Постанова

від 20.03.2018 по справі 215/5501/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5501/15-ц 22-ц/774/844/К/18А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 215/5501/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Криворізький ботанічний сад Національної академії наук України,

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, та відповідача Криворізького ботанічного саду Національної академії наук України на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 грудня 2017 року, яке ухвалено суддею Лиходєдовим А.В. о 13 годині 09 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Криворізького ботанічного саду Національної академії наук України (надалі - Криворізький ботанічний сад НАН України) про стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника головного бухгалтера Криворізького ботанічного саду НАН України та 31 липня 2015 року була звільнена у зв'язку зі скороченням штату, згідно наказу № 28-к від 27 липня 2015 року.

При звільнені їй була виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку, а також компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за період з 24.06.2014 року по 23.06.2015 року.

Оскільки, у день звільнення позивачу не було виплачено всі належні їй суми, 01.09.2015 року вона звернулася з заявою до директора Криворізького ботанічного саду НАН України з проханням виплатити їй індексацію за 2015 року у сумі 2955 грн. 55 коп., яка не була виплачена їй при звільненні, але 09.09.2015 року їй було відмовлено у виплаті сум індексації грошових доходів.

Індексацію грошових доходів за 2015 рік позивачу виплачено 30 листопада 2015 року.

Посилаючись на те, що відповідачем не було виплачено всі належній їй суми у день звільнення, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку 30.11.2015 року, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд: стягнути з відповідача на її користь 47625,60 грн. - суму заробітної плати, належної звільненому працівнику за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.07.2015 року по 30.06.2016 року.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Криворізького ботанічного саду НАН України на користь ОСОБА_1 10322 грн. 40 коп. середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні з 31.07.2015 року по 30.11.2015 рік.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Криворізького ботанічного саду НАН України на користь держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невірне застосування судом норм ст. 117 КЗпП України, якою передбачено стягнення середнього заробітку по день постановлення рішення. При цьому, вважає, що станом на 30.11.2015 року відповідач не провів виплат всіх належних позивачеві сум при звільнення, адже невиплаченою залишився середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідач Криворізький ботанічний сад НАН України надав відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та докази його направлення іншим учасникам справи, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану, посилаючись на доводи, викладені ним у власній апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі відповідач Криворізький ботанічний сад НАН України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неврахування того, що саме позивач, як бухгалтер, здійснювала нарахування заробітної плати та саме з її вини не було проведено індексацію заробітної плати. Крім того, зазначає, що про неправильне нарахування заробітної плати позивачу ОСОБА_1 відповідач дізнався лише у вересні 2015 року, коли остання звернулася із заявою про виплату їй всіх належних ум при звільненні, а тому, на його думку, розрахунок мав би складати лише 65 днів, без урахування серпня 2015 року.

Позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, надала суду відзив на апеляційну скаргу відповідача Криворізького ботанічного саду НАН України, який не враховується судом, як такий що поданий з порушенням вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України (до відзиву не додано доказів направлення його іншим учасникам процесу) та не підписаний особою, яка його подає.

Ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2018 року та 26 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційним скаргам позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, та відповідача Криворізького ботанічного саду Національної академії наук Українита визначено, що, відповідно до Указу Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву відповідача Криворізького ботанічного саду НАН України на апеляційну скаргу позивача, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 працювала у Криворізькому ботанічному саду НАН України на посаді заступника головного бухгалтера з 24.06.2011 року та наказом № 28-к від 27 липня 2015 року була звільнена з 31 липня 2015 року із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату і відмовою від переведення на іншу роботу, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При звільнені позивачу була виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку, а також компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за період з 24.06.2014 року по 23.06.2015 року.

Індексація грошових доходів за 2015 року у розмірі 2955,55 грн. була виплачена позивачу 30.11.2015 року (а.с. 29).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач Криворізький ботанічний сад НАН України, порушуючи приписи ст. 116 КЗпП України, при звільненні позивача не провів виплати всіх належних їй сум, що надає позивачеві право на отримання середнього заробітку за весь період затримки виплати заробітної плати, який судом визначено з 31 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звільнення позивача із займаної посади - 31 липня 2015 року, відповідачем не проведено виплату позивачеві всіх належних сум, а саме не виплачено індексацію заробітної плати у розмірі 2955,55 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно застосував вищезазначені норми матеріального права та дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для застосування ст. 117 КЗпП України у зв'язку з затримкою виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум, а саме за затримку виплати індексації заробітної плати, із визначенням розрахункового періоду для стягнення середнього заробітку з 31 липня 2015 року (день звільнення) по 30 листопада 2015 року (день виплати індексації заробітної плати позивачу), у зв'язку з чим доводи апеляційних скарг, як позивача ОСОБА_1, так і відповідача Криворізького ботанічного саду НАН України, щодо невірного визначення судом цього періоду є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що вона має право на отримання компенсації у вигляді середнього заробітку за весь період затримки виплати середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати не ґрунтуються на Законі, адже положеннями статті 117 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця за невиплату при звільненні працівника всіх належних йому сум при звільненні у вигляді виплати працівникові середнього заробітку за весь період затримки саме по день фактичного розрахунку, а не по день виплати штрафних санкцій, передбачених цією нормою права..

Не може погодитись колегія суддів й з доводами апеляційної скарги відповідача щодо відсутності його вини у невиплаті ОСОБА_1 всіх належних їй сум при звільненні, скільки, у письмових запереченнях по позов від 16 березня 2016 року, відповідач зазначав при належне виконання ним вимог чинного Законодавства України в частині проведення індексації заробітної плати у 2015 році (а.с. 21-46), а згодом змінив свою позицію та наполягав на вині позивача ОСОБА_1 у не проведенні індексації її заробітної плати (а.с. 72-77), що не підтверджено матеріалами справи та свідчить про бажання відповідача у будь-який спосіб уникнути відповідальності.

Так, згідно частині 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Як передбачено статтями 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, індексація заробітної плати позивача ОСОБА_1 не проводилась у період з січня 2015 року по день звільнення, а згідно Наказу №51 від 18 травня 2015 року обов'язки з нарахування заробітної плати співробітникам та ведення обліку товарно-метаріальних цінностей тимчасово було покладено на заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 (а.с. 73), що, свідчить про те, що у період до 18 травня 2015 року включно позивач не була відповідальною за нарахування заробітною платою, а до посилань відповідача про покладення на неї таких обов'язків після 18 травня 2015 року, суд відноситься критично, оскільки, ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з цим наказом (а.с. 73) і інших доказів відповідачем суду не було надано.

Більш того, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_1 01 вересня 2015 року звернулася до відповідача із письмовою вимогою про виплаті належної їй індексації - вхідний №139 від 01.09.2015 року (а.с. 102), однак індексація заробітної плати відповідачем Криворізьким ботанічним садом НАН України була проведена лише 30 листопада 2015 року, тобто через два місяці, що спростовує доводи відповідача щодо відсутності його вини у виплаті позивачу всіх належних сум заробітної плати.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, та відповідача Криворізького ботанічного саду Національної академії наук України - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: