Постанова

від 12.03.2018 по справі 817/1313/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/1313/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Кошиль О.Ю.,

представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" листопада 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Жуковською Л.А. в м. Рівному), у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 01.08.2017 №416/04/к, поновити його на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 01.08.2017 №416/04/к "Про звільнення ОСОБА_2".

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 02.08.2017.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2017 по 16.11.2017 в розмірі 25795 (двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику).

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі були з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи. Посилається на те, що судом першої інстанції не надано належну правову оцінку довідці про результати випробування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2, згідно наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 19.01.2017 №36/04/к з 20.01.2017 призначений на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та встановлено йому випробування строком 6 (шість) місяців (а.с. 10, 65).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 20.07.2017 №380/04/к "Про продовження випробування ОСОБА_2" продовжено ОСОБА_2 строк випробування на 10 днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов'язки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у період шестимісячного строку випробування. Обчислення продовження строку випробування вирішено здійснювати з наступного дня після закінчення шестимісячного строку випробування. Підстава - листок непрацездатності АДЖ №904296 з 10 по 19.07.2017 (а.с. 78, 136-137).

26.07.2017 заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальником Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальовою Н.С. складено довідку про результати випробування, у відповідності до якої вона вважає, що ОСОБА_2 не пройшов випробування. Довідку передано на розгляд начальнику Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило І.В. (а.с. 79-81).

За наслідками розгляду вказаної довідки, начальником Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило І.В. накладено резолюцію від 26.07.2017 "підготувати попередження про звільнення".

26.07.2017 року Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області письмово попереджено головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 про звільнення у зв'язку із встановленням невідповідності займаній посаді на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 72).

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 01.08.2017 №416/04/к звільнено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 01.08.2017 у зв'язку із встановленням невідповідності займаній посаді на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 12, 83).

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач звільняючи ОСОБА_2 діяв з порушенням ч. 6 ст. 35 Закону України "Про державну службу".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року N 889-VIII (далі - Закон N 889-VIII).

Частинами першою та другою статті 1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За приписами частини першої статті 3 Закону № 889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Положеннями частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №889-VIIІ, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 7 Закону 889-VIII, державний службовець має право, зокрема, на безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності.

Як передбачено ч. 1 ст. 31 Закону 889-VIII, на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

Рішення про призначення на посади державної служби категорій Б і В приймається керівником державної служби ( п. 2 ч.1 ст. 31 Закону 889-VIII).

Служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією (ч. 3 ст. 31 Закону 889-VIII).

Відповідно до частин 3 та 4 статті 33 вищевказаного Закону, копія акта про призначення на посаду видається державному службовцю, ще одна копія зберігається в його особовій справі.

Акт про призначення на посаду приймається у вигляді указу, постанови, наказу (розпорядження), рішення, залежно від категорії посади, відповідно до законодавства.

Згідно ст. 35 Закону 889-VIII, в акті про призначення на посаду суб'єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.

При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов'язковим.

Випробування при призначенні на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби. Якщо конкурсною комісією такого кандидата не визначено, проводиться повторний конкурс.

Якщо державний службовець у період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов'язки.

При цьому, частиною 6 даної статті передбачено, що суб'єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону.

В силу пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

Отже, особливістю правового становища працівника, якому встановлено випробування при призначенні на посаду державної служби є те, що протягом строку такого випробування його може бути звільнено лише з підстав невідповідності займаній посаді, як це визначено пунктом 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

У свою чергу, як закріплено у пункті 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

З урахуванням наведених положень закону, звільнення працівника за результатами випробування, у тому числі, встановленого при призначенні на посаду державної служби, можливе у разі, якщо буде виявлено його невідповідність займаній посаді в розумінні пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Судом встановлено, що підставою звільнення позивача з посади державного службовця відповідач визначив невідповідність державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

Тобто, позивача звільнено відповідно до ч. 6 ст. 35 Закону України "Про державну службу" на підставі ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого порядку.

Так, за приписами ч. 6 ст. 35 Закону України "Про державну службу" державного службовця може бути звільнено до закінчення строку випробування у разі встановлення його невідповідності займаній посаді.

З урахуванням наказів Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 19.01.2017 №36/04/к "Про призначення ОСОБА_2" та від 20.07.2017 №380/04/к "Про продовження випробування ОСОБА_2", встановлений позивачу при призначенні на посаду та продовжений на період тимчасової непрацездатності строк випробування повинен був закінчитись 31.07.2017 (а саме: 6 місяців з 20.01.2017 по 20.07.2017, 10 днів з 20.07.2017 по 30.07.2017 (включно), 30.07.2017 - вихідний день, відтак останній день строку випробування переноситься на 31.07.2017).

