Рішення від 27.02.2018 по справі 183/723/18

Справа № 183/723/18

№ 2/183/1578/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Шевченко О.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про тимчасовий дозвіл на виїзд дитини за кордон, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просить надати тимчасовий дозвіл на виїзд дитини за кордон.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, являється їх спільною дитиною з відповідачем по справі. Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 15 грудня 2011 року, однак протягом останніх двох років спільно не проживають. В даний час позивачу не відоме місце мешкання відповідача ОСОБА_3, хоча останній офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

В 2018 році для розширення кругозору дитини, позивач ОСОБА_1 має намір вивезти ОСОБА_2 до Російської Федерації, але для оформлення дозволу на виїзд за кордон без супроводу другого з батьків необхідно мати дозвіл того з батьків, який не буде супроводжувати дитину. З батьком дитини ОСОБА_1 не має можливості зв'язатися, так, як не знає де останній фактично перебуває, що унеможливлює вивезення дитини на період з 25.03.2018 року по 31.12.2018 року до Російської Федерації у супроводі матері. Неодноразові намагання дізнатися його фактичного мешкання не дали позитивних результатів.

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року відкрито провадження у справі. За результатами підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив та про розгляд справи за його відсутності не клопотав, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 24 лютого 2015 року, з актовим записом у книзі записів актів громадянського стану про народження № 195 (а.с. 9).

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15 грудня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Торезького міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 448 (а.с. 8).

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи № 155 від 09.02.2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, де проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 11). Місце проживання відповідача ОСОБА_3 не відоме, останній значиться зареєстрованим в АДРЕСА_3

Позивач ОСОБА_1 має намір тимчасово вивезти дитину, з метою розширення її кругозору до Російської Федерації.

Суд вважає, що бездіяльність відповідача в даній ситуації, як батька, суперечить інтересам дитини, порушує її права, гарантовані міжнародним та національним законодавством.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Відповідно до абзацу третього ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновителів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України", постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно з п. 18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМ України № 231 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

П. 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 3 Загальних положень "Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї", затвердженої постановою КМУ № 367 від 04 червня 2015 року в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57. Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

З огляду на вище викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду малолітньої дитини за кордон України, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Аналізуючи викладе, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та має бути задоволений, оскільки позивач позбавлена можливості отримати нотаріально посвідчену згоду відповідача на виїзд дитини за кордон, беручи до уваги той факт, що судом не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд малолітньої дитини для тимчасового перебування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,76,81,89,263, 265,280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Надати малолітній особі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон України у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 12 січня 2012 року Індустріальним РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, у період з 25 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року до Російської Федерації.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.