Рішення

від 12.03.2018 по справі 175/4066/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/4066/17

Провадження № 2/175/1556/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

за участю секретаря Приходько Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Медені Плюс про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9515 грн. 00 коп. та допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення всієї суми боргу.

Позивачка надала суду заяву про розгляд справи без її участі, вказала, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Медені Плюс за довіреністю Шуненко Н.Ю. надала суду заяву про розгляд справи без їх участі та відзив на позов, позовні вимоги визнала частково та просила суд стягнути з Товариства на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час затримки розрахунку у розмірі 3200 грн.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, ознайомившись з відзивом на позов відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Встановлено, що з 01 квітня 20147 року ОСОБА_1 працювала в ТОВ Медені Плюс на посаді діловода за сумісництвом на 0,5 ставки (наказ №17-к від 01.04.2014 року), з 01 жовтня 2014 року була переведена на посаду помічника директора із загальних питань діяльності за основним місцем роботи (наказ №22-к від 01.10.2014 року). Згідно наказу №35 к від 31 травня 2017 року ОСОБА_1 була звільнена з ТОВ Медені Плюс за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.13). В день звільнення, з ОСОБА_3 не було проведено остаточного розрахунку.

Згідно довідки ТОВ Медені Плюс №1 від 15 червня 2017 року виданої на ім'я ОСОБА_1, заборгованість по заробітній платі за травень 2017 року та компенсацію за 10 днів невикористаної відпустки за період з 01 січня 2017 року по 31 травня 2017 року становить у розмірі 3551,58 грн. (а.с.14).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власників або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримку на день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток на весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не проведення розрахунків зі звільненими робітниками в день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Крім того, при обчисленні розміру суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід взяти до уваги положення п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , де зазначено, що суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності .

Вищий спеціалізований суд з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 18.01.2017 року по справі №6-2912цс16 зазначив, що отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівниками у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченою статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплат середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. .

Виходячи із вищенаведеного, ТОВ Медені Плюс повинен сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, або по день постановлення судового рішення.

Згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., для обчислення середньої заробітної плати необхідно враховувати виплати тільки за останні два місяці роботи.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,на число календарних днів за цей період.

Заборгованість з виплати заробітної плати відповідачем було погашено у повному обсязі 10 серпня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №09/338 від 10 серпня 2017 року на суму 3579,99 грн., у т.ч. комісія банку. Позивачка в своєму позові зазначаючи суму середнього заробітку для затримки виплати заробітної плати, виходила з того, що її заробітна плата за 2 (два) повних місяці, що передували звільненню, становить: за квітень 2017 року - 3200,00 грн. та за травень 2017 року - 4411,90 грн., а всього у сумі 7611,90 грн., внаслідок чого визначила, що середньоденна заробітна плата становить 190,30 грн., однак суд не погоджується з розрахунками позивачки з огляду на наступне.

Згідно з п.п.б) п. 4 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно з відомістю про нарахування заробітної плати за травень 2017 року позивачці було нараховано суму у розмірі 4411,90 грн., з яких 3200,00 грн. - посадовий оклад, 1211,90 грн. - компенсація за 10 днів невикористаної відпустки. Крім того, ОСОБА_1 невірно визначено кількість робочих днів у квітні 2017 р. Так, згідно з Табелем обліку робочого часу за квітень 2017 року (форма П-5) кількість робочих днів становила 19 (а не 20) робочих днів, як зазначено позивачкою в позові. Виходячи з цього, ОСОБА_1 помилково встановлено розмір середньоденної заробітної плати.

Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 від 30.07.1999 року).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить: 6400,00 грн. (за квітень 2017 року - 3200,00 грн. + за травень 2017 року 3200,00 грн.) : 39 днів = 164,11 грн. Окрім цього, період прострочення розпочався наступного після звільнення дня, тобто 01 червня 2017 року та включно по 09 серпня 2017 року становить 48 робочих днів, з яких у червні - 20 днів, у липні - 21 день, у серпні - 7 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за затримку розрахунку при звільненні становить 7877,28 грн., з розрахунку 164,11 грн. х 48 робочі дні.

Враховуючи вищевказані обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Підпунктом 1 п. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З огляду на те, що позивачка за законом при подачі позову була звільнена від сплати судового збору, її позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 117 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, Законом України Про оплату праці , Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про працю , ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медені Плюс (код ЄДРПОУ 37976045, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 27Г), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7877 грн. 28 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медені Плюс (код ЄДРПОУ 37976045, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 27Г), на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.