Рішення
від 22.02.2018 по справі 804/8786/17
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року Справа № 804/8786/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Туренко К.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інжінірінг-Компані до Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.11.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2017р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інжінірінг-Компані до Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви щодо збільшення позовних вимог, позивач просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1 від 17.11.2017 року, відповідно до якого ТОВ Інжінірінг-Компані було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 667 643 грн. та штрафних санкцій в сумі 77 331,75 грн., а всього на загальну суму 1 744 974,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_2 від 17.11.2017 року, відповідно до якого ТОВ Інжінірінг-Компані було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 878 886 грн. та штрафних санкцій в сумі 469 721,50 грн., а всього на загальну суму 2 348 607,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми В4 № НОМЕР_3 від 17.11.2017 року, відповідно до якого до ТОВ Інжінірінг-Компані застосовано штрафні санкції в розмірі 8 361,10 грн. за фактом завищення платником податку від'ємного значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість;

- податкове повідомлення-рішення форми Н № НОМЕР_4 від 17.11.2017 року, відповідно до якого до ТОВ Інжінірінг-Компані застосовано штрафні санкції в розмірі 3 472,08 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів;

- податкове повідомлення-рішення форми Д № НОМЕР_5 від 17.11.2017 року, відповідно до якого до ТОВ Інжінірінг-Компані збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору, пені в сумі 6 193,17 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми Д № НОМЕР_6 від 17.11.2017 року, відповідно до якого ТОВ Інжінірінг-Компані було збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 150 180,84 грн. (в тому числі 82 291,74 грн. за податковим зобов'язанням, 67 452,32 грн. за штрафними санкціями, 436,78 грн. сума пені);

- податкове повідомлення-рішення форми ПС № НОМЕР_7 від 17.11.2017 року, відповідно до якого до ТОВ Інжінірінг-Компані була застосована штрафна санкція в сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платнику податку у вигляді заробітної платні;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю - НОМЕР_8 від 17.11.2017 року, якою ТОВ Інжінірінг-Компані зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 28 022,08 грн.;

- рішення № НОМЕР_9 від 17.11.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до ТОВ Інжінірінг-Компані було застосовано штрафну санкцію у розмірі 14 011,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими, протиправними, складеними з порушеннями законодавства та такими, що порушують права ТОВ Інжінірінг-Компані як платника податків. Також, позивач не погоджується із вимогою про сплату боргу та Рішенням про застосування штрафних санкцій, вважає їх протиправними, та такими, що підлягають скасуванню. Звернув увагу на те, що фактично вся правова позиція відповідача, на думку позивача, ґрунтується на помилкових і суб'єктивних висновках про відсутність реального характеру господарських операцій та ненастання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між ТОВ Інжінірінг-Компані та його контрагентами - ТОВ Мастерікс , ТОВ Санділ , ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , ТОВ Оптіма Капітал , ТОВ Радена , ТОВ Атртехнології , ТОВ Серпантин-Плюс , ТОВ Монолитід , ТОВ Бенефіт Корпорейшн , ТОВ Діфенс , ТОВ Любава Холдинг , ТОВ Вісек , ТОВ Яніга Клаб , що не відповідає об'єктивним обставинам. Також зазначив, що реальність господарських операцій ТОВ Інжінірінг-Компані з його контрагентами, які перевірялись, підтверджується достатньою кількістю документів, які надавались відповідачу в ході перевірки. Документи складені за результатами проведених господарських операцій з дотриманням вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.44. 201 ПКУ, містять у собі всі необхідні відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій, які узгоджуються між собою. Отже, позивач вважає, що висновки відповідача про вчинення порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необгрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, зроблені без належного дослідження всіх наявних документів та спростовуються наявними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив на адміністративний позов, заперечення на відповідь на відзив, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та Рішення про застосування штрафних санкцій винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 19.09.2017 року № 11084, від 15.09.2017 року №11034, №11035, №11036, №11037, №11038, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп77.1, пп.77.4 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.09.2017 року №4827-п була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Інжінірінг-Компані з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного - за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 13.10.2017р. №16301/04-36-14-20/34063173.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1, п.134 ст.134, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. на суму 1667643 грн., у тому числі: за 2014р. - 309 327 грн., за 2015р.- 1 358 316 грн.;

