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (т. 28, а.с. 89 - 90). Наявність у ТОВ «Агроінтелект Н» статусу платника ПДВ на час складання податкових накладних контролюючим органом не заперечується.

Отже, наведені податкові накладні є підставою для віднесення визначеної в них суми ПДВ до складу податкового кредиту покупця за умови підтвердження факту придбання позивачем у ТОВ "Агроінтелект Н" товарів (послуг).

Судовим розглядом встановлено, що транспортування товару від ТОВ «Агроінтелект Н» до позивача здійснено постачальником ТОВ «Агроінтелект Н» автомобілем НОМЕР_3, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за формою 1-ТН, копії яких наявні в матеріалах справи (т.6, а.с. 108, 119, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 188, 191, 196-197, 203, 206, 223, 234; т.7, а.с. 1, 10, 23, 28, 33, 40, 49, 52, 55, 58, 60, 62, 64, 69, 71, 73, 76, 79, 86, 88, 91, 96, 98, 112, 124, 146).

Доводи відповідача про не підтвердження транспортування товару з огляду на те, що до кожної поставки товарів, окрім товарно-транспортних накладних, надано товарно-транспортні накладні Нової пошти із зазначенням опису відправлення: запчастини, документи, місто відправлення: Орихів, назва фірми відправника: ТОВ «Агроінтелект Н» , колегія суддів відхиляє, оскільки судовим розглядом встановлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН здійснювалося перевезення товару, тоді як згідно з експрес-накладними ТОВ «Нова пошта» здійснювалося пересилання документів на товар, про що свідчить зазначений в них повний опис відправлення - «документи» та вага поштового відправлення - 0,1 кг (т. 27, а.с. 66 - 85).

Твердження податкового органу про сумнівність поставки з огляду на те, що водієм транспортного засобу є директор ТОВ "Агроінтелект Н" ОСОБА_3, є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Відносно посилань контролюючого органу на те, що позивачем на перевірку не надано сертифікати якості на запчастини, що були предметом поставки за договором від 01.02.2016 року №5, колегія суддів зауважує, що згідно з Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року № 28 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), запчастини до сільськогосподарської техніки не належать до продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.12.2015 року №1699 "Про внесення змін до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів" (набрав чинності 22.02.2016 року), сільськогосподарську техніку виключено з Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Крім того, слід зазначити, що сертифікати якості не є первинними документами бухгалтерського обліку, відтак їх відсутність не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Стосовно дослідження контролюючим органом ланцюга придбання ТОВ «Агроінтелект Н» запчастин до с/г техніки у контрагентів постачальників, за результатами чого встановлено, що його основні постачальники ТОВ «Торговий дім АЕРО» , ТОВ «Акцент - Лайн» , ТОВ «Оптметторг» , ТОВ «ДЕТАСК» , ТОВ «СОНКЕЙ» , ТОВ «МОРАТА» не здійснювали придбання запчастин до с/г техніки і не є виробниками відповідних запчастин, натомість здійснюють реалізацію продукції, відмінної від придбаної, що свідчить про факт підміни товару та нереальність проведення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, відповідно до якої, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Колегія суддів зазначає, що придбані у ТОВ «Агроінтелект Н» товари використано позивачем у господарській діяльності шляхом їх списання у виробництво, що підтверджується залученими до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю (т. 6, а.с. 107), а також копіями накладних внутрішньогосподарського призначення, дефектних актів та лімітно-забірних карток (т. 6, а.с. 109-118, 120-143, 161-162, 164-165, 167-168, 170-171, 173-174, 176-177, 179-180, 182-187, 189-190, 192-195, 198-202, 204-205, 207-222, 224-233, 235-246; т.7, а.с. 2-9, 11-22, 24-27, 29-32, 34-39, 41-48, 50-51, 53-54, 56-57, 59, 61, 63, 65-68, 70, 72, 74 - 75, 77-78, 80-85, 87, 89-90, 92-95, 97, 99-111, 113-123, 125-145, 147-148). Так, запчастини використано позивачем для ремонту техніки, яка знаходиться у користуванні позивача відповідно до умов договорів оренди майна, укладених з ТОВФ «Астарта-Київ» від 01.04.2011 року № 5/0411/06 та з ТОВ АО «Цукровик Полтавщини» від 01.04.2013 року № 01/04-АФ, а також перебуває у власності, про що свідчить копія договору купівлі-продажу від 17.12.2015 року № 80, укладеного з ТОВ «Княжа Авіла» (т.6, а.с. 144-159).

