Ухвала

від 14.03.2018 по справі 755/737/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу начальника Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме на приміщення центральної районної бібліотеки ім. П. Тичини розташованої в м. Києві по вул. А. Шептицького, 24, шляхом заборони користування вказаним майном, а саме проведення будівельних робіт.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт не погоджується з висновками слідчого судді з приводу того, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки слідчим не надано доказів на підтвердження цих обставин, а відтак вважає, що подане ним клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Крім того, ОСОБА_7 вважає, що судом не було враховано і негативних наслідків арешту, так як на даний час в приміщенні бібліотеки підрядчиком здійснюються роботи по усуненню недоліків, у зв`язку з чим там знаходяться особисті речі та інструменти останнього, а тому такий захід забезпечення кримінального провадження не лише перешкоджає роботі бібліотеки, а і порушує право підрядчика на користування своїм майном. Також, апелянт заперечує і факт проведення обшуку приміщення бібліотеки та посилається на відсутність в матеріалах провадження відповідного протоколу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100040000335 від 10 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, по факту завищення вартості виконаних робіт під час проведення робіт по реконструкції бібліотеки ім. П. Тичини в місті Києві по вул. А. Шептицького, 24, що призвело до нанесення збитків міському бюджету.

Постановою слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_8 від 11 січня 2018 року приміщення бібліотеки ім. П. Тичини в місті Києві по вул. А. Шептицького, 24, визнано речовим доказом.

Звертаючись з клопотанням про арешт приміщення бібліотеки ім. П. Тичини, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що приміщення бібліотеки ім. П. Тичини в місті Києві по вул. А. Шептицького, 24, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об`єктом кримінально протиправних дій, а тому відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, посилання апелянта на недоведеність стороною обвинувачення тих обставин, що арештоване майно може бути використано як доказ в рамках кримінального провадження № 12018100040000335 є безпідставними.

Також, спростовуються наданими суду матеріалами і доводи апеляційної скарги про те, що обшук приміщення бібліотеки ім. П. Тичини не проводився.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме на приміщення центральної районної бібліотеки ім. П. Тичини розташованої в м. Києві по вул. А. Шептицького, 24, шляхом заборони користування вказаним майном, а саме проведення будівельних робіт, залишити без зміни, а апеляційну скаргу начальника Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/1004/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9

Доповідач ОСОБА_1