Рішення

від 14.03.2018 по справі 910/359/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2018Справа № 910/359/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 377802,79 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаСвіршков Л.В. - директор від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реон Техно звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця 377802,79 грн (з яких: 342805,20 грн - основний борг; 16900,76 грн - пеня; 3860,08 грн - 3 % річних; 14236,75 грн - інфляційні нарахування).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № ПЗ/НХ-17997/НЮ від 29.05.2017 щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 342805,20 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 16900,76 грн., 3 % річних у розмірі 3860,08 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14236,75 грн.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що не отримав від позивача рахунків-фактур, у зв'язку з чим був позбавлений обов'язку здійснити оплату товару, поставленого позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 відкрито провадження у справі №910/359/18, підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2018.

Ухвалою Господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/359/18 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання 14.03.2018.

У судове засідання 14.03.2018 з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання 14.03.2018 не забезпечив. Враховуючи, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реон Техно (надалі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-17997/НЮ (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (надалі - товар), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на встановлених договором умовах.

Згідно з пунктом 1.2. Договору найменування товару: відро оцинковане (2017 року випуску).

Як передбачено пунктом 11.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року.

У відповідності до пункту 1.4. Договору кількість та асортимент товару визначений у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору покупець оплачує поставлений товар за ціною, вказаною у специфікації.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що загальна сума поставки складає 342805,20 грн у тому числі ПДВ 20 % 57134,20 грн.

Згідно з пунктом 4.2. Договору покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

У відповідності до пункту 5.1. Договору товар повинен бути поставлений постачальником на протязі 15 робочих днів з дати надання заявки на постачання покупцем. Заявка направляється постачальнику поштою або передається нарочно під особистий підпис представника постачальника.

Відповідно до пункту 5.3. Договору товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP (Виробничий підрозділ Київський головний матеріальний склад регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Українська залізниця : 07434, Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, вул. Польова, 5 (ст. Бобрик), у відповідності до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів - Іncoterms (у ред. 2010).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України регулюються відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

У відповідності до норм ч. 1, ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного договору поставки № ПЗ/НХ - 17997/НЮ від 29.05.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 342805,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною представниками сторін та скріпленою відтисками печаток сторін видатковою накладною № 1 від 04.07.2017 на суму 342805,20 грн., ТТН № Р1 від 04.07.2017, довіреністю № 314 від 05.07.2017, податковою накладною № 1 від 04.07.2017.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Відтак, у відповідача у зв'язку з отриманням товару виникло зобов'язання щодо оплати вартості такого товару. Строк виконання відповідачем цього зобов'язання настав 18.08.2017.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 342805,20 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти факту поставки не заперечував, але за його твердженнями, у зв'язку із ненаданням позивачем рахунку-фактури на оплату коштів, строк оплати товару на спірну суму не настав.

Суд не приймає доводи відповідача, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України, та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 29.09.2009 Верховного суду України у справі №37/405.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на вищенаведене та встановлення судом факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № ПЗ/НХ-171132/НЮ від 29.05.2017, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 342805,20 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16900,76 грн за період з 19.08.2017 по 02.01.2018, нараховану у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п. 7.2.1. Договору сторони погодили, що в разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Оскільки відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості отриманого від позивача товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 16900,76 грн за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3860,08 грн 3 % річних та 14236,75 грн інфляційних нарахувань за період з 19.08.2017 по 02.01.2018, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № ПЗ/НХ-17997/НЮ від 29.05.2017.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Враховуючи, що факт порушення відповідачем грошового зобов'язання підтверджено в ході розгляду справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно (01021, м. Київ, вул. Печерський Узвіз, 13, офіс 23, ідентифікаційний код 39072491) 342805 (триста сорок дві тисячі вісімсот п'ять) грн 20 коп основного боргу; 16900 (шістнадцять тисяч дев'ятсот) грн 76 коп пені; 3860 (три тисячі вісімсот шістдесят) грн 08 коп 3 % річних; 14236 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять шість) грн 75 коп інфляційних нарахувань та 5667 (п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 04 коп витрат на сплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.03.2018

Суддя Ю.М. Смирнова