- пп.198.1, пп. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 878 886 грн., у т.ч. по періодам: жовтень 2014р. - 138 139 грн., листопад 2014р. - 164 980 грн., грудень 2014р. - 66 528 грн., травень 2015р. - 976 554грн., червень 2015р. - 318766 грн., серпень 2015р. - 83612 грн., квітень 2016р. - 6 192 грн., травень 2016р. - 124 115 грн.;

- п. 200 1 .3 ст. 200 1 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення сум податку на додану вартість, яке залишилось непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 83611 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- п.120 1 .1 ст.120 Податкового кодексу України порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 34 720,77 грн.;

- пп. 153.3.7 п. 153.3 ст. 153, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1., п.п. 168.1.4, п.п.168.1.5. п. 168.1, п.п. 168.4.4 п.168.4 ст. 168, п. 171.1 ст.171, пп. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України, в результаті чого в період, що перевірявся, занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на загальну суму 82958,61 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2014 року - 666,87 грн., грудень 2014 року - 8007,47 грн., вересень 2015 року - 4741,01 грн., вересень 2016 року - 69543,26 грн.;

- ст. 163, п.167.1 ст.167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з доходу ОСОБА_6 на загальну суму 929,85 грн., в т.ч. по періодах: серпень 2014 року - 452,67 грн., вересень 2014 року - 477,18 грн.;

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, ст. 168, пп. 176.2 "а" п. 176.2 ст. 176 ПКУ в частині несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14386,25 грн. по терміну сплати: 31.12.2014 р.- 4211 грн., 09.01.2015р. - 8925,00 грн., 08.08.2015 - 1250,00 грн.;

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, включення до податкового розрахунку за ф.1ДФ за ІІІ-ІУ квартали 2014 року, III квартал 2015 року та III квартал 2016 року недостовірних відомостей про суму утриманого податку з доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку - фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6;

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст. 7 та п.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 № 2464 -VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у результаті чого, в період, що перевірявся, занижено зобов'язання з єдиного соціального внеску з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну 25313,56 грн., в тому числі: в розмірі 38,52 % (22% з 01.01.16) на суму 23445,06 грн. та в розмірі 3,6 % на суму - 1868,49 грн.;

- п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464 -VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в результаті чого, в період, що перевірявся, занижено зобов'язання з єдиного соціального внеску з ОСОБА_6 в розмірі 2708,52 грн., в тому числі: за серпень 2014 року 1205,86 грн. (38,52%) та 112,70 грн. (3,6%), а також за вересень 2014 року - 1271,16 грн. (38,52%) та 118,80 грн. (3,6%);

- пп. 153.3.7 п. 153.3 ст. 153, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 1.2, п.п. 1.3, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI, зі змінами, в результаті чого в період, що перевірявся, занижено зобов'язання з військового збору в розмірі 888,68 грн., в тому числі: серпень 2014 - 46,96 грн., жовтень 2014 - 103,28 грн., грудень 2014 - 738,44 грн.;

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, ст. 168, пп. 176.2 "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI, зі змінами, в частині несвоєчасної сплати до бюджету військового збору на загальну суму 7497,5 грн. за період з 09.01.15р. по 23.09.15р.

На підставі Акта перевірки відповідачем були винесені:

Скориставшись правом, яке надано п.86. ст.86 Податкового кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю Інжінірінг-Компані подало заперечення на Акт, які не були враховані ГУ ДФС у Дніпропетровській області при прийняті спірних податкових - повідомлень рішень.

З акту перевірки вбачається, що, на думку ДФС, перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товару між позивачем та його контрагентами, як наслідок, зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 1 878 887 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (собівартості реалізованих робіт та товарів) у розмірі 9 264 684 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ Мастерікс , ТОВ Санділ , ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , ТОВ Оптіма Капітал , ТОВ Радена , ТОВ Атртехнології , ТОВ Серпантин-Плюс , ТОВ Монолитід , ТОВ Бенефіт Корпорейшн , ТОВ Діфенс , ТОВ Любава Холдинг , ТОВ Вісек , ТОВ Яніга Клаб .

Як зазначено в Акті перевірки, по контрагентам-постачальникам наявні докази щодо їх фіктивності , а саме: відкриті кримінальні провадження, допити посадових осіб підприємства про непричетність до господарської діяльності.

