Рішення

від 13.03.2018 по справі 381/1195/17

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/93/18

381/1195/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Пруднікової П.М., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні позовну заяву Селянського фермерського господарства Тризуб в особі голови ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення коштів отриманих без достатніх правових підстав, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2017 року Селянське фермерське господарство Тризуб в особі голови ОСОБА_5 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення коштів отриманих без достатніх правових підстав. Свої позовні вимоги мотивує тим, що керівник селянського фермерського господарства Тризуб ОСОБА_1 03.02.2017 року уклав договір оренди землі із відповідачкою, яка є власником земельної ділянки (паю) площею 3,1011 гектарів, що розташована на території Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до умов договору оренди сторони домовилися, що земельна ділянка передається в оренду Селянському фермерському господарству Тризуб на 26 років із щорічною оплатою за користування земельною ділянкою в розмірі 12600 грн. Згідно додатку до вказаного договору ОСОБА_1 передав відповідачці кошти в сумі 327 600,00 грн. за 26 років оренди, остання власним підписом засвідчила отримання цих коштів.

Позивач зазначає, що коли між ними були досягнуті всі умови щодо оренди зазначеної земельної ділянки, він звернувся до нотаріуса для проведення державної реєстрації речового права на оренду земельної ділянки, однак нотаріус відмовив у вчиненні зазначених дій з підстав, що по зазначеній земельній ділянці на даний час зареєстрований договір оренди на іншого орендаря. Так, позивачеві стало відомо, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка відповідно до договору оренди земельної ділянки від 09.02.2017 року передана в оренду ТОВ Едельвейс строком на 49 років з правом пролонгації.

Виходячи із вищенаведених обставин, позивач зазначає, що ОСОБА_3 уклала з ним договір оренди на земельну ділянку без державної реєстрації, отримавши від нього кошти та свідомо уклала інший договір оренди на ту ж саму земельну ділянку з метою отримання коштів, зареєструвавши його належним чином, чим позбавила його можливості зареєструвати договір відповідно до діючого законодавства та користуватися земельною ділянкою. Відповідач відмовляється добровільно повернути отримані без достатніх правових підстав грошові кошти, тому позивач просив стягнути з відповідачки на користь Селянського фермерського господарства Тризуб грошові кошти отримані без достатніх підстав в сумі 327 600,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним, просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували та пояснили, що відповідачка дійсно являється власником земельної ділянки площею 3,1011 га, кадастровий номер: НОМЕР_2 та 09.02.2017 року вона уклала договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років з ТОВ Едельвейс . Крім того, вказала, що земельна ділянка з 15.09.2006 року вже перебувала у користуванні ТОВ Едельвейс згідно договору оренди землі від 15.09.2006 року. При тому, орендодавцем і власником земельної ділянки був її батько - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

З приводу грошового боргу, який позивач просить стягнути, вказала, що її брат заборгував перед ОСОБА_5 певну суму грошей, які вона зобов'язалась повернути отримавши чергову суму орендної плати згідно договору оренди землі від 09.02.2017 року з ТОВ Едельвейс . Так, за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 відповідач уповноважила останнього на представлення її інтересів перед орендарем та іншими установами, в тому числі на одержання платежів, про що надала довіреність, однак він скориставшись правовою необізнаністю та довірою свої боржниці, підробив підпис і почерк останньої, поклавши таким чином на неї обов'язок повернення йому 327600 гривень. Зазначені кошти відповідач ніколи не отримувала від позивача, не укладала з ним жодних визначених правочинів (угод), не підписувалась в будь-якому документі про отримання цих коштів. А отже надані позивачем договір оренди землі від 03.02.2017 року, акт приймання-передачі земельної ділянки від 03.02.2017 року, додаток № 1 до договору оренди землі 03.02.2017 року відповідачем не підписувались, про їх існування та їх зміст їй стало відомо виключно в судовому процесі.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні обставини.

03 лютого 2017 року ОСОБА_3 уклала договір оренди землі з Селянським фермерським господарством Тризуб , відповідно до якого надала останньому в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області /а.с.4-8/.

