Рішення

від 15.03.2018 по справі 910/23649/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018Справа № 910/23649/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Рівневтормет (33013, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ НІЛА ХАСЕВИЧА, будинок 35) доТовариства з обмеженою відповідальністю Дельвест (03067, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАШИНОБУДІВНА, будинок 37) простягнення заборгованості 101 624,42 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Рівневтормет (надалі також - Позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 101 624,42 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 18.03.2015 між Публічним акціонерним товариством Рівневтормет та Товариством з обмеженою відповідальністю Дельвест (Орендар) було укладено Договір оренди №6, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майданчик площею 300 кв.м. та кабінет, які знаходять за адресою: м. Рівне, вул. Н.Хасевича, 35. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період з 30.03.2015 по 30.09.2015. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 10 016,12 грн. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест пеню у розмірі 5 143,10 грн та штраф у розмірі 86 465,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства Рівневтормет до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест про стягнення заборгованості у розмірі 101 624,42 грн. залишено без руху.

17.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Приватного акціонерного товариства Рівневтормет надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 відкрито провадження у справі №910/23649/17, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.01.2018 була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 29.01.2018 ухвали суду уповноваженій особі Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту з ухвалою суду від 22.01.2018, надісланою Відповідачу, з причин закінчення строку зберігання.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест є м.Київ, ВУЛИЦЯ МАШИНОБУДІВНА, будинок 37.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/23649/17 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

18.03.2015 між Публічним акціонерним товариством Рівневтормет та Товариством з обмеженою відповідальністю Дельвест (Орендар) було укладено Договір оренди №6, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майданчик площею 300 кв.м. та кабінет, які знаходять за адресою: м. Рівне, вул. Н.Хасевича, 35. (а.с. 13-14)

Відповідно до п. 2 Договору, в оренду передається: майданчик загальною площею 300 метрів квадратних; кабінет.

За приписами п. 3 Договору, орендна плата вноситься орендарем попередньо за місяць у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 5 грн за один метр квадратний в залежності від площі. В орендну плату не включається вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, опалення, енергоживлення).

Орендна плата першого місяця оренди здійснюється в період, що починається з дати передачі об'єкта в оренду до закінчення звітного місяця, пропорційно кількості днів його використання.

Щомісячна орендна плата за користування кабінетом становить - 300 грн.

Орендна плата вноситься орендарем за десять днів до початку місяця.

У разі несвоєчасного або неповного проведення грошових розрахунків у строки, передбачені цим Договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення вартості орендної плати та штрафні санкції в розмірі 20% від суми боргу за кожен повний прострочений місяць.

Згідно з п. 4 Договору об'єкт передається в оренду за актом приймання-передачі після підписання Договору.

Відповідно до п. 5 Договору передача здійснюється після підписання Договору за актом приймання-передачі. Після припинення дії Договору, орендар повертає орендодавцеві об'єкт оренди у стані, не гіршому від того, який він одержав в оренду.

Як вказано у п. 8 Договору, дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: рішенням орендодавця; взаємною згодою сторін.

Договір діє до кінця поточного року. Якщо до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання Договір вважається продовженим до кінця наступного року. (п. 11 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №6 від 18.03.2015 Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування майданчик площею 300,00 кв.м. та кабінет, які знаходять за адресою: м. Рівне, вул. Н.Хасевича, 35, що підтверджується Актом приймання - передачі від 30.03.2015, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с. 15)

16.09.2015 Позивач надіслав на адресу Відповідача Угоду № 18 про розірвання Договору, яка була отримана останнім 21.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. (а.с.16-17)

30.08.2017 та 21.10.2017 Позивач надсилав Відповідачу для підписання акти здачі-прийняття робіт за Договором з 30.03.2015 по 30.09.2015, рахунок-фактуру на суму 10 016,12 грн, акт звіряння розрахунків, Угоду про розірвання Договору, разом з вимогою про сплату заборгованості за Договором, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками відповідно (а.с. 18-32)