ТОВ "Мастерікс" (Код ЄДРПОУ 38965610) внесено в базу СФП 19.03.2016 за ознакою зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Кримінальне провадження №32015100010000126 від 28.07.2015р. за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України, перебуває в СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відкрите кримінальне провадження №32016040650000033 від 20.07.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яке перебуває у СВ ФР ДПІ у Жовтневому районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, під час якого посадові особи ТОВ Мастерікс , ТОВ Оптіма Капітал , ТОВ Серпантин плюс , дали свідчення що до ведення фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств не мають ніякого відношення.

По ТОВ "Санділ" внесено інформацію до реєстру СФП (Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС Податковий блок ) з 17.02.2017 року за ознакою фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження . Порушено кримінальне провадження №32014100020000093 від 07.10.2014 року за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, в рамках якого було допитано громадянина ОСОБА_7 (засновник та посадова особа ТОВ Санділ ), який повідомив про свою непричетність до реєстрації та діяльності підприємства. Також, проведено почеркознавчу експертизу та отримано висновок експерта № 111 від 17.02.2015р., згідно якого підписи в реєстраційних та установчих документах виконано не громадянином ОСОБА_7М, а іншою особою.

По ТОВ Оптіма Капітал (код ЄДРПОУ 39391829) наявні кримінальні провадження:

- №32016040650000033 від 20.07.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яке перебуває у СВ ФР ДПІ у Жовтневому районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, під час досудового розслідування посадові особи ТОВ Оптіма Капітал , ТОВ Серпантин плюс , ТОВ Мастерікс , дали показання, що до ведення фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств не мають ніякого відношення;

- № 32015100010000126 від 28.07.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, під час досудового розслідування стало відомо, що реквізити, печатки, документи, предмети та речі ТОВ Оптіма Капітал код (ЄДРПОУ 39391829) та ряду інших СГД використовує організована група осіб, яка тривалий час надає послуги конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, використовуючи СГД з ознаками фіктивності.

По ТОВ "Радена" (код ЄДРПОУ 39273293) внесено інформацію до реєстру СФП (Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС Податковий блок ) з 15.06.2015 року за ознакою фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (не існуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження . Порушено кримінальне провадження №32015100010000096 від 17.06.2015 за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, наявні пояснення, надані засновником та директором ТОВ Радена ОСОБА_8, який повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду та фінансово-господарською діяльність не займався.

По ТОВ "Атртехнології" (код ЄДРПОУ 39826324) внесено інформацію до реєстру СФП (Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС Податковий блок ) з 16.06.2016р. за ознакою фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників . Фахівцями оперативного управління СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС було допитано громадянина, який у вересні 2015 року був посадовою особою ТОВ Атртехнології ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, який повідомив, що підприємство зареєстроване на його ім'я без його відома. Відношення до фінансово - господарської діяльності даного підприємства він немає.

Наявне кримінального провадження №32015040650000038 від 25.06.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України стосовно службових осіб підприємства, що здійснювало реалізацію товарів за готівкові кошти третім особам, з наступним оформленням документів з реалізації (продажу) підприємствам, які мають ознаки фіктивності , в тому числі й на ТОВ Атртехнології .

В Акті зазначено, що згідно інформаційних баз даних ДФС України та за результатами аналізу податкової звітності усіх контрагентів-постачальників встановлено: свідоцтва платника ПДВ у контрагентів-постачальників на теперішній час анульовані; фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва контрагентами-постачальниками до контролюючого органу не подавались; згідно даних ЄРПН та встановлених схем проходження товару по ланцюгу придбання контрагентами-постачальниками вбачається обрив ланцюга постачання товару, тобто вбачається невідповідність придбаного та реалізованого товару, зокрема у 2015 році (за наявності обов'язкової реєстрації всіх податкових накладних в ЄРПН незалежно від суми ПДВ, починаючи з 01.02.2015); відсутність факту здійснення імпортних операцій контрагентами-постачальниками при с реалізації товарів імпортного походження з зазначенням кодів УКТ ЗЕД.

Згідно із актом перевірки, контролюючий орган дійшов висновків про нереальність здійснення господарських операцій та здійснення діяльності, направленої на надання вигоди третім особам. З урахуванням вищезазначеного, перевіркою не підтверджено факт отримання товару ТОВ Інжінірінг-Компані від вищезазначених контрагентів-постачальників.

Крім цього, з Акту перевірки вбачається, що ТОВ Інжінірінг-Компані порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені п. 201.10 ст.201 ПКУ, а саме:

- податкову накладну №1 від 18.04.2016 на суму ПДВ 20,16 грн. - зареєстровано на 1 день пізніше, ніж граничний термін реєстрації в ЄРПН;

- податкові накладні №2 від 06.10.2015 на суму ПДВ 9 595 грн., №18, 19 від 11.11.2016 на суму ПДВ 20 592 грн. та 2 760 грн. відповідно - зареєстровано на 2 дні пізніше, ніж граничний термін реєстрації ЄРПН;

- податкову накладну №23 від 20.11.2015 на суму ПДВ 86,94 грн. - зареєстровано на 3 дні пізніше,ніж граничний термін реєстрації в ЄРПН;

- податкову накладну №4 від 07.12.2015 на суму ПДВ 1 666,67 грн. - зареєстровано на 5 днів пізніше, ніж граничний термін реєстрації в ЄРПН.

Також, перевіряючими встановлено, що ТОВ Інжинірінг-Компані під час оподаткування дивідендів не прирівняло до заробітної плати суми дивідендів, які нараховані учасникам товариства в більшому розмірі, ніж наявні корпоративні права.

В Акті перевіряючими зазначено, що дивіденди (нараховані, виплачені) розподілені не пропорційно часткам в уставному фонді товариства кожного з учасників, по учаснику товариства ОСОБА_4., частка якого в статутному фонді складала 40 %, та ОСОБА_5, частка якого в статутному фонді складала 30 %. При цьому, частка в нарахованих (виплачених) дивідендах за 2014-2016 рр. по учаснику товариства ОСОБА_4. коливається від 48,5% до 100%, а по учаснику ОСОБА_5 в грудні 2014 року нараховано 88,45 % від дивідендів за 2014 рік. Всього з загальної суми виплачених дивідендів по учаснику товариства ОСОБА_4 встановлено перевищення суми, розрахованої на одну будь-яку акцію (корпоративне право), на загальну суму 575 954,12 грн., а по учаснику ОСОБА_5 - 49 229,51 грн. Загальна сума перевищення в періоді, що перевірявся, складає 625 183,63 грн., заниження податку на доходи фізичних осіб складає 82 958,61 грн.

Окрім цього, під час перевірки перевіряючими було встановлено, що ТОВ "Інжінірінг-Компані" не оподаткувало податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах суму середнього заробітку, нараховану за серпень та вересень 2014 року та виплачену за рахунок роботодавця працівнику ОСОБА_6, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації. Відомостей, що свідчать про отримання компенсаційної виплати з бюджету по ОСОБА_6, до перевірки не надано.

Перевіряючими встановлено, що ТОВ Інжінірінг-Компані були допущені факти несвоєчасного перерахування до бюджету:

- податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14 386,25 грн. під час виплати доходів фізичним особам. Зокрема, під час виплати дивідендів готівкою із каси учасникам товариства несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб з виплати ОСОБА_5 в сумі 4 211 грн. по терміну сплати 31.12.14 (дата сплати 08.01.15) та з ОСОБА_4 -1 250 грн. по терміну сплати 08.08.15 (дата сплати 10.08.15), а також, під час виплати з розрахункового рахунку фізичній особі ОСОБА_10 за придбаний автомобіль згідно справки-рахунку №902420 від 09.11.14 податок на доходи фізичних осіб в сумі 8925,00 грн. по терміну сплати 09.01.15 (дата сплати 31.03.15);

- військового збору на загальну суму 7497,50 грн. під час виплати доходів фізичним особам. Зокрема: під час виплати дивідендів готівкою із каси учасникам товариства несвоєчасно перераховано військового збору з виплати ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_11 за період з 08.08.15 по 23.09.15 на загальну суму 4820 грн. (фактична сплата 06.11.2015), а також, під час виплати з розрахункового рахунку фізичній особі ОСОБА_10 за придбаний автомобіль згідно справки-рахунку №902420 від 09.11.14 військового збору в сумі 2 677,50 грн. по терміну сплати 09.01.15 (дата сплати 31.03.2015).

З Акту перевірки вбачається, що ТОВ Інжінірінг-Компані занижено зобов'язання з єдиного соціального внеску з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну суму 25313,56 грн., в тому числі: в розмірі 38,52 % (22% з 01.01.16) на суму 23445,06 грн. та в розмірі 3,6 % на суму - 1 868,49 грн.

