Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/22354/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.03.2018Справа №  910/22354/17 За позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінант Плюс”, м. Київ про стягнення штрафу та пені Суддя Котков О.В. Секретар судового засідання Ільєнко О.О. Представники сторін - не з'явились. СУТЬ СПОРУ: 12 грудня 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 02-08/4057 від 06.12.2017 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінант Плюс” (відповідач) про стягнення штрафу – 5 600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень) та пені – 5 600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень) за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2016 № 71 у справі № 990/50-р-02-07-16 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”. Позов подано на підставі ст.ст. 17, 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2016 року № 71 у справі № 990/50-р-02-07-16 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/22354/17, розгляд справи призначено на 11.01.2018 року. 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/22354/17 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.02.18 року. За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Так, в судовому засіданні 06.02.2018 року, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/22354/17 до судового розгляду по суті на 13.03.2018 року о 11:30 год., про що позивача було повідомлено під розписку. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою від 06.02.2018 року. За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 13.03.2018 року, з урахуванням ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Представники сторін в судове засідання 13.03.2018р. не з'явилися, про наявні поважні причин неявки не повідомили. Відтак, суд вважає, що неявка у судове засідання сторін у справі, яких належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 22.12.2016 № 71 (далі – Рішення) постановлено: - визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс» (ідентифікаційний код 34484452), що полягають у поданні інформації в неповному обсязі на вимогу голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.07.2016 № 02-07/2370 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановлений головою територіального відділення строк; - за вчинене порушення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс» (ідентифікаційний код 34484452) штраф у  розмірі 5 600,00 (п'ять тисяч шістсот) гривень. Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі – Закон або Закон № 2210), особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Листом від 22.12.2016 № 02-07/4363 копію Рішення було направлено відповідачу, однак, за закінченням строку зберігання надісланої йому кореспонденції, відправлені позивачем документи повернулися на адресу останнього. За ч. 1 ст. 56 Закону рішення   (витяг   з  нього  за  вилученням  інформації  з обмеженим  доступом,  а  також  визначеної  відповідним  державним уповноваженим    Антимонопольного    комітету   України,   головою територіального  відділення  Антимонопольного   комітету   України інформації,  розголошення  якої може завдати шкоди інтересам інших осіб,  які  брали  участь   у   справі),   розпорядження   органів Антимонопольного   комітету  України,  голів  його  територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання  або  вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У   разі,   якщо   вручити   рішення,   розпорядження,  немає можливості,  зокрема,  внаслідок:   відсутності фізичної   особи   за   останнім  відомим  місцем проживання  (місцем  реєстрації); відсутності посадових  осіб  чи  уповноважених  представників суб'єкта   господарювання,  органу  адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів  Антимонопольного  комітету України  вважається  таким,  що  вручене відповідачу, через десять днів   з   дня   оприлюднення  інформації  про  прийняте  рішення, розпорядження  в  офіційному  друкованому органі (газета Верховної Ради  України  "Голос  України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий  кур'єр",  "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем  реєстрації,  юридичної адреси відповідача). Матеріали справи свідчать, що позивач оприлюднив інформацію про прийняте Рішення на сторінках газети «Хрещатик» № 17 (4930) від 14.02.2017, що свідчить про вручення відповідачу Рішення через десять днів   з   дня   оприлюднення  інформації  про  прийняте  рішення, починаючи з 14.02.2017 року. Окрім того, в частині тієї обставини, що відправлений позивачем лист від 22.12.2016 № 02-07/4363 не був вручений відповідачу під час доставки, то суд відмічає, що в своїй постанові 17.12.2013   № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, постановив роз'яснення, згідно яких днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. Таким чином, Рішення вважається врученим відповідачу. Доказів сплати відповідачем штрафу згідно Рішення до суду не надано. Приписами ч. 5 ст. 56 Закону встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Оскільки відповідачем не здійснено сплату штрафу за Рішенням у встановлений строк, Антимонопольним комітетом України нарахована відповідачу пеня за прострочення сплати останнім штрафу за Рішенням в сумі 19 320,00 грн. Одначе, у зв'язку із тим, що згідно ч. 5 ст. 56 Закону розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, розмір пені визначено позивачем в сумі – 5  600,00 грн. Спір між сторонами судового процесу, виник внаслідок допущеного відповідачем порушення приписів Закону, що призвело до звернення позивача до господарського суду шляхом стягнення з відповідача господарських санкцій у вигляді несплаченого відповідачем штрафу в сумі 5  600,00 грн. та пені в розмірі 5  600,00 грн. Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого. Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону встановлено, що рішення та розпорядження органів антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Суд відзначає, будь-яких доказів щодо сплати відповідачем на користь позивача суми  штрафу за Рішенням в сумі 5  600,00 грн. сторонами спору до суду не представлено. Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення з відповідача суми штрафу за Рішенням підлягає задоволенню повністю в сумі 5 600,00 грн. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідач не виконав зобов'язання із повної сплати штрафу у строк, встановлений ч. 5 ст. 56 Закону, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 5  600,00 грн. є доведеними. За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1  600,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1.   Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінант Плюс” (ідентифікаційний код 34484452, адреса: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 28), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 21602826, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100 на р/р 31112106700005, МФО 820019, код ЄДРПОУ 38012871 отримувач: УДКСУ у Дніпровському р-ні м. Києва), або на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: штрафу – 5 600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень), пені – 5 600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень) за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2016 № 71 у справі № 990/50-р-02-07-16 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” та судовий збір – 1  600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).   3. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/22354/17. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 21.03.2018р. Суддя                                                                                                                                                             О.В. Котков