Враховуючи викладене, а також наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на суму ПДВ в розмірі 168349 грн., натомість податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий-червень 2016 року у загальній сумі 168349 грн., є необґрунтованим та таким, що прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 27 лютого 2017 року №0000991401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1431080 грн., в тому числі 1144864 грн. - за податковим зобов'язанням, 286216 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про:

- неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій, які не мали реального характеру: з ПП «Харківтракторсервіс» за червень 2015 року у розмірі 4722 грн. та у серпні 2015 року у розмірі 5303 грн., відображених у сільськогосподарській декларації; з ТОВ «Науковий центр з енергозбереження» : за червень 2015 року у розмірі 33966 грн., у серпні 2015 року у розмірі 111275 грн., у жовтні 2015 року у розмірі 18053 грн., у грудні 2015 року у розмірі 101733 грн., що відображені у сільськогосподарській декларації, а також у вересні 2015 року у розмірі 47361 грн. та жовтні 2015 року у розмірі 5614 грн., що відображені у загальній декларації; з ТОВ «Компані Плазма» за серпень 2015 року у розмірі 13348 грн., відображених у сільськогосподарській декларації; з ТОВ «Сузір'я Бізнесу України» у жовтні 2015 року у розмірі 346125 грн., що відображені у сільськогосподарській декларації, а також у жовтні 2015 року у розмірі 103642 грн., що відображені у загальній декларації;

- завищення податкового кредиту в порушення пп. 192.1.1. п. 192.1. статті 192 Податкового кодексу України за рахунок отриманих, але не проведених в податковому обліку та деклараціях відповідних звітних (податкових) періодів від постачальників товарів, робіт, послуг ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» , ТОВ «Спецшина» , ТОВ «Промкабель-Електрика» , ПАТ «Полтавагаз» розрахунків коригування сум податку на додану вартість на загальну суму 10212 грн., в т.ч. в березні 2015 року в сумі 4933 грн., червні 2015 року - 3058 грн., грудні 2015 року - 2221 грн., що відображені у сільськогосподарській декларації позивача;

- порушення п. 187.8. статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 343510 грн за лютий 2015 року по взаємовідносинах з компанією « Semences Prograin Incorporated» (Канада).

Розрахунок податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2017 року №0000991401 в розрізі контрагентів долучено відповідачем до матеріалів до справи (т.3, а.с. 91 - 92).

Відносно висновку контролюючого органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ПП «Харківтракторсервіс» , ТОВ «Науковий центр з енергозбереження» , ТОВ «Компані Плазма» ; ТОВ «Сузір'я Бізнесу України» за червень 2015 року, серпень - грудень 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо взаємовідносин ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» з контрагентом ТОВ «Сузір'я Бізнесу України» судовим розглядом встановлено наступне.

21 вересня 2015 року між ТОВ «Сузір'я Бізнесу України» (виконавець, далі по тексту - ТОВ «СБУ» ) та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт (замовник) укладено договір №67/09/15 про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника надати послуги з перевезення вантажів (цукровий буряк) власним або залученим автотранспортом. Сторони домовилися, що при наданні послуг за цим Договором Виконавець з метою контролю за рухом та станом транспортних засобів використовує GPS-навігацію (технічне обладнання супутникового моніторингу). Замовник підтверджує, що дані GPS - навігації можуть бути використані в процесі надання послуг для підтвердження фактів обліку пробігу транспортних засобів та його простою (п.1.2 договору). Відстань між господарством, де проходитиме навантаження цукрових буряків і кагатним полем Замовника повинна бути узгоджена між сторонами і підтверджена відповідним актом до початку вивезення цукрових буряків (п.1.3 договору). Сторони домовилися, що всі розрахунки між сторонами здійснюються на основі підписаних сторонами актів заміру відстаней від поля до бурякопункту, що погоджується сторонами згідно додатку № 3 до цього договору (п. 1.5. договору). Вартість послуг з перевезення наведена в Додатку №2 - ОСОБА_5 на послуги з перевезення та включає в себе вартість пального за фіксованими відстанями до пунктів розвантаження, зафіксованих згідно Додатку №3 та підтверджених даними Системи GPS- моніторингу (п. 3.1).

За змістом п. 2.3.1. договору, сторони домовилися, що на підставі товарно-транспортних накладних (інших документів, погоджених сторонами) уповноважені представники сторін один раз на 10 календарних днів проводять звірку обсягу наданих послуг та підписують акти приймання-передачі наданих послуг.(т.1, а.с.224-230).

Сторонами договору підписано також додатки до договору (т. 28, а.с. 146 - 154; т. 29, а.с. 235 - 238), зокрема, заявки на перевезення вантажу (додаток № 1 до договору (т. 29, а.с. 235 - 238), тарифи на перевезення вантажу (додаток № 2 (т. 28, а.с. 146), акт заміру відстаней (додаток № 3 (т. 28, а.с. 147 - 149)).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом заперечується право позивача на податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «СБУ» , № 1 від 12.10.2015 року та № 2 від 21.10.2015 року на загальну суму 2698601,7 грн., в тому числі ПДВ - 449 766, 95 грн. (т.1, а.с. 33).

Матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання договору №67/09/15 від 21.09.2015 року про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) ТОВ «СБУ» складено податкові накладні № 1 від 12.10.2015 року та № 2 від 21.10.2015 року з номенклатурою товарів/послуг - «надання послуг з перевезення цукрових буряків вантажним автотранспортом» на загальну суму ПДВ 449 766, 95 грн. (т. 1, а.с. 239, 241).

Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні витяги з ЄРПН (т. 1, а.с. 240, 242).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ТОВ «СБУ» в акті перевірки не зазначено та під час судового розгляду не встановлено.