Тому днем звільнення позивача з посади внаслідок встановлення протягом випробування невідповідності його займаній посаді є 01.08.2017.

В свою чергу, позивача попереджено про звільнення 26 липня 2017 року, а звільнено з посади 01 серпня 2017 року.

Тобто, всупереч вимог ч. 6 ст. 35 Закону України "Про державну службу", позивача попереджено про звільнення не за сім, а за п'ять календарних днів до звільнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну службу", державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема: законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п. 4); забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження (п. 7).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. КАС України (в редакції до 15.12.2017), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач при прийнятті рішення щодо звільнення позивача з посади не діяв у відповідності з приписами ч. 6 ст. 35 Закону України "Про державну службу" щодо попередження позивача про звільнення не пізніш як за сім календарних днів та зазначення підстав невідповідності займаній посаді, тобто у спосіб, передбачений цим Законом, чим порушив право позивача на державну службу.

Стосовно покликання ОСОБА_2 в скарзі відносно необґрунтованості довідки відповідача від 26.07.2017 року про результати випробування останнього, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про державну службу" державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, затвердженої начальником Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 13.06.2016, з якою позивач ознайомлений 20.01.2017, до посадових обов'язків позивача входило, серед іншого: ведення відповідних паперових реєстрів та книг обліку, виконання функцій реєстратора Єдиного реєстру громадських формувань, Реєстру громадських об'єднань, Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (пункт 2.4) та здійснення контролю (нагляду) за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації громадських формувань та друкованих засобів масової інформації (пункт 2.7).

Пунктом 4.1 посадової інструкції передбачено, що головний спеціаліст відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області несе відповідальність за неякісне та несвоєчасне виконання завдань і обов'язків, бездіяльність, порушення норм етики поведінки державного службовця, правил внутрішнього службового розпорядку та обмежень, пов'язаних з прийняттям на державну службу та її проходження (а.с. 90-91).

Тому, 26.07.2017 року заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальником Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальовою Н.С. довідки про результати випробування ОСОБА_2 покладено висновки про неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків, зокрема:

1) при розгляді документів, поданих для державної реєстрації Первинної профспілкової організації працівників культури Деражненської сільської ради (ідентифікаційний код 41284033) порушено строк їх розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV, розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється щодо професійної спілки, її організації або об'єднання, організації роботодавців, її об'єднання - не пізніше 15 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації.

Документи зазначеної профспілкової організації подані 24.03.2017, а рішення про державну реєстрацію прийнято лише 14.04.2017.

Твердження позивача про те, що першим робочим днем слід вважати перший робочий день після дати подання документів ґрунтується на хибному тлумаченні відповідних норм матеріального права, які чітко визначають, що 15 денний строк обраховується саме з дати подання відповідних докумнетів, а не з наступного першого робочого дня.

2) як зазначається в довідці 07.06.2017 особисто заявником подано документи для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи в результаті ліквідації (Громадська організація асоціація правозахисників "Твоє право", ідентифікаційний код 35056696).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV, порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає, у тому числі, виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі.

Однак, з наданих відповідачем роздруківок з матеріалів реєстраційної справи в електронному вигляді вбачається, що рішення про державну реєстрацію рішення про припинення зазначеної організації було прийнято 08.06.2017, а копії поданих документів в електронній формі станом на 26.07.2017 не виготовлені.

Відтак, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги в цій частині твердження позивача щодо того, що з наданих відповідачем доказів слідує, що зазначені документи створені не позивачем а працівником ОСОБА_5 З роздруківок слідує, що рішення від 08.06.2017 приймалося позивачем, відтак саме на нього покладено обов'язок виготовлення копій документів в електронній формі. Реєстраційні дії працівником ОСОБА_5 було вчинено 31.08.2017, тобто, вже після виявлення відповідачем невиконання позивачем своїх посадових обов'язків.

3) як зазначається в довідці 26.06.2017 через фронт-офіс надійшли документи для державної реєстрації змін до відомостей про Рівненську обласну громадську організацію "Громадський актив за розвиток територій".

Пунктом 8 розділу ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за №200/28330, визначено, що державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації. У разі наявності підстав для зупинення розгляду документів державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру вичерпний перелік таких підстав, передбачених законом. За допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формується повідомлення про зупинення розгляду документів із зазначенням строку, виключного переліку підстав для його зупинення, рішення суб'єкта державної реєстрації про зупинення розгляду документів, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів у день такого зупинення та надсилається заявнику на адресу його електронної пошти.

