Рішення

від 19.02.2018 по справі 173/2288/17

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2288/17

Провадження №2/173/340/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу з питань державної реєстрації ОСОБА_1 районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку (пай) ,-

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2017 року до суду звернувся позивач ОСОБА_2, з позовом про визнання права власності на земельну ділянку (пай) до відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року подана позивачем позовна заява залишена без руху, в зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 175-177 ЦПК України та наданий позивачу строк для усунення недоліків.

30.01.2018 року позивачем подана уточнена позовна заява та усунені недоліки встановлені судом.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 19.02.2018 року.

Згідно уточнених позовних вимог позивач просить визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) площею 6.5237 з кадастровим номером 1221084400:01:044:0370, яка знаходиться в адміністративних межах Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов'язати відділ з питань державної реєстрації ОСОБА_1 районної державної адміністрації зареєструвати за нею право власності на земельну ділянку (пай) площею 6.5237 з кадастровим номером 1221084400:01:044:0370, яка знаходиться в адміністративних межах Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона працювала в КСП Росія .

05.04.1997 року на підставі розпорядження ОСОБА_1 районної адміністрації на її ім'я був виданий сертифікат на право власності на земельну частку (пай) серії ДП №0054686, яка знаходиться в межах Днірповокам'янської сільської ради площею 7.08 га в умовних кадастрових гектарах.

Пізніше нею подана заява до ОСОБА_1 районної адміністрації про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 09.03.2016 року розпорядженням голови ОСОБА_1 районної адміністрації № Р-93 їй було надано такий дозвіл.

2.10.2016 року на підставі даного розпорядження нею було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі ( на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ТОВ Актив П . Дана технічна документація виготовлена та затверджена розпорядженням голови ОСОБА_1 районної адміністрації № Р-429 від 20.11.2017 року

17.10.2017 року після розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачу було проведено державну реєстрації земельної ділянки площею 6.5237 га., з присвоєнням кадастрового номеру 1221084400:01:044:0370.

Відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельна ділянка (пай) підлягає державній реєстрації. Проте провести відповідні дії вона не має можливості, так як було виявлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) ДП № 0054686, яка знаходиться на території Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області площею 7.08 умовних кадастрових гектар нею втрачений.

19.01.2018 року вона надала оголошення в газету Придніпровський край про втрату сертифіката на земельну частку (пай). Проте втрата правовстановлюючого документа перешкоджає їй зареєструвати право власності на земельну ділянку (пай), що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін. Відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач працювала в КСП Росія та 05.04.1997 року на підставі розпорядження ОСОБА_1 районної адміністрації на її ім'я був виданий сертифікат на право власності на земельну частку (пай) серії ДП №0054686, яка знаходиться в межах Днірповокам'янської сільської ради площею 7.08 га в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується копією сертифікату.

Таким чином судом встановлено, що у позивача виникло право на земельну частку (пай) та виготовлений сертифікат на її ім'я, який нею отриманий.

Відповідно до ст.3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Позивач реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки в натурі звернулася до ОСОБА_1 районної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 09.03.2016 року розпорядженням голови ОСОБА_1 районної адміністрації № Р-93 позивачці було надано такий дозвіл, що підтверджується копією розпорядження.

2.10.2016 року на підставі даного розпорядження позивачем було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі ( на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ТОВ Автив П . Технічна документація на земельну ділянку (пай) виготовлена та затверджена розпорядженням голови ОСОБА_1 районної адміністрації № Р-429 від 20.11.2017 року. 17.10.2017 року після розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачу було проведено державну реєстрації земельної ділянки площею 6.5237 га., з присвоєнням кадастрового номеру 1221084400:01:044:0370, що підтверджується матеріалами технічної документації на земельну ділянку.

Таким чином судом встановлено, що у позивачки виникла право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату серії ДП№ 0054686. Також на даний час позивачці земельна ділянка (пай) виділені в натурі.

Проте позивач не може реалізувати своє право щодо державної реєстрації свого права власності на вищезазначену ділянку (пай) так як нею втрачений оригінал правовстановлюючого документу, а саме сертифікату серії ДП№ 0054686 від 05.04.1997 року.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку у позивачки виникло правомірно, а саме земельна частка (пай) їй була виділена як члену КСП Росія . Дана земельна ділянка на даний час виділена на місцевості відповідно до вимог ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)

Відповідно до ст. 392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ст. 346 ЦК України, ст. 140 ЗК України передбачені підстави для припинення права власності, але вони не містять такої правової підстави, як втрата правовстановлюючого документу.

Оцінюючи надані суду докази та враховуючи, що на даний час земельна ділянка (пай) виділені позивачу в натурі та присвоєний кадастровий номер, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку (пай) площею 6.5237 га., кадастровий номер 1221084400:01:044:0370, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Дане рішенні приймається у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України.

Позовні вимоги про зобов'язання відділу з питань державної реєстрації ОСОБА_1 районної державної адміністрації зареєструвати за позивачем право власності на земельну ділянку (пай) площею 6.5237 з кадастровим номером 1221084400:01:044:0370, яка знаходиться в адміністративних межах Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва задоволенню не підлягають, так як визнання за позивачем права власності на земельну ділянку (пай) є підставою для проведення державної реєстрації речового права компетентними органами та не передбачає додаткового покладення на них відповідних обов'язків.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1779.08 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як не вбачає вини відповідачів у порушенні права позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України , суд - .

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до відділу з питань державної реєстрації ОСОБА_1 районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку (пай) - задовольнити частково .

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право на земельну ділянку (пай) ділянку (пай) площею 6.5237 га.. кадастровий номер 1221084400:01:044:0370, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

В задоволенні позовних вимог про зобов'язання відділу з питань державної реєстрації речових прав ОСОБА_1 районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, право на земельну ділянку (пай) ділянку (пай) площею 6.5237 га.. кадастровий номер 1221084400:01:044:0370, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. - відмовити

Витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1779.08 грн., покласти на позивача ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 19.02.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване 19.02.2018

Оприлюднене 20.03.2018

Рішення набирає законної сили 22 березня 2018 року