На час складення податкових накладних ТОВ «СБУ» було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності якої - вантажний автомобільний транспорт (т. 28, а.с. 70 - 71). Наявність у ТОВ «СБУ» статусу платника ПДВ на час складення податкових накладних контролюючим органом не заперечується.

Отже, наведені податкові накладні є підставою для віднесення визначеної в них суми ПДВ до складу податкового кредиту покупця за умови підтвердження факту здійснення відповідної господарської операції.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що вказані податкові накладні стосувалися надання послуг перевезення, підтверджених актами виконаних робіт № ОУ-0000001 від 12.10.2015 року, № ОУ-0000002 від 21.10.2015 року на загальну суму 2698601,7 грн., в тому числі ПДВ - 449 766, 95 грн., підписаними сторонами договору № 67/09/15 від 21.09.2015 року (т. 1, а.с. 231 - 232).

За таких обставин, посилання в акті перевірки на акт виконаних робіт № ОУ-0000003 від 02.11.2015 року колегія суддів вважає безпідставним.

Таким чином, факт надання ТОВ «СБУ» послуг з перевезення цукрових буряків у жовтні 2015 року підтверджено актами виконаних робіт № ОУ-0000001 від 12.10.2015 року, № ОУ-0000002 від 21.10.2015 року. До вказаних актів сторонами договору підписано реєстри товарно-транспортних накладних (т. 28, а.с. 55 - 65, 112 - 126). На підтвердження факту перевезення позивачем під час судового розгляду справи також надано товарно-транспортні накладні (т.8, а.с. 47-250; т.9, а.с. 1-250; т.10, а.с. 1-250; т.11, а.с. 1-250; т.12, а.с. 1-250; т.13, а.с.1-251; т.14, а.с. 1-250; т.15, 1-199; т.16, а.с. 1-250; т.17, а.с.1-250; т.18, а.с. 1-253; т.19, а.с.1-250; т.20, а.с.1-250; т.21, а.с.1-126; т. 28, а.с. 223-251; т.29, 1-234).

Зміст акту перевірки свідчить, що контролюючим органом викладено зауваження до товарно-транспортних накладних у зв'язку з тим, що у графі водій не зазначено номер посвідчення водія виконавця, що передбачено умовами договору, а також відсутній відтиск печаті перевізника. Крім того, зауважено, що згідно бази «ДАІ» за ТОВ «СБУ» не обліковуються авто, зазначені в наданих до перевірки ТТН (т.1, а.с. 34).

Колегія суддів відхиляє наведені доводи контролюючого органу, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Згідно з пунктом 11.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Виходячи з положень додатку 7 до Правил, форма товарно-транспортної накладної передбачає зазначення номеру посвідчення водія.

Однак, колегія суддів враховує, що товарно-транспортна накладна є первинним документом бухгалтерського обліку під час надання послуг з перевезення. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що номер посвідчення водія у товарно-транспортній як первинному документі бухгалтерського обліку не є обов'язковим реквізитом, за відсутності якого такий документ не може бути підтвердженням здійснення господарської операції.

Також колегія суддів зазначає, що вимог до засвідчення товарно-транспортної накладної печаткою перевізника Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом не встановлено.

Колегія суддів зауважує, що надані позивачем під час судового розгляду справи товарно-транспортні накладні дають змогу визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, а також ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні такої господарської операції.

Стосовно окремих недоліків товарно-транспортних накладних (деякі невідповідності між реєстрами ТТН і ТТН (помилки у написанні прізвищ водіїв чи у ДНЗ транспортних засобів), відсутність в деяких випадках підписів водіїв), колегія суддів вказує, що представником позивача пояснено, що останні виникли з технічних причин у зв'язку із застосуванням програмного забезпечення « 1С ОСОБА_2» на період сезону обробки цукрового буряку, яке введено для обліку надходження на підставі наказу ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» від 17.08.2015 року № 184/1 (т. 28, а.с 177).

Також представником позивача зазначено, що товарно-транспортні накладні на відправку цукрового буряку з полів на виробничий комплекс цукрового заводу заповнювались обліковцем міри та виробів, що знаходився безпосередньо на полі. У товарно-транспортні накладні зі слів самих водіїв автомашин вносились їх дані, реєстраційний номер ТЗ звірявся з наявними номерами автомашин до списку автоперевізників, заповнювались інші обов'язкові реквізити ТТН. Зважаючи на значні обсяги таких перевезень, допускались помилки у написанні прізвищ таких водіїв чи у ДНЗ транспортних засобів.

Крім того представником позивача зауважено, що в окремих випадках водії не підписували товарно-транспортні накладні, оскільки навантажування цукрового буряку відбувалось у полі, де була відсутня можливість зважування вантажу. Отже, на момент прийняття до перевезення вага буряку була невідома і могла бути визначена тільки розрахунково. Точна вага (нетто та брутто) визначалась лише на бурякопункті після зважування і розвантаження автомобіля (т.28, а.с.141-145). Наявність таких вагів у користуванні позивача підтверджується копією договору оренди від 01.03.2012 року № 02/03-ЦЗ, укладеного з ТОВ АО «Цукровик Полтавщини» , переданого згідно акту прийому-передачі та додатку № 1 такого договору, що долучені до матеріалів справи (т.28, а.с. 183-222; т.29, а.с. 244-250; т. 30, а.с. 1 - 11).