Відповідно до п.п. 5, 6 вказаного договору, він укладався строком на 26 років та орендна плата вноситься орендарем у комбінованій (грошова та натуральна) формі та розмірі 12600,00 грн, що становить на дату підписання договору не менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно до додатку № 1 до договору оренди земельної ділянки орендодавець ОСОБА_3 та Селянське фермерським господарством Тризуб в особі голови СФГ ОСОБА_5 03.02.2017 домовилися про порядок орендної плати наступним чином: з 2017 року по 2041 рік по 12600.00 грн в рік, всього отримано за 26 років 327 600, 00 грн. Вказаний додаток підписаний ОСОБА_3 та головою СФГ Тризуб ОСОБА_5 /а.с.9/.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 03.02.2017 року СФГ Тризуб в особі голови ОСОБА_5 та ОСОБА_3 засвідчили, що орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку, що є предметом договору оренди землі від 03.02.2017 року /а.с.10/.

Так, голова СФГ Тризуб ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з метою державної реєстрації речового права на оренду земельної ділянки, проте рішенням від 10.02.2017 року за № 33806725 йому було відмовлено у державній реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 /а.с. 11/.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що зазначена земельна ділянка, що належить ОСОБА_7, була передана останньою в оренду ТОВ Едельвейс відповідно до договору оренди землі б/н від 09.02.2017 року строком на 49 років з правом пролонгації; орендна плата вноситься орендарем у встановленій договором формі та розмірі 5757,29 грн за 1 рік оренди, що складає 1 відсоток від нормативно-грошової оцінки

/а.с. 12/.

Таким чином, з огляду зі встановлених обставин вбачається, що ОСОБА_3 уклала договір оренди з СФГ Тризуб від 03.02.2017 року, отримала орендну плату та, до моменту державної реєстрації вказаного договору, передала в оренду туж ж саму земельну ділянку іншому підприємству.

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_3 вказувала, що ані договір оренди, ані акт приймання-передачі земельної ділянки вона не підписувала та взагалі не мала наміру передавати в оренду земельну ділянку, а довіреність ОСОБА_5, який є головою СФГ Тризуб , була видана нею не з метою уповноваження його на проведення реєстраційних дій, а виключно для того, щоб останній мав можливість отримувати від ТОВ Едельвейс орендну плату за неї в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_8

Надаючи оцінку доводам учасників процесу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2017 року ОСОБА_3 довіреністю уповноважила ОСОБА_5 бути її представником в усіх компетентних державних і недержавних органах, органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, у відносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами з питань, пов'язаних з передачею в оренду будь-який фізичній особі або юридичній особі належну їй земельну ділянку загальною площею 3,1011 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2, а також представляти її інтереси в органах Державної реєстраційної служби, в органах нотаріату з питань державної реєстрації її прав та їх обтяжень, а також реєстрації припинення будь-яких передбачених чинним законодавством обтяжень щодо вказаної вище земельної ділянки; строк дії довіреності 3 роки /а.с. 17/. Вказана довіреність була зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей 03.02.201 року /а.с. 18/.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Згідно зі ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належать вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Як вбачається зі змісту довіреності від 03.02.2017 року, в ній відсутнє право на отримання представником від імені ОСОБА_3 коштів за укладеним в минулому договором оренди, при цьому чітко визначено, що повноваження надаються щодо питань, пов'язаних саме з передачею в оренду земельної ділянки.

Також, заперечуючи проти позову відповідач та її представник посилались на те, що оскільки одна зі сторін договору оренди землі, який надається позивачем, не підписувала даний договір, також його не було підписано повноважними особами відповідача, волевиявлення щодо укладення такого правочину зі сторони відповідача також не було, даний правочин є недійсним.

При цьому, з позовом про визнання недійсним договору оренди від 03.02.2017 року ОСОБА_3 до суду не зверталась.