В Акті перевірки перевіряючими також зазначено, що ТОВ Інжінірінг-Компані не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб з учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну суму 82958,61 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2014 року - 666,87 грн., грудень 2014 року - 8007,47 грн., вересень 2015 року - 4741,01 грн., вересень 2016 року - 69543,26 грн. та з найманого працівника ОСОБА_6 на суму 929,85 грн., в т.ч. по періодах: серпень 2014 року - 452,67 грн., вересень 2014 року - 477,18 грн., внаслідок чого, було подано податковий розрахунок за ф.1ДФ за ІІІ-ІУ квартали 2014 року, III квартал 2015 року та III квартал 2016 року з недостовірними відомостями, які призвели до зменшення податкових зобов'язань з податку з доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку - фізичних осіб.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно із п.198.1 ст.198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 200.1 ст.200 ПКУ зазначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПКУ, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п.200.4 ст.200 ПКУ, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПКУ, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, підставою для формування показників податкового кредиту в податковій декларації - є податкова накладна (зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних - до 01.01.2015 та отримані з Єдиного реєстру податкових накладних з 01.01.2015).

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 ПКУ.

Таким чином, суд зазначає, що Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником відповідача, що Товариством з обмеженою відповідальністю Інжінірінг-Компані до перевірки було надано договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, що, в свою чергу, підтверджує рух активів та зміну майнового стану.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

На момент здійснення фінансово - господарської операцій між ТОВ Інжінірінг-Компані та його контрагентами, визначеними в Акті перевірки, - останні були зареєстровані в установленому законом порядку, були платниками ПДВ, відповідні відомості щодо них містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України.

Суд зазнає, що чинне законодавство України не ставить в залежність право платника податків - ТОВ Інжінірінг-Компані - на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від стану податкового обліку контрагентів, зокрема, і від сплати останніми своїх податкових зобов'язань. ТОВ Інжінірінг-Компані не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а тому позивач не зобов'язаний володіти інформацією відносно виконання контрагентами їх податкових зобов'язань.

Крім того, суд зазначає, що відсутності у контрагентів достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність або відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єкта господарювання перевірки, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Суд зосереджує увагу на тому, що ніякі негативні обставини, які мають місце у контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення платника податку - ТОВ Інжінірінг-Компані права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Наявність певних недоліків у первинних документах також не є безумовною підставою для визначення господарських операцій такими, що не мали реального характеру, оскільки зазначені документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники.

Як неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд України: Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірки контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання вказаними суб'єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин зазначені юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані. .

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише результатами проведених зустрічних звірок чи перевірок податкової звітності контрагентів, а також посиланнями на відсутність контрагента за податковою адресою та відсутністю в нього матеріальних та трудових ресурсів тощо, оскільки підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Отже, безпідставними є і посилання перевіряючих на відсутність реального характеру господарських операцій та настання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між ТОВ Інжінірінг-Компані та його контрагентами, з підстав відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

ТОВ Інжінірінг-Компані , як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни, у разі якщо платниками податків були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З огляду на норми Податкового кодексу України слід дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Викладені вище висновки висловлює та підтримує Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях, наприклад: ухвала ВАСУ від 27.01.2016 по справі №825/2164/14 К/800/48577/14; постанова ВАСУ від 28.01.2016 по справі №2-а-2413/12/2070 К/9991/74380/12; ухвала ВАСУ від 17.02.2016 по справі №821/4107/14 К/800/30249/15; ухвала ВАСУ від 03.03.2016 по справі №К/800/38036/15; ухвала ВАСУ від 03.03.2016 по справі №2а-6878/12/2670 К/9991/75278/12; ухвала ВАСУ від 09.03.2016 по справі №826/1627/15 К/800/37252/15; ухвала ВАСУ від 10.03.2015 по справі №826/661/14 К/800/34263/14; ухвала ВАСУ від 13.10.2015 по справі №816/5461/13-а К/800/12994/15.