Судовим розглядом встановлено, що цукровий буряк перевозився ТОВ «Сузір'я Бізнесу України» з полів, які перебувають у користуванні позивача, та з полів третіх осіб, з якими позивачем укладено договори переробки цукрового буряку, на виконання яких складено видаткові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т.3, а.с.164-227; т.28, 158-176), що відповідачем не заперечується.

Враховуючи пояснення представника позивача, наявні у справі докази, колегія суддів зазначає, що допущення помилок в оформленні первинних документів не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів зауважує, що товарно-транспортні накладні містять відомості (підписи, печатки) щодо вантажовідправників та вантажоодержувачів (бурякопункти), товару, що перевозився, пунктів навантаження і розвантаження.

Розділом 19.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено умови доставки цукрових буряків з полів сільгоспвиробників на приймальні пункти.

Згідно з пунктом 19.3.3. Правил, форма організації роботи при перевезенні цукрових буряків з полів на приймальні пункти визначається спільно Перевізником і Замовником.

Робота автомобільного транспорту при перевезенні цукрових буряків виконується за годинним графіком, який розробляється приймальними пунктами і погоджується Перевізниками і сільгоспвиробниками (п. 19.3.4.).

Сільгоспвиробники надають Перевізникам товарно-транспортні накладні згідно з установленою формою, оформляють у встановленому порядку всі реквізити, відмічають фактичний час прибуття автомобіля під навантаження та відправки після навантаження (п. 19.3.5).

За приписами пункту 19.3.8. Правил, приймання від сільгоспвиробників цукрових буряків та здача їх на приймальні пункти здійснюються Перевізниками за масою.

Для визначення маси цукрових буряків приймальні пункти та сільгоспвиробники за кожною їздкою зважують рухомий склад з вантажем і без вантажу. За відсутністю вагів у сільгоспвиробника зважування провадиться тільки на приймальному пункті.

В ході перевірки порушень вимог вказаного розділу Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні відповідачем не встановлено.

Так, на підтвердження фактичного виконання умов договору №67/09/15 від 21.09.2015 року позивачем, крім актів виконаних робіт, реєстрів ТТН, ТТН, надано також копії акту про приймання-передачу матеріальних цінностей, згідно з яким позивачем передано ТОВ «СБУ» радіотермінали для встановлення на транспортні засоби, надані для перевезень (т.28, а.с. 156-157), реєстр автомобілів по перевезенню цукрових буряків урожаю 2015 року перевізника ТОВ «СБУ» (т.29, а.с. 241-242), графік перевезення цукрового буряку (т. 29, а.с. 239 - 240), копії посвідчень водіїв, які здійснювали перевезення буряку, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т. 27, а.с. 135 - 191).

Як вбачається з наданої на вимогу суду першої інстанції інформації РСЦ в Полтавській області щодо транспортних засобів, зазначених в ТТН, у певній частині власниками транспортних засобів є особи, вказані як водії у ТТН (т. 30, а.с. 119 - 207).

Доводи відповідача про те, що за ТОВ «Сузір'я Бізнесу України» не обліковуються автомобілі, зазначені в товарно-транспортних накладних, підтверджено в ході розгляду справи. Однак, колегія суддів зауважує, що вказана обставина жодним чином не суперечить умовам договору, укладеного між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ТОВ «СБУ» , відповідно до якого надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) здійснюється власним або залученим транспортом виконавця. Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.6. договору, при оформленні ТТН автомобільним перевізником зазначається виконавець, незалежно від того, чи було залучено ним третіх осіб для виконання умов цього договору.

Щодо посилань в акті перевірки на те, що згідно форми 1-ДФ ТОВ «СБУ» не залучало до виконання робіт фізичних осіб-підприємців, а при аналізі системи ЄРПН згідно податкових накладних не встановлено залучення контрагентів із послугами автоперевезення або супутніми їм послугами, колегія суддів зазначає, що особи, які могли бути залучені ТОВ «СБУ» для виконання перевезень, не обов'язково мали статус платників ПДВ, у зв'язку з чим, господарські операції з такими особами не відображено в ЄРПН. Щодо відсутності даних про фізичних осіб-підприємців, які могли бути залучені до перевезень, у звіті 1-ДФ ТОВ «СБУ» , то необхідно зауважити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе відповідний платник податків, і право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

При цьому, контролюючим органом не встановлено замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди.

Стосовно зв'язку придбаних послуг із перевезення цукрового буряку у ТОВ «СБУ» з господарською діяльністю позивача слід зазначити, що, як вбачається з прояснень представника позивача, доставка цукрового буряку з полів на територію цукрового заводу необхідна для його подальшої переробки та реалізації в якості готової продукції, а, враховуючи сезонність збирання буряку (вересень - грудень), а також те, що позивач не має у власності необхідної кількості транспортних засобів, останній змушений залучати перевізників, при цьому, питома вага послуг ТОВ «СБУ» у загальному обсязі перевезень цукрового буряку склала 26,21 %. Пояснення позивача щодо економічної доцільності залучення перевізників підтверджено бухгалтерськими документами (оборотно-сальдовими відомостями по відповідним рахункам) (т. 27, а.с. 216 - 240).

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Сузір`я Бізнесу України» з перевезення вантажів (буряку) мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності.

За таких обставин висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ «СБУ» в розмірі 449767 грн., в т.ч. по сільськогосподарській декларації - 346125 грн. та по загальній декларації - 103642 грн., є помилковими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання в розмірі 449767 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 112441,75 грн. (25 %) підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо взаємовідносин ТОВ ІПК Полтавазернопродукт з контрагентом Приватним підприємством «Харківтрактосервіс» , колегія суддів виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Харківтракторсервіс» (постачальник) укладено договір поставки від 27 квітня 2015 року №57/04/15 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити грошові кошти за запасні частини до спецтехніки, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого буде визначено у видаткових накладних (т.2, а.с.51-54).

Пунктами 2.4., 2.5. Договору передбачено, що датою передачі товару постачальником вважається дата прийняття товару покупцем, що підтверджується відповідним підписом у видатковій накладній. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання договору від 27 квітня 2015 року №57/04/15 ПП «Харківтракторсервіс» складено податкові накладні від 19.05.2015 року № 10 та №11, від 09.06.2015 року № 6, від 30.06.2015 року № 38 та № 39, від 14.07.2015 року № 20 та № 21, від 21.08.2015 року № 44, від 25.08.2015 року № 46, № 47, № 48, № 49 на загальну суму 60 150 грн., в тому числі ПДВ 10 025 грн. (т.2, а.с. 73-86).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ПП «Харківтракторсервіс» в акті перевірки не зазначено та під час судового розгляду справи не встановлено.

На час складення податкових накладних ПП «Харківтракторсервіс» було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності якої - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (т. 28, а.с. 94 - 96). Наявність у ПП «Харківтракторсервіс» статусу платника ПДВ на час складення податкових накладних контролюючим органом не заперечується.

Отже, наведені податкові накладні є підставою для віднесення визначеної в них суми ПДВ до складу податкового кредиту покупця за умови підтвердження фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судовим розглядом встановлено, що факт придбання позивачем у ПП «Харківтракторсервіс» товарів підтверджено видатковими накладними (т.2, а.с. 55-66), товарно-транспортними накладними ТОВ «Нова Пошта» (т.2, а.с. 67 - 72), платіжними дорученнями щодо оплати товару, отриманого від ПП «Харківтракторсервіс» (т.2, а.с.87-93; т.28, а.с. 3-9).

Зауваження в акті перевірки про те, що видаткові накладні не містять посади та прізвища особи, що відповідальна за здійснення господарських операцій від постачальника, а в графі «Отримано» від покупця вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без зазначення номера та дати довіреності, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що з наявних у справі засвідчених належним чином копій видаткових накладних вбачається, що від постачальника видаткові накладні підписано директором ПП «Харківтракторсервіс» ОСОБА_8, а не зазначення реквізитів довіреностей на отримання товарів відносно уповноважених представників покупця ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не позбавляє первинний документ юридичної сили. При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копії довіреностей від 17.05.2015 року № 40 та № 43, виданих ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_9 та ОСОБА_7, зокрема, на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Харківтракторсервіс» , підписання первинних та інших документів, що стосуються виконання договору поставки № 57/04/15 від 27.04.2015 року (т.27, а.с. 64-65). Також колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження факту відсутності у видаткових накладних посади та прізвища особи, що відповідальна за здійснення господарських операцій від постачальника, відповідачем не надано.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на те, що в одних товарно-транспортних накладних в графі «відправник» зазначено м. Харків, а в інших - Василівка (Запорізька область), при тому, що ПП «Харківтракторсервіс» знаходиться на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова, колегія суддів зазначає, що вказані обставини жодним чином не свідчать про неповні або неправдиві відомості у документах, оскільки суб'єкт господарювання не обмежений у здійсненні господарської діяльності територією, де зареєстровано його місцезнаходження, а, відтак, відправлення товару з іншого населеного пункту не суперечить нормам чинного законодавства, а, крім того, умовам договору поставки від 27 квітня 2015 року №57/04/15.

Також колегія суддів вважає безпідставними зауваження в акті перевірки про відсутність актів приймання-передачі на товар відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, оскільки складення таких документів договором поставки від 27 квітня 2015 року №57/04/15 не обумовлювалося.

Придбані товари використано позивачем у господарській діяльності шляхом їх списання у виробництво, що наведено в аналітичній таблиці та підтверджено залученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями накладних на переміщення, актів списання ТМЦ (т.3, а.с 228-236; т.4, а.с. 74-114).

Зазначені товари використано на ремонт транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні позивача згідно з умовами договорів оренди, укладених з ТОВ «АО «Цукровик Полтавщини» (т.3, а.с. 237-243; т.4, 1-73, 116-131). На підтвердження необхідності проведення поточного ремонту переданих в оренду транспортних засобів до матеріалів справи також долучено копії дефектних актів (т.4, а.с.132-143).

Факт придбання позивачем та подальшого використання товарів, отриманих від ПП «Харківтракторсервіс» , відображено у бухгалтерському обліку позивача, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 (т.4, а.с. 115).

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на те, що згідно дослідження ланцюга постачання контрагенти ПП «Харківтракторсервіс» здійснюють реалізацію продукції, відмінної від реалізованої ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» , що свідчить про факт підміни товару та нереальності господарських операцій, оскільки відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе відповідний платник податків, а право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

При цьому, контролюючим органом не встановлено замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди.

Щодо посилань контролюючого органу на інформацію, викладену в службовій записці Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відносно ПП «Харківтракторсервіс» , колегія суддів враховує наступне.

Судовим розглядом встановлено, що Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області складено результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ПП «Харківтракторсервіс» за червень 2015 року від 21.10.2015 року № 238/7/20-38-22-05-04 (т.3, а.с. 122-124), у зв'язку із відсутністю ПП «Харківтракторсервіс» за податковою адресою: 61010, м. Харків, вул. 1-ї ОСОБА_10, 71, кв. (оф.) 1.

Колегія суддів зазначає, що факт відсутності ПП «Харківтракторсервіс» за місцезнаходженням встановлено податковим органом після завершення господарських відносин з позивачем, відтак, зазначені обставини не можуть свідчити про будь-які порушення під час здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В силу п.10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Колегія суддів зауважує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «Харківтракторсервіс» станом на 01.09.2015 року відомості про відсутність вказаної юридичної особи за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру не було внесено (т. 28, а.с. 94 - 96 ). Дані відомості, в силу Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» , визнаються офіційними та такими, що можуть бути використаними у спорі з іншими особами.

Також колегія суддів звертає увагу, що Результати опрацювання зібраної податкової інформації не містять аналізу первинних документів ПП «Харківтракторсервіс» , натомість ґрунтуються лише на відомостях, які зберігаються в інформаційних базах контролюючих органів (ІС «Податковий блок» , Архів електронної звітності (ЄРПН), підсистема 2.19 АС ОСОБА_4 та ін..), відтак, висновки таких результатів не можуть бути належними доказами нереальності господарських операцій ПП «Харківтракторсервіс» з позивачем.

За змістом пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України).

Водночас процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються на даних Результатів опрацювання зібраної податкової інформації по спірному контрагенту без проведення перевірок (зустрічних звірок) із дослідженням первинної документації контрагентів, колегія суддів вважає безпідставними.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП «Харківтракторсервіс» мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності.

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту відповідних періодів суми ПДВ в загальному розмірі 10 025 грн. за наслідками господарських операцій із ПП «Харківтрактосервіс» .

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання в розмірі 10 025 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2506,25 грн. (25 %) підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Щодо взаємовідносин ТОВ ІПК Полтавазернопродукт з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Плазма» судовим розглядом встановлено наступне.

Між ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» (покупець) та ТОВ «Компані Плазма» (постачальник) укладено договір поставки від 07 липня 2015 року №10/07/15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію (обладнання) в асортименті, кількості та ціні, вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору (т.2, а.с.94-95).

За змістом пункту 2.2. договору, усі ризики переходять до покупця після підписання документів, які підтверджують передачу продукції покупцю (ТТН/накладних/актів приймання-передачі продукції).

У специфікації №1 до договору поставки № 10/07/15 від 07.07.2015 року сторонами договору погоджено номенклатуру, кількість та ціну товару, а саме: механізм МЭО-100/25-025Р,87 - 2 штуки, манометр котловий МП5-У 60 кгс/см кв. - 10 штук, кран трьохходовий ? G на 20 Х 1,5 - 50 штук, папір діаграмний №1757 - 1 кор., папір діаграмний № 2190 - 1 кор., манометр МП-4-У, 10 кгс/см.кв - 25 штук, манометр ВП -4У 1-0 кгс/см.кв - 20 штук, манометр МП4-У 6 кгс/см.кв - 15 штук, манометр МП-4-У, 2,5 кгс/см.кв - 10 штук, термометр ТБ-63-50-0,200-2,5-2 стан. Ісп. - 4 штуки, регулятор РРВ-1 - 10 штук - на загальну суму 80089 грн. 58 коп., в тому числі ПДВ 13348 грн. 26 коп. (т.2, зв. а.с. 95).

Матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання вказаного договору ТОВ «Компані Плазма» складено податкові накладні від 14.07.2015 року № 196 та від 04.08.2015 року № 74 на загальну суму 80089 грн. 59 коп., в тому числі ПДВ 13348 грн. 27 коп. (т.2, а.с. 73-86).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ТОВ «Компані Плазма» в акті перевірки не зазначено та судовим розглядом не встановлено.

На час складення податкових накладних ТОВ «Компані Плазма» було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності якої - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (т. 28, а.с. 91 - 93). Наявність у ТОВ «Компані Плазма» статусу платника ПДВ на час складення податкових накладних контролюючим органом не заперечується.

Отже, наведені податкові накладні є підставою для віднесення визначеної в них суми ПДВ до складу податкового кредиту покупця за умови підтвердження фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судовим розглядом встановлено, що факт придбання позивачем у ТОВ «Компані Плазма» товарів підтверджено видатковою накладною № 1423 від 10.08.2015 року щодо поставки товарів на загальну суму 80089 грн. 59 коп., в тому числі ПДВ 13348 грн. 27 коп. (т.2, а.с. 98), платіжними дорученнями щодо оплати товару, згідно з якими розрахунок між сторонами договору здійснено у повному обсязі (т.28, а.с. 1- 2).

Доводи в акті перевірки про те, що видаткова накладна не містить місце складання видаткової накладної та номер і дату довіреності уповноваженої особи від покупця, якою отримано товар, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що допущення помилок в оформленні документів не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів зауважує, що з видаткової накладної № 1423 від 10.08.2015 року можливо встановити зміст господарської операції, осіб, які брали участь у її здійсненні. За таких обставин, відсутність місця складення у видатковій накладній не позбавляє такий первинний документ юридичної значимості.

Згідно з поясненнями представника позивача, місцем складення видаткової накладної від 10.08.2015 року № 1423 було місцезнаходження постачальника, яким зазначений документ разом з товаром було направлено Позивачу.

Відносно зауважень контролюючого органу щодо відсутності у видатковій накладній номера і дати довіреності уповноваженої особи від покупця, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такі відомості не належать до обов'язкових реквізитів первинного документа. При цьому, колегія суддів враховує, що у видатковій накладній № 1423 від 10.08.2015 року містяться дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, - покупця, а саме, у графі «отримано» зазначено посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримала товар від ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» - начальник КВПіА ОСОБА_4, підпис якого скріплено печаткою товариства.

Відповідно до Штатної розстановки організації ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вказана особа є начальником цеху відділу КВПіА виробничого підрозділу «Глобинський ЦЗ» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» (т.27, а.с. 106).

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товару здійснювалося ПП «Нічний експрес» , що підтверджується вантажною декларацією №6566595, в якій зазначено дату відправлення у м. Харкові - 10.08.2015 року, дату видачі вантажу у м. Глобино - 11.08.2015 року, платник за перевезення - відправник ТОВ «Компані Плазма» (т.2, а.с. 101).

Щодо посилань в акті перевірки на недоліки подорожнього листа автомобіля №787 від 10 серпня 2015 року, згідно з яким, за висновком перевірки, здійснено перевезення товару від ТОВ «Компані Плазма» до позивача, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи встановлено, що зазначений подорожній лист (т. 28, а.с. 38) не стосувався господарських правовідносин позивача із ТОВ «Компані Плазма» , відтак, колегія суддів вважає безпідставними відповідні зауваження в акті перевірки. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до пояснень представника позивача, після отримання товару від ПП «Нічний експрес» подальше перевезення товару здійснювалось на підставі подорожнього листа від 11.08.2015 року № 812, копію якого долучено до матеріалів справи (т. 6, а.с. 6).

Придбані товари використано у господарській діяльності позивача шляхом їх списання у виробництво, що викладено в аналітичній таблиці та підтверджено залученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями накладних на переміщення, актів списання ТМЦ та дефектних актів (т. 5, а.с. 241-251; т.6, а.с. 1,4-5).

Судовим розглядом встановлено, що придбані ТМЦ використано в якості розхідного матеріалу та на ремонт парового котла БГМ-35М №2, що перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди, укладеного з ТОВ «АО «Цукровик Полтавщини» № 02/03-ЦЗ від 01.03.2012 року (т.6, а.с.7-46).

Факт придбання та подальшого використання товару від ТОВ «Компані Плазма» відображено позивачем у бухгалтерському обліку, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку № 631 (т.6, а.с. 3).

Щодо висновків акту перевірки про те, що згідно дослідження ланцюга постачання контрагенти попередніх ланцюгів поставки здійснюють реалізацію продукції, відмінної від реалізованої ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» , що свідчить про факт підміни товару та нереальність господарських операцій, колегія суддів зазначає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе відповідний платник податків, а право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

При цьому, контролюючим органом не встановлено замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди.

Крім того, на сторінці 32 акту перевірки зазначено, що товари, які реалізовано позивачу, придбано ТОВ «Компані Плазма» у ПП «Рівєр Електро» . При цьому, контролюючим органом здійснено дослідження попередніх ланцюгів постачання лише на підставі архіву електронної звітності. За таких обставин, висновки за результатами таких досліджень колегія суддів не може прийняти як належні та допустимі докази на підтвердження факту нереальності господарських операцій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента та його постачальників по ланцюгу на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Стосовно зауважень в акті перевірки про те, що до перевірки не надано актів приймання-передачі на товар та документів на підтвердження оприбуткування придбаного товару на склад позивача, колегія суддів зазначає, що в ході виконання договору № 10/07/15 від 07.06.2015 року сторонами складено видаткову накладну, якою засвідчено перехід товару від продавця до покупця, відтак, відсутність актів приймання-передачі не спростовує факт здійснення господарської операції. Також колегія суддів вказує, що контролюючим органом не конкретизовано документи, які не було надано позивачем на підтвердження оприбуткування придбаного товару на склад позивача, натомість в ході розгляду справи позивачем надано усі документи, що свідчать про оприбуткування товару.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Компані Плазма» мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності.

