Рішення

від 12.03.2018 по справі 910/18452/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2018Справа № 910/18452/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " Приватбанк " про визнання угоди недійсною, за участю представників позивача - Повалій О.В., договір №011117/1 від 01.11.17 року відповідача - Опанасика В.В., довіреність № 356 від 17.01.18 року,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом позивача до відповідача про визнання недійсною додаткової угоди від 28.11.2016 року до кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо про існування додаткової угоди від 28.11.2016 до кредитного договору №4А16125Г від 18.11.2016 року, однак будь-яких рішень для уповноваження директора ТОВ "Арнад Груп" на вчинення такої додаткової угоди загальними зборами не приймалося, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для визнання відповідної додаткової угоди недійсною внаслідок вчинення її від імені товариства особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.11.2017 року.

11.12.2017 року в судовому засіданні було оголошено перерву на 14.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.02.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.03.2018 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 28.11.2016 року до кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016 року. При цьому, позивачем зазначається про те, що при спілкуванні з співробітниками відповідача він дізнався, що на підставі вищевказаної додаткової угоди було внесено зміни до кредитного договору, а саме строком повернення кредиту є 13.11.2017, в той час як згідно п. А.3 кредитного договору було визначено 13.11.2024. Додаткова угода була укладена шляхом накладення електронного цифрового підпису та електронної печатки між ТОВ " Арнад Груп" в особі директора Качан І.О. та банком (відповідачем).

В той же час, позивач вказує на відсутність будь-яких рішень загальних зборів ТОВ " Арнад Груп " щодо уповноваження директора такого товариства на вчинення відповідних дій (зміну кінцевої дати повернення кредиту за кредитним договором) позивачем зазначається про наявність підстав для визнання такої додаткової угоди недійсною, у зв'язку із її укладення від імені ТОВ " Арнад Груп " директором з перевищенням наданих йому повноважень. Оскільки за змістом статуту ТОВ " Арнад Груп " підписанню такої угоди мало передувати погодження її укладання загальними зборами такого товариства.

Судом встановлено, що 18.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 4А16125Г (далі - договір), умовами якого передбачено, що банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 800 000 000, 00 грн. на фінансування поточної діяльності (А2 договору).

Відповідно до А3 договору термін повернення кредиту - 13.11.2024.

За змістом п. п. 2.1.2 договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1., а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. п. 2.2.1, 2.2.11.

Згідно із п. 6.1 договору цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.

28.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" (далі - позичальник) укладено додаткову угоду до кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016 року, якою сторони домовились змінити п. А.3 розділу Істотні умови кредитування договору та викласти в наступній редакції: А.3. термін повного повернення кредиту : 13.11.2017 року. Цей термін може бути продовжений згідно з п. 1.4. .", що було підтверджено представниками сторін в судовому засіданні.

Також, умовами п. 2 зазначеної додаткової угоди сторони доповнили розділ 1 Предмет договору договору пунктом 1.4. в наступній редакції: 1.4. В разі, якщо за 30 днів до дати терміну повного повернення кредиту (А.3.) сторони не заявили про припинення кредитування (банк може повідомляти позичальника про припинення кредитування одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку банку та позичальника - системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, Приват24 , sms-повідомлення на останні відомі банку номери телефонів, наданих банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про позичальника, або іншими засобами. Позичальник може повідомляти банк про припинення кредитування в письмовій формі), то строк повернення кредиту у порядку, встановленому цим договором, вважається продовжений сторонами договору кожний раз на 1 календарний рік (365/366 днів) але не більше 10 обумовлених періодів.

Згідно п. 3 зазначеної додаткової угоди вона укладена/підписана з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.06.2015 року, укладеного між позичальником та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частинами 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Так, згідно п. 9.3.18 статуту позивача, вирішення питань отримання короткострокових та довгострокових кредитів та надання майна у заставу чи заклад належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Таким чином, з наведених вище положень статуту товариства вбачається, що вчинення директором від імені товариства будь-яких правочинів потребує обов'язкове погодження рішенням Загальними зборами учасників Товариства.

З огляду на викладені положення вбачається, що прийняття рішення про укладення кредитних правочинів належить до виключної компетенції загальних зборів учасників позивача, а тому вчинення директором такого товариства відповідного кредитного договору може мати місце не інакше як за наявності відповідно рішення вищого органу управління товариством, що і було реалізовано в даному випадку при вчиненні кредитного договору шляхом прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Арнад Груп" рішень про укладення кредитного договору та уповноваження директора такого товариства на підписання відповідного договору, оформлених протоколом №4 від 25.05.2016.

При цьому, слід зазначити, що за своєю правовою природою рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актом, що зумовлює настання певних правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та вичерпує свою силу з його виконанням.

Отже, враховуючи, що в даному випадку оформлені протоколом №4 від 25.05.2016 рішення загальних зборів учасників ТОВ " Арнад Груп ", в частині, що стосується укладення кредитного договору, містили виключно вказівку на укладення кредитного договору та доручення директору підписати його, то з вчиненням між сторонами кредитного договору його дія, зокрема, в частині визначених обов'язків директора ТОВ " Арнад Груп " є вичерпаною.

В аспекті наведеного слід звернути увагу на те, що в силу приписів ст.ст. 6, 626, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України договір є вчиненим з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, визначених в т.ч. на розсуд сторін.

В даному випадку в положеннях кредитного договору сторонами було визначено, що його істотними умовами є, зокрема, умови про вид кредиту, його суму, термін повернення та відсоткову ставку за користування кредитними коштами.

Таким чином, з досягненням згоди щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо терміну повернення кредиту, і слід пов'язувати в даному випадку момент вчинення кредитного договору, а відтак, і вичерпання рішенням загальних зборів учасників ТОВ " Арнад Груп ", оформленим протоколом №4 від 25.05.2016, своєї дії.

З огляду на викладене вбачається, що послідуюча зміна будь-якої із істотних умов кредитного договору, в т.ч. терміну повернення кредиту, могла бути здійсненна не інакше як за відповідним (новим) рішенням загальних зборів учасників позивача, адже статутом не передбачено повноважень директора на зміну істотних умов правочинів, укладення яких віднесено до виключних повноважень вищого органу управління товариством - загальних зборів учасників, в т.ч. шляхом укладення додаткових угод до них.

Наведене узгоджується з диспозицією положень ст. 145 Цивільного кодексу України, яка полягає у тому, що одне і те ж питання не може бути віднесено до компетенції різних органів, адже віднесення п. 7.4 статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників позивача вирішення питання про укладення кредитних правочинів виключає існування у директора (виконавчого органу) таких повноважень взагалі.

Отже, укладення додаткової угоди могло бути здійснено директором позивача не інакше як за наслідками прийняття загальними зборами учасників такого товариства відповідного рішення про зміну істотної умови кредитного договору та надання відповідних повноважень директору на укладення додаткової угоди для цього.

В той же час, доказів прийняття будь-яких рішень загальними зборами учасників позивача щодо уповноваження директора на вчинення оспорюваної додаткової угоди щодо внесення змін до істотних умов кредитного договору, зокрема, в частині зміни терміну повернення кредиту, матеріали справи не містять, а позивачем заперечується факт його прийняття.

З огляду на викладені обставини вбачається, що при укладені додаткової угоди директором позивача було перевищено визначені законодавством та статутом його повноваження, адже рішення щодо наведеного належало до виключної компетенції вищого органу товариства - загальних зборів учасників, яким відповідне рішення не приймалося.

При цьому, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України №6-62цс16 від 27.04.2016, №6-147цс17 від 13.03.2017, №6-72цс17 від 12.04.2017.

Частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень встановлюючи, що для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору, однак набувають такої сили в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

В даному випадку, із преамбули як кредитного договору, так і додаткової угоди вбачається посилання на те, що при вчиненні таких правочинів директор позивача діяв на підставі статуту.

Тобто, ПАТ КБ "Приватбанк" було обізнано із положеннями статуту, а відтак і з наявністю відповідних обмежень повноважень директора позивача.

Більш того, за умовами кредитного договору відповідачем було взято на себе зобов'язання з відкриття позивачу рахунків для обслуговування кредиту, що у відповідності до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, зумовлювало обов'язок банку з отримання статутних документів позивача.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується обізнаність відповідача про встановлені статутом обмеження повноважень директора позивача, що зумовлює настання для банку відповідних правових наслідків вчинення оспорюваної додаткової угоди директором позивача з перевищенням визначених статутом повноважень.

З огляду на викладене вбачається, що додаткова угода була вчинена з порушенням приписів ст.ст. 92, 98, 145 Цивільного кодексу України та положень п. 9.3.18статуту, що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсною оспорюваної додаткової угоди обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду №б/н від 28.11.2016 року до кредитного договору №4А16125Г від 18.1 1.2016, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" та Публічним акціонерний товариством Комерційний банк "Приватбанк".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, Ід; код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" (50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 8; код 39653993) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 19.03.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна