Рішення

від 14.03.2018 по справі 915/1383/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Справа № 915/1383/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з'явився,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1 - ордер МК№68555 від 01.02.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Казенного підприємства «Кіровгеологія» , 01103, м.Київ, вул. М.Бойчука 8/9

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВС ОЙЛ» , 55200, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Готвольда, буд.1

про: стягнення 10 024,50 грн.

19.12.2017 Казенне підприємство «Кіровгеологія» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом заявою в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВС ОЙЛ» безпідставно отримані кошти в розмірі 10 024,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №06 від 20.06.2017 про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких. Позивач виконав зі своєї сторони умови Договору у повному обсязі, здійснивши 100% передоплату товару, як того вимагає п.4.1 Договору, в підтвердження чого посилається на платіжне доручення №527 від 04.07.2017 на суму 129 735,00 грн., проте постачання товару зі сторони продавця не відбулось. Вказує, що КП «Кіровгеологія» відповідно до платіжного доручення №530 від 06.07.2017 помилково здійснило перерахування коштів у сумі 10 024,50 грн. з посиланням на рахунок №189 від 26.06.2017. Між сторонами не було укладено жодних додаткових угод, з яких би вбачались внесення змін до істотних умов Договору, а саме, що стосується його ціни. Державні кошти, що були перераховані платіжним дорученням №530 від 06.07.2017 у розмірі 10 024,50 грн. з посиланням на рахунок №189 від 26.06.2017, помилково сплачені, оскільки рахунок №189 від 26.06.2017 на суму 129 735,00 грн. був оплачений платіжним дорученням №527 від 04.07.2017. З метою повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 10 024,50 грн. позивач звернувся до відповідача з претензією. Відповідачем претензія залишилась без реагування, перерахування безпідставно отриманих коштів у розмірі 10 024,50 грн. відповідачем не здійснено. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що помилково перераховані кошти у сумі 10 024,50 грн. залишились неповернутими, тому позивач просить стягнути їх в судовому порядку відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування вказує, що відповідачем не заперечується укладення договору №06 від 20.06.2017 про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких. Виконання договірних відносин здійснювалось за заявкою представника партіями/частинами шляхом відпуску паливно - мастильних матеріалів за товарними накладними із наступним списанням за заправочними відомостями. Перерахована позивачем сума коштів у розмірі 10 024,50 грн. згідно платіжного доручення №530 від 06.07.2017 була кваліфікована відповідачем, як попередня оплата за додаткову поставку товару у відповідності до умов укладеного договору. Отримавши від позивача додаткові суми коштів підприємство відповідача мало намір проводити подальше виконання умов договору щодо постачання нафтопродуктів.

Позивач у наданій відповіді на відзив вказав, що всупереч умовам Договору від 20 червня 2017 року №06 про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких, Договір зі сторони відповідача не виконувався і не здійснювалось постачання нафтопродуктів у власність позивача, як про це зазначає відповідач. Зазначає, що будь - яких договірних відносин, на момент перерахування грошових коштів у розмірі 10 024,50 грн. між сторонами не існувало, підстав для перерахування вказаних коштів на рахунок відповідача не було.

Позивач у наданій заяві №11/67 від 15.02.2018 просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20 червня 2017 року між Казенним підприємством «Кіровгеологія» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДДВС ОЙЛ» (далі - продавець) було укладено Договір №06 про закупівлю продуктів нафто перероблення рідких (далі - Договір) , у відповідності до умов якого продавець зобов'язується з 20 червня 2017 року в порядку та умовах, визначених Договором поставити і передати у власність покупця продути нафтоперерроблення рідкі, далі товар, номенклатура (асортимент), кількість, ціна якого вказана у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1) (п.1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору, покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти й оплатити такий товар.

У відповідності до п.3.3 Договору загальна вартість Договору становить 129 735,00 грн. та відображається в специфікації (Додаток №1).

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що продавець виставляє покупцю рахунок - фактуру на оплату вартості товару впродовж 1 календарного дня з дати отримання заявки покупця.

Відповідно до п. 5.3 Договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичного одержання товару за накладними) акту - приймання передачі). Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем по кількості і якості відповідно до умов Договору, а також згідно паспорту виробника та сертифікатів відповідності за умови якщо сторонами підписаний акт приймання - передачі товару та/або накладна.

Згідно Специфікації (додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, відповідач повинен поставити позивачу товар на загальну суму 129 735,00 грн.

При цьому, відповідачем для оплати товару згідно Договору був виставлений рахунок №189 від 26.06.2017 на суму 139 759,50 грн. (а.с.16).

На виконання умов Договору позивач згідно платіжного доручення №527 від 04.07.2017 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 129 735,00 грн. де у призначенні платежу зазначено оплата рах. №189 від 26.06.2017 за паливо дизельне т.ч. ПДВ 20% 21622,50 грн. (а.с.17).

У відповідності до п.12.3 Договору, умови цього Договору мають однакову юридичну силу для кожної із сторін та не можуть бути змінені на протязі дії Договору за їх взаємною згодою, за винятком умов передбачених п.п.1.3, 3.4, 7.2.3 цього Договору (підстава пункт 5 статті 40 Закону України №2289 Про здійснення державних закупівель ), а саме щодо права позивача зменшувати обсяги закупівлі товару на загальну вартість цього Договору (129 735,00 грн.) залежно від реального фінансування видатків та виробничих потреб.

Представник відповідача в судовому засіданні підтверджує, що жодних змін до Договору №06 від 20.0.62017 сторонами не вносилось та додаткових угод не укладалось.

Позивач акцентує увагу суду на тому, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору №06 від 20.06.2017 позивач звернувся до суду з позовом, що є предметом іншого позовного провадження у справі №915/1350/17, яка розглядається Господарським судом Миколаївської області.

Як вбачається з матеріалів справи, Казенне підприємство «Кіровгеологія» 06.07.2017 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВС ОЙЛ» згідно платіжного доручення №530 грошову суму в розмірі 10 024,50 грн. В платіжному дорученні в графі «призначення платежу» зазначено: оплата рах.№189 від 26.06.2017 за паливо дизельне (за ПЗЕ-46) в т.ч. ПДВ 20% 1670,75 грн. (а.с.18).

Позивач в позовній заяви зазначає, що помилково здійснив перерахування коштів у сумі 10 024,50 грн. згідно платіжного доручення №530 від 06.07.2017 з посиланням на рахунок №189 від 26.06.2017, оскільки рахунок №189 від 26.06.2017 був оплачений платіжним дорученням №527 від 04.07.2017, інших Договірних зобов'язань між сторонами не існує, що не спростовано відповідачем.

З метою повернення помилково перерахованих коштів позивач 15.09.2017 направив на адресу відповідача претензію № 2/581 від 14.09.2017 в якій вимагав здійснити повернення помилково сплачених державних коштів у розмірі 10 024,50 грн. протягом 7 банківських днів від дня отримання даної претензії (а.с.19-23).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до абз. п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Вказану претензію відповідач отримав 20.09.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення по вручення поштового відправлення №0110305540900 (а.с.25).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача щодо повернення помилково перерахованих коштів настав 28.09.2017 (20.09.2017 + 7 дні). Відповідачем зараховані на його рахунок кошти повернуті не були, що стало підставою для звернення Казенного підприємства «Кіровгеологія» до господарського суду з відповідним позовом.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України, - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і не правомірною. Обов'язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач в судовому засіданні 14.03.2018 факт отримання коштів у сумі 10024,50 грн. не заперечив, при цьому вказав, що перераховані позивачем кошти були ними кваліфіковані як попередня оплата за додаткову поставку товару у відповідності до умов раніше укладеного договору постачання продуктів нафтоперероблення.

Вказані доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки жодних змін до Договору не вносилось, додаткових угод не укладалось, що не спростовано відповідачем, більш того п. 12.3 Договору визначено, що умови договору не можуть бути змінені на протязі дії договору за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 10 024,50 підлягають задоволенню у відповідно до вимог Закону.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВС ОЙЛ» (55200,

Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Готвольда, буд.1відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 40189369) на користь Казенного підприємства «Кіровгеологія» (01103, м.Київ, вул. М.Бойчука 8/9, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 14308279) заборгованість в розмірі 10 024,50 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 14.03.2018, повний текст рішення складено 21.03.2018.

Суддя Н.О. Семенчук