Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/20044/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/20044/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Віп"

про стягнення 13 050,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П., довіреність № 17071912 від 19.07.17;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Віп" (відповідач) про стягнення 13 050,22 грн. заборгованості за договором №0210045103101 від 31.03.2015 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №0210045103101 від 31.03.2015 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20044/17 та призначено її розгляд на 07.12.2017.

06.12.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 розгляд справи відкладено на 18.01.2018.

У судове засідання 18.01.2018 представники сторін не з'явились.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

В пункті 9 частини 1 статті Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) вказано, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 вирішено здійснювати розгляд справи №910/20044/17 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі № 910/20044/17 на 08.02.2018.

В судове засідання 08.02.2018 з'явився представник позивача, зазначив про необхідність відкладення підготовчого засідання, надав пояснення з даного приводу.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2018 не з'явився.

У судовому засіданні 08.02.2018 оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.02.2018 та викликано в судове засідання на 20.02.2018 відповідча.

12.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі .

В судове засідання 20.02.2018 з'явився представник позивача та зазначив про те, що позивачем вчинено всі дії в межах підготовчого провадження, а тому, на думку представника позивача, можливий розгляд справи по суті.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2018 не з'явились, про дане судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Частиною 3 ст. 177 ГПК України визначено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті (п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/20044/17 до судового розгляду по суті на 13.03.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи по суті був повідомлений ухвалою суду від 20.02.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 20.02.2018 вручена відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103046138779.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" в особі заступника начальника району з продажу РТМ "Поділ" СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотос Віп", як власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою вул. Верхній Вал, буд. 54/23/43 (далі - споживач) укладено договір №0210045103101 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на мовах, що передбачені договором.

Відповідно до пункту 32 договору, останній набирає чинності з 01.07.2014.

Пунктом 33 договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

У відповідності до розділу 5 договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. До встановлення і в разі відсутності тарифів на послугу з централізованого опалення застосовуються тарифи, встановлені в додатку 2, що є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 13 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 14 договору встановлено, що плата за послуги вноситься у безготівковій формі на рахунки підприємства.

Відповідно до п. 15 договору за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в розмірах, встановлених законодавством.

Згідно із п. 18 договору, споживач зобов'язаний зокрема, оплачувати послуги в установлений договором строк.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором №0210045103101 від 31.03.2015, в частині оплати наданих комунальних послуг з централізованого опалення, внаслідок чого за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 утворилась заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 6 055,28 грн., в підтвердження чого позивачем надано рахунок на оплату № 021004510310200/05/2017/1 від 31.05.2017

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 655,03 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 6 339,91 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як підтверджено матеріалами справи, у відповідача за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 утворилась заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 6055,28 грн.

Розмір опалювальної площі підтверджується долученими до матеріалів справи договорами купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 54/23/43.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 13 договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату за спожиті комунальні послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 6 055,28 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором з оплати за спожиті послуги з центрального опалення у розмірі 6055,28 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, доказів на спростування обставин, викладених у позові відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 6055,28 грн.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК Україні заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 655,03 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 6339,91 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 655,03 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 3 209,69 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лотос Віп (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРХНІЙ ВАЛ, будинок 54/23/43, ідентифікацій код 33746275) на користь Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 6055,28 грн. основного боргу, 655,03 грн. 3% річних, 3209,69 грн. інфляційних втрат та 1216,22 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 20.03.2018.

Суддя С.О. Турчин