Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/901/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/901/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ СТАНДАРТ"

до Приватного акціонерного товариства "ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ"

про стягнення 29 654,37 грн.

за участю представників:

від позивача: Елеганський О.О. (довіреність № 01/02/18-12 від 01.02.18)

Яковенко М.В. (довіреність № 01/02/18-3 від 01.02.18)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ СТАНДАРТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ" про стягнення 29 653,35 грн., з яких 22121,00 грн. основного боргу, 7 313,75 грн. пені, 219,62 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 120\06 від 30.06.2016 на проведення прибиральних в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 суд відкрив провадження у справі №910/901/18 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, на підставі частини 1 статті 247 ГПК України, судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, засідання у справі призначено на 13.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2018 надав пояснення, у яких зазначив, що при зазначенні ціни позов була допущена технічна описка, вірною слід вважати ціну позову 29 654,37 грн. При цьому, позивач зазначив, що суми, заявлені до стягнення не змінюються.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача.

Представники позивача в судовому засіданні 13.03.2018 надали пояснення по суті позовних вимог, позов підтримали.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 16.02.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 16.02.2018 вручена відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045727746.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2016 між Приватним акціонерним товариством "ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ СТАНДАРТ" (далі - виконавець) укладено договір № 120\06 на проведення прибиральник робіт (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника проводити роботи із прибирання території та приміщень замовника за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2, а замовник зобов'язується приймати й оплачувати виконані роботи.

Відповідно до п. 1.2 договору, обсяг робіт, порядок і строки їх виконання, а також вартість робіт вказуються сторонами у Додатку № 1 до даного договору.

Найменування, кількість устаткування й матеріалів для прибирання, використовуваного при виконанні даного договору, визначаються сторонами у Додатку № 3 до даного Договору (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, виконавець щомісячно на наступний робочий день за місяцем надання послуг надає замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його, або надати письмову мотивовану відмову у його підписанні.

Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що вартість робіт визначається сторонами у Додатку № 1 до даного договору у національній валюті України, включаючи податок на додану вартість.

Оплата робіт проводиться замовником щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт замовником (п.5.3 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 01.07.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 11.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги за період з жовтня по грудень 2016 на загальну суму 193 461,64 грн., що підтверджується наступними Актами надання послуг: № 101/10195 від 31.10.2016 на суму 98800,00 грн., № 101/11237 від 30.11.2016 на суму 3960,00 грн., № 101/12086 від 28.12.2016 на суму 90 701,64 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, за надані позивачем послуги розрахувався частково на суму 171 340,51 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за надані послуги за договором становить 22 121,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22 121,00 грн., а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 7313,75 грн. неустойки та 219,62 грн. 3 % річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з прибирання території та приміщень на суму 193 461,64 грн., що підтверджується наступними Актами надання послуг: № 101/10195 від 31.10.2016 на суму 98800,00 грн., № 101/11237 від 30.11.2016 на суму 3960,00 грн., № 101/12086 від 28.12.2016 на суму 90 701,64 грн.

Вищевказані акти надання послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Вартість наданих позивачем послуг оплачена відповідачем частково на суму 171 340,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 14436 від 20.12.2016, № 15510 від 20.01.2017, № 12991 від 18.11.2016.

Вартість неоплачених позивачем послуг становить 22121,13 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що оплата робіт проводиться замовником щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт замовником.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Перевіривши розрахунок суми основного боргу, суд встановив, що сума боргу становить 22121,13 грн. (193 461,64 грн. (вартість наданих послуг, відповідно до Актів приймання послуг) - 171 340,51 грн. (сума здійснених оплат) = 22 121,13 грн.

Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України,при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у заявленому позивачем розмірі 22 121,00 грн.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 22 121,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 22 121,00 грн.

Позивачем також заявлені до стягнення 7 313,75 грн. неустойки та 219,62 грн. 3 % річних, нараховані по кожному акту надання послуг за загальний період з 01.11.2016 по 17.01.2018.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та пені.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п. 6.1 договору, відповідно до якого за несвоєчасну оплату наданих робіт у рамках даного договору, виконавець має право нарахувати замовнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що останні є невірними, оскільки позивачем невірно визначений початок прострочення виконання зобов'язання за Актом № 101/10195, а також не враховані приписи ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок пені за періоди: з 08.11.2016 по 08.05.2017 по Акту № 101/10195, з 01.01.2017 (дата початку визначена позивачем) по 07.06.2017 (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) по Акту № 101/11237, з 01.02.2017 дата початку визначена позивачем) по 06.07.2017 (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

За перерахунком суду розмір пені становить 2 982,05 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних є більшим, ніж позивачем заявлено до стягнення.

Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України,при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 219,62 грн. 3% річних.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ СТАНДАРТ" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ" ((03039, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФРОМЕТІВСЬКА, будинок 2, код 00127522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ СТАНДАРТ" (04655, м.Київ, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 21, код 40253423) 22 121,00 грн. основного боргу, 2 982,05 грн. пені, 219,62 грн. 3% річних та 1504,62 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2018.

Суддя С.О. Турчин