При цьому, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії територіальних органів Міністерства юстиції України з центрами надання адміністративних послуг, центрами надання безоплатної вторинної правової допомоги при проведенні державної реєстрації громадських об'єднань, розроблених робочою групою, утвореною наказом Міністерства юстиції України від 17.06.2016 №529/7 "Про утворення робочої групи при Міністерстві юстиції України з питань підготовки пропозицій щодо внесення змін до закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", передбачено, що до впровадження нового програмного забезпечення Єдиного державного реєстру у випадку прийняття державним реєстратором рішення та повідомлення про зупинення розгляду документів або повідомлення про продовження ним строку розгляду документів, скановані копії таких рішень та повідомлень прикріплюються в Єдиному державному реєстрі до переліку наданих документів в розділ "Інше". З метою своєчасного інформування адміністратора фронт-офісу про прийняті за результатами розгляду поданих документів рішення та повідомлення державний реєстратор територіального органу Мін'юсту невідкладно після внесення інформації до Єдиного державного реєстру надсилає адміністратору фронт-офісу на відповідну уніфіковану електронну скриньку повідомлення загального зразка.

Рішення про зупинення розгляду поданих документів для державної реєстрації змін до відомостей про зазначену організацію прийнято 29.06.2017. Повідомлення адміністратору фронт-офісу на відповідну уніфіковану електронну скриньку не надіслане та рішення і повідомлення прикріплене в Єдиному державному реєстрі до переліку наданих документів в розділ "Інше" лише 21.07.2017, чим порушено Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи та не враховані вимоги вищезгаданих методичних рекомендацій.

Тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо безпідставності доводів позивача відносно відсутності у висновках довідки в цій частині посилання на порушення нормативних актів, які не носять рекомендаційний характер. Так, норми пункту 8 розділу ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за №200/28330, передбачають вимогу щодо розміщення у той самий день повідомлення про зупинення розгляду документів на порталі електронних сервісів. Наявним у матеріалах справи повідомленням адміністратора Сектору (центру) надання адміністративних послуг Костопільської районної державної адміністрації ОСОБА_6 від 26.06.2017, надісланим до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, підтверджується, що 26.06.2017 його розписано для розгляду ОСОБА_2

В свою чергу, з наданих відповідачем роздруківок з матеріалів реєстраційної справи в електронному вигляді вбачається, що дане повідомлення було розміщене позивачем у Єдиному державному реєстрі 21.07.2017. Таким чином, твердження позивача щодо розміщення ним 21.07.2017 повторно відсканованої копії такого повідомлення не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами, оскільки лист Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 07.11.2017 №5082/08.2-15 не слугує беззаперечним доказом того, що позивачем 21.07.2017 здійснено саме повторне розміщення копії документа (а.с. 93-99, 138-155).

Отже враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість висновків відповідача, відображених у довідці про результати випробування ОСОБА_2, складеної 26.07.2017 заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальником Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальовою Н.С. (в частині пунктів 2-3) і про наявність достатніх підстав стверджувати про виявлену протягом строку випробування невідповідність позивача займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що допущені відповідачем порушення вимог законодавства в частині порушення процедури звільнення позивача з посади, у своїй сукупності, унеможливлюють його звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та свідчать про неправомірність звільнення позивача з цих підстав. А тому, наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 01.08.2017 №416/04/к "Про звільнення ОСОБА_2" не відповідає критеріям правомірності, встановленим цією статтею і підлягає визнанню неправомірним та скасуванню судом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, також з розміром відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 235 вищезазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено з довідки від 18.09.2017 №218, вбачається, що середній заробіток ОСОБА_2 складає 343,94 грн./день., період вимушеного прогулу - 75 днів, а тому, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 25795,50 грн.

Стосовно покликання апелянта в скарзі про безпідставну відмову суду першої інстанції у стягнені моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку щодо необхідності обґрунтування позивачем наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправною бездіяльністю Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, як суб'єкта владних повноважень порушено його права, та посилається на погіршення стану здоров'я та стосунків з близькими.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювала та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів також враховує свої висновки про те, що за результатами випробування була встановлена невідповідність позивача займаній посаді. За таких обставин поновлення його на роботі є достатньою сатисфакцією і відновлює його права у повній мірі.

Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "19" березня 2018 р.