За клопотанням представника ОСОБА_3 була призначена судово почеркознавча експертиза стосовно того, чи виконаний підпис в договорі оренди та додатку №1 до нього, акті приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_3 чи іншою особою. При цьому, сторонам було роз'яснено положення ч. 1 ст. 146 ЦПК України (в редакції на час винесення вказаної ухвали) про те, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Проте, вказана експертиза не була оплачена особою, яка заявила зазначене клопотання, а саме відповідачем ОСОБА_3, внаслідок чого матеріали цивільної справи були повернуті на адресу суду без виконання судової почеркознавчої експертизи.

При зазначених обставинах суд вважає, що ОСОБА_3 ухилилась від покладеного на неї обов'язку оплати проведення експертизи, без чого її проведення є неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що договір оренди земельної ділянки та додаток до договору, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала 327 600,00 грн., вона не підписувала.

Посилання представника відповідача щодо необізнаності про необхідність оплати судової експертизи, оскільки ані експертом, ані судом така інформація не була доведена у встановленому порядку (за фактичним місцем проживання відповідача, яке було зазначено у поданому до суду клопотанні).

Суд відхиляє такі посилання, оскільки повідомлення про необхідність здійснити оплату вартості експертизи було направлено відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

При цьому, стаття 131 ЦПК України встановлює, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Аналогічні положення містила ст.77 ЦПК України в редакції на час направлення відповідачці повідомлення про необхідність оплати вартості експертизи.

Матеріали справи не містять заяви відповідача про зміну її місця проживання, тому поштове відправлення вважається доставленим за останньою відомою судові адресою.

Крім того, непроведення судової експертизи через несплату її вартості та повернення через цю обставину справи до суду, не позбавляло відповідача як права заявити зустрічний позов з вимогами визнання недійсним договору оренди землі, так і права заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Однак, сторона відповідача таким правом не скористалась, хоча про таку можливість було відомо.

Законом України Про оренду землі встановлено у ст.1, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі розкриває ст. 13 цього Закону: договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як передбачено положеннями ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі визначені вимоги щодо форми договору оренди землі: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 1, 5 ст. 6 вказаного Закону, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За правилами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлює ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Оскільки сторонами не були додержані встановлені законодавством України вимоги щодо державної реєстрації договору оренди, даний договір оренди є таким, що не був укладений. В такому випадку, згідно рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.8 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", застосуванню підлягають положення, передбачені главою 83 книги 5 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 та ч.2 ст.205, ч. 1 ст.207, ч. 1 ст.1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Як зазначалось, договір оренди землі між сторонами не був зареєстрований у відповідності до законодавства, в зв'язку з чим, є неукладеним. Крім того судом встановлено, що ОСОБА_3 отримала від ФСГ Тризуб в якості орендної плати за використання земельної ділянки грошових коштів в сумі 327600 грн., при цьому 09.02.2017 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ Едельвейс договір оренди землі №356, за яким надала у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Веприцької сільської ради площею 3,1011 га, кадастровий номер НОМЕР_2 строком на 49 років та орендною платою в розмірі 5757,29 грн за 1 календарний рік /а.с.47-48/.

Таким чином, грошові кошти в сумі 327600 грн. отримані ОСОБА_3 без відповідної правової підстави, тому вони підлягають поверненню позивачу.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Крім того у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивач також слід стягнути судові витрати, понесені при сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 203, 626, 627, 629, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. , 57-60 1, 2, 10-13, 19, 43, 49, 51, 76-81, ч.5 ст. 82, 209, ч.1 ст. 223, 229, ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, Законом України Про оренду землі , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Селянського фермерського господарства Тризуб в особі голови ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення коштів отриманих без достатніх правових підстав- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованої у АДРЕСА_1) на користь Селянського фермерського господарства Тризуб (код за ЄДРПОУ 38070540, місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, с. Веприк, вул. Калініна, буд.12в) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 327600 (триста двадцять сім тисяч шістсот) грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4914,00 (чотири тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн.

Повний текст рішення виготовлений 19 березня 2018 року.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст.ст. 354-356ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя Є.Ю.Чернишова