Рішення

від 16.03.2018 по справі 910/22576/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2018Справа № 910/22576/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/22576/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн Карго Партс , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Транс Рапід , м. Київ,

про стягнення 4 155,72 грн.,

без виклику учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн Карго Партс (далі - ТОВ Автодистриб'юшн Карго Партс ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Транс Рапід (далі - ТОВ Транс Рапід ) 4 155,72 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі №910/22576/17 та призначено її до розгляду на 16.01.2018.

Позивач 05.01.2018 подав суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2017.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки у справі №910/22576/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 прийнято рішення здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження; запропоновано: відповідачу в строк до 06.02.2018 подати суду відзив на позовну заяву; позивачу в строк до 20.02.2018 подати відповідь на відзив.

Вказану ухвалу суду було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До матеріалів справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень за юридичними адресами сторін.

Разом з тим, відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

З метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття судового рішення у відповідності до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178, частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтями 202 , 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статі 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 634,06 грн., що підтверджується накладними, а саме: від 19.08.2015 №SI0000142381 на суму 7 305,72 грн.; від 20.08.2015 №SI0000142960 на суму 2 164,44 грн.; від 21.08.2015 №SI0000144140 на суму 5 163,90 грн.

Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар, а відповідачем такий товару було прийнято без будь-яких зауважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що сторонами укладено усний договір поставки.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачу було виставлено рахунки на оплату поставленого товару, а саме: від 19.08.2015 №S0000468711 на суму 7 305,72 грн.; від 20.08.2015 №S0000470420 на суму 2 164,44 грн.; від 21.08.2015 №S0000475432 на суму 5 163,90 грн.

Згідно з кредитними повідомленнями, наявними в матеріалах справи, відповідачем 13.10.2015 і 08.08.2017 сплачено 7 305,72 грн.

26.08.2016 відповідачем було повернуто позивачу отриманий за накладною від 21.08.2015 №SI0000144140 товар - перемикач під рульовий DT на суму 3 172,62 грн.

Отже, відповідачем не було оплачено поставлений позивачем товар на суму 4 155,72 грн.

04.12.2017 позивачем було надіслано відповідачу лист-вимогу від 04.12.2017 №04/12, в якій позивач вимагав сплатити наявний борг у сумі 4 155,72 грн.

Відповідач відповідь на лист-вимогу не надіслав, заборгованість не сплатив.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Транс Рапід (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 155, кв. 44; ідентифікаційний код 30966596) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн Карго Партс (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код 37141112) 4 155 (чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 72 коп. заборгованості і 1 600 грн. (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Згідно з частинами першої і другою статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.03.2018.

Суддя В.О. Демидов