29.11.2017 Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію № 1 про повернення боргу на суму 101 624,42 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від та фіскальним чеком від 29.11.2017. (а.с. 38-42)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період з 30.03.2015 по 30.09.2015. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 10 016,12 грн. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест пеню у розмірі 5 143,10 грн та штраф у розмірі 86 465,20 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Рівневтормет підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди № 6 від 18.03.2015 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №6 від 18.03.2015 Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування майданчик площею 300,00 кв.м. та кабінет, які знаходять за адресою: м. Рівне, вул. Н.Хасевича, 35, що підтверджується Актом приймання - передачі від 30.03.2015. (а.с. 15)

Як вказано у п. 8 Договору, дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: рішенням орендодавця; взаємною згодою сторін.

16.09.2015 Позивач надіслав на адресу Відповідача Угоду № 18 від 15.09.2015 про розірвання Договору, яка була отримана останнім 21.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. (а.с.16-17)

Натомість, Відповідач вказану угоду не підписав, тому Суд доходить висновку, що дія Договору не може вважатися припиненою за взаємною згодою сторін в порядку п. 8 Договору.

При цьому Суд зазначає, що, зважаючи на відсутність доказів заявлення будь-якою сторін Договору про його розірвання, виходячи з п. 11 Договору, він вважається таким, що діяв до кінця 2016 року.

Суд зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест перед Позивачем за Договором оренди №6 від 18.03.2015 за період з 30.03.2015 по 30.09.2015 становить 10 016,12 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості (а.с. 10)

За приписами п. 3 Договору, орендна плата вноситься орендарем за десять днів до початку місяця.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Приватним акціонерним товариством Рівневтормет по орендній платі у розмірі 10 016,12 грн.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню по орендній платі за загальний період прострочки з 19.02.2015 по 04.07.2016 у розмірі 5 143,10 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

За приписами п. 3 Договору, у разі несвоєчасного або неповного проведення грошових розрахунків у строки, передбачені цим Договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення вартості орендної плати та штрафні санкції в розмірі 20% від суми боргу за кожен повний прострочений місяць.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 19.02.2015 по 04.07.2016 у розмірі 5 143,10 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, виходячи з п. 3 Договору, та закінчення такого нарахування. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а також те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Крім того, при здійсненні розрахунку пені Позивач не враховував, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період з 01.04.2015 по 25.02.2016 у розмірі 2 756,09 грн.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.3 Договору у розмірі 86 465,20 грн за період березень - вересень 2015 року.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 3 Договору, у разі несвоєчасного або неповного проведення грошових розрахунків у строки, передбачені цим Договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення вартості орендної плати та штрафні санкції в розмірі 20% від суми боргу за кожен повний прострочений місяць.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору в частині сплати орендної плати, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання березень - вересень 2015 року. по у розмірі 86 465,20 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача, оскільки основою для нарахування 20% штрафу є борг з орендної плати за кожним місяцем окремо, а не загальна сума заборгованості за кількома місяцями. Окрім того, виходячи з умов Договору, штраф не нараховується на суму заборгованості за березень 2015 року як неповний прострочений місяць.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.3 Договору в розмірі 1 980,00 грн.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест на користь Приватного акціонерного товариства Рівневтормет підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10 016,12 грн., пеня у розмірі 2 756,09 грн та штраф у розмірі 1 980,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства Рівневтормет задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельвест (03067, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАШИНОБУДІВНА, будинок 37, ідентифікаційний код 39364968) на користь Приватного акціонерного товариства Рівневтормет (33013, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ НІЛА ХАСЕВИЧА, будинок 35, ідентифікаційний код 13969919) борг у розмірі 10 016 (десять тисяч шістнадцять) грн. 12 коп., пеню у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 09 коп., штраф у розмірі 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн. та судовий збір у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 26 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15 березня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин