Рішення

від 19.03.2018 по справі 902/1163/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2018 р. Cправа № 902/1163/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Малінад

(вул. Леніна, 37, с. Селище, Літинський район, Вінницька область, 22307)

до Фізичної особи - підприємця Янкевича Максима Сергійовича

(вул. АДРЕСА_1, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

про стягнення 450000,00 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача : не з'явився;

відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Малінад" подано позов до Фізичної особи - підприємця Янкевича Максима Сергійовича про стягнення грошової суми попередньої оплати в розмірі 450 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки лісопродукції № 02/09 від 07.09.2015р в частині поставки оплаченого товару.

Ухвалою суду від 17.01.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі 902/1163/17 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.02.2018р.

Ухвалою суду від 19.02.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 19.03.2018р.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. В заяві б/н. від 19.03.2018р представник позивача за ордером Балтак Д.О. просив справу розглядати за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задоволити.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: за закінченням терміну зберігання .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статтей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07 вересня 2015 року між Фізичною особою - підприємцем Янкевичем Максимом Сергійовичем (відповідач, за договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Малінад (позивач, за договором Покупець) укладено договір поставки лісопродукції № 02/09 (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Продавець зобов'язується продати Покупцю наступну лісопродукцію (пиломатеріали та лісоматеріали) в подальшому Товар, згідно товаросупроводжуючих документів, підписаних та завірених сторонами.

Ціни на Товар узгоджуються при кожному окремому замовленні Покупця і вказуються в товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. (п. 1.1.1. Договору)

Якість лісопродукції повинна відповідати діючим стандартам і технічним умовам, згідно ГОСТу, ДСТУ. (п. 2.1. Договору)

Продавець зобов'язаний здійснити поставку Товарів в терміни і по цінах, які є предметом цього Договору. (п. 3.1. Договору)

Товар вважаються зданими і прийнятими; за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з накладними з підписом уповноваженої особи та печаткою Покупця. (п. 4.1. Договору)

Датою передачі Товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається відмітка Покупця на накладній. (п. 4.2. Договору)

Ціна узгоджена сторонами вище, при цьому сторони домовились, що ціна може змінюватись за згодою сторін. Зміна ціни погоджується сторонами письмово і оформлюється у вигляді протоколу погодження ціни чи додатку, який можу бути укладений в тому числі й шляхом обміну факсимільними повідомленнями. (п. 5.1. Договору)

Покупець зобов'язується здійснити оплату за кожну партію товару Продавцю шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця. (п. 5.2. Договору)

Продавець повинен здійснити поставку Товарів не пізніше 5 календарних днів з моменту перерахування коштів на банківський рахунок Продавця. (п. 5.3. Договору)

Цей Договір набуває чинності з 07 вересня 2015 року та діє до 31 грудня 2016 року, або до повного виконання зобов'язань сторонами. (п. 7.1. Договору)

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем була сплачена відповідачу передоплата за продукцію у розмірі 550 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 11-18)

Відповідач, в свою чергу, здійснив поставку Товару на суму 100 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 19)

01.12.2017р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення 450 000,00 грн попередньої оплати. (а.с.20)

Вказана вимога, отримана відповідачем 01.12.2017р, про що свідчить його підпис на примірнику вимоги, однак залишена останнім без задоволення та належного реагування.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком відповідача стало передання позивачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком позивача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов'язання за Договором перерахувавши попередню оплату, тоді як відповідач не здійснив поставку товару у повному обсязі.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 450 000,00 грн суми попередньої оплати є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, відтак підлягає задоволенню.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 6 750,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Янкевича Максима Сергійовича (вул. АДРЕСА_1, м. Козятин, Вінницька область, 22100, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малінад" (вул. Леніна, буд. 37, с. Селище, Літинський район, Вінницька область, 22307, код ЄДРПОУ 37472446) 450 000 (чотириста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - суму попередньої оплати та 6 750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 21 березня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Леніна, 37, с. Селище, Літинський район, Вінницька область, 22307)

3 - відповідачу (вул. АДРЕСА_1, м. Козятин, Вінницька область, 22100)