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту за липень - серпень 2015 року суму ПДВ в загальному розмірі 13 348,27 грн. за наслідками господарських операцій із ТОВ «Компані Плазма» .

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання в розмірі 13348 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3337 грн. (25 %) підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині включення контролюючим органом до основного зобов'язання суми ПДВ в розмірі 265027 грн. по взаємовідносинам ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Науковий центр з енергозбереження» колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивачем як сільськогосподарським підприємством, яке зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 листопада 2009 року (т.1, а.с.99-100), включено суми ПДВ за наслідками господарських операцій з ТОВ «Науковий центр з енергозбереження» до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ в розмірі 52 974,54 (52975) грн. та до спеціальної декларації з ПДВ в розмірі 265026,79 (265 027) грн., що встановлено в акті перевірки (т. 1, зв.а.с. 44), а також підтверджується розрахунком зобов'язань до акту перевірки (т. 3, а.с. 91 - 92).

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно зі спеціальним режимом оподаткування, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості:

- кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах Державного казначейства України (абзац другий пункту 209.2 статті 209 ПК). Нагромадження коштів на цьому рахунку здійснюється відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11;

- кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях - для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (абзац перший пункту 209.2 статті 209 цього Кодексу);

- за нецільове використання таких коштів платник податків притягується до відповідальності (пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).

За пунктами 11.1, 11.2 статті 11 Податкового кодексу України, спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. За пунктом 11.3 цієї статті, спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як грошове зобов'язання платника податків розуміють грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, на платника податку покладається обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Водночас податкове та митне законодавство передбачає пільги, за яких можливе звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплати ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 Податкового кодексу України. Згідно з зазначеним пунктом, підставами для податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, як податок розуміють обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Нормативний підхід до розуміння зазначених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак, ця пільга на них не поширюється і не звільняє їх від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими Податковий кодекс пов'язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком.

Крім того, та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 16 лютого 2016 року у справі 2а/2370/2588/2012 (реєстраційний номер в ЄДРСР 56786270).

Водночас, виходячи зі змісту норм Податкового кодексу України, платники зі спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), а відтак вказана сума ПДВ (як і сума її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, та на неї не може бути виставлене податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин, визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, включеного до спеціальної декларації з ПДВ в розмірі 265 027 грн., є безпідставним.

Колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму штрафних (фінансових) санкцій за сумою ПДВ по спецдекларації в розмірі 66256,75 грн. (265 027 х 25%), а також на суму податкового зобов'язання в розмірі 52 975 грн. за сумою ПДВ по загальній декларації та штрафних санкцій в сумі 13243,75 грн. (52 975 х 25%) постанову суду першої інстанції не оскаржено, а тому не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

Водночас вказане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 26 027 грн. не ґрунтується на вимогах податкового законодавства, а відтак підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо встановленого перевіркою завищення позивачем податкового кредиту в порушення пп. 192.1.1. п. 192.1. статті 192 Податкового кодексу України за рахунок отриманих, але не проведених в податковому обліку та деклараціях відповідних звітних (податкових) періодів від постачальників товарів, робіт, послуг ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» , ТОВ «Спецшина» , ТОВ «Промкабель-Електрика» , ПАТ «Полтавагаз» розрахунків коригування сум податку на додану вартість на загальну суму 10212 грн., в т.ч. в березні 2015 року в сумі 4933 грн., червні 2015 року - 3058 грн., грудні 2015 року - 2221 грн., що відображені у сільськогосподарській декларації позивача, колегія суддів зазначає, що завищення податкового кредиту стосувалося сум ПДВ, що відображені у сільськогосподарській декларації позивача, а тому приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року не ґрунтується на вимогах податкового законодавства в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання в сумі 10 212 грн..

Колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму штрафних (фінансових) санкцій за сумою ПДВ по спецдекларації в розмірі 2553 грн. (10212 х25 %) постанову суду першої інстанції не оскаржено, а тому не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

Щодо встановленого перевіркою порушення п. 187.8. статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 343510 грн. за лютий 2015 року по взаємовідносинах з компанією « Semences Prograin Incorporated» (Канада), колегія суддів зазначає, що в даній частині постанова суду першої інстанції не оскаржується, а тому не підлягає перегляду.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання в розмірі 748 379 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 118285 грн..

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року, а також податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання в розмірі 748 379 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 118285 грн. підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року, а також податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_2 від 27 лютого 2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання в розмірі 748 379 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 118285 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 по справі № 816/687/17 залишити без змін в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт".

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_11 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_12 Повний текст постанови складено 20.03.2018 року.