Твердження фіскального органу у відзиві до адміністративного позову про наявність кримінальних проваджень та на свідчення посадових осіб контрагентів позивача в межах кримінальних проваджень щодо їх непричетності до здійснення господарських операцій, не повинні братись судом до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, суд вважає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок, визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України. Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих тощо не віднесені до такого переліку. Відповідно до положень КПІС України підстави для висновків суду є відомості отримані судом під час судового засідання, і суд не в праві обгрунтовувати свої рішення показаннями даними слідчому або прокурору, тобто протокол допиту сам по собі не є доказом навіть в межах власне кримінального провадження.

Суд зазначає, що саме по собі порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва контрагентів платника податків без доведеності фіскальним органом, на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентом протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необгрунтованих податкових вигод, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку. Заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області в Акті перевірки ставить під сумнів реальність (дійсність) операцій ТОВ Інжінірінг-Компані з контрагентами та, як наслідок, реальність (дійсність) настання правових наслідків.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.204 Цивільного Кодексу України Презумпція правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Проте в Акті перевірки відсутнє посилання на судове рішення щодо визнання угод недійсними.

Суд зазначає, що наведені в Акті перевірки факти не дають підстав для висновку, що вчинені ТОВ Інжінірінг-Компані господарські операції з контрагентами зазначеними в Акті перевірки є не реальними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Судом під час судового розгляду встановлено, що всі господарські операції були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При укладанні договорів, зазначених в акті, сторонами були виконані необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи.

Суд зосереджує увагу на те, що відповідно до Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також, стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого, покладається на органи державної податкової служби. З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нереальність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Тому, будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків, є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.ст.20, 21 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція була висловлена Міністерством доходів і зборів України у листі від 27.05.2013 №3642/6/99-99-19-04-01-15 Щодо права органів ДПС України встановлювати факт недійсності/нікчемності правочинів .

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів з контрагентами ТОВ Інжінірінг-Компані , та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними, виходячи з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ Радена , ТОВ Мастерікс , ТОВ Санділ , ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , ТОВ Оптіма Капітал , ТОВ Радена , ТОВ Атртехнології , ТОВ Серпантин-Плюс , ТОВ Монолитід , ТОВ Бенефіт Корпорейшн , ТОВ Діфенс , ТОВ Любава Холдинг , ТОВ Вісек , ТОВ Яніга Клаб , відбувались на підставі наступних договорів:

- договір поставки № 10/04-1 від 10.04.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Радена ;

- договір поставки № 20 від 01.09.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Атртехнології ;

- договір куплі-продажу № 2/05 від 29.05.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Монолитід ;

- договір поставки № 19 від 20.11.2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Мастерікс ;

- договір купівлі-продажу № 5-11 від 30.04.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Любава Холдінг ;

- договір купівлі-продажу № 4 від 26.02.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Бенефіт Корпорейшин ;

- договір поставки №25 від 01.09.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Яніга Клаб ;

- договір поставки №10 від 29.04.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Серпантин-Плюс ;

- договір поставки №18 від 20.11.2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Оптіма Капітал ;

- договір виконання робіт №17 від 27.11.2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Санділ ;

- договір поставки №16 від 27.11.2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Санділ ;

- договір виконання робіт №15 від 31.10.2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ;

- договір поставки №12 від 17.10.2012 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ;

- договір поставки №02/15 від 02.03.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Вісек .

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та іншими документами, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом (видаткова накладна № 939 від 28.04.2015 року, видана ТОВ Радена ; видаткова накладна № 938 від 28.04.2015 року, видана ТОВ Радена ; податкова накладна №938 від 28.04.2015 року, видана ТОВ Радена ; податкова накладна №939 від 28.04.2015 року, видана ТОВ Радена ; специфікація № 1 від 05.09.2015 до договору поставки № 20 від 01.09.2015 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Атртехнології ; видаткова накладна № РН-0909-03 від 09.09.2015 року, видана ТОВ Атртехнології ; товарно-транспортна накладна № 386 від 09.09.2015 року, видана ТОВ Атртехнології ; податкова накладна №23 від 09.09.2015 року, видана ТОВ Атртехнології ; видаткова накладна №1503 від 26.06.2015 року, видана ТОВ Монолитід ; товарно-транспортна накладна № 1503 від 26.06.2015 року, видана ТОВ Монолитід ; податкова накладна №1503 від 26.06.2015 року, видана ТОВ Монолитід ; видаткова накладна РН-1125-04 від 25.11.2014 року, видана ТОВ Мастерікс ; товарно-транспортна накладна б/н від 25.11.2014 року, видана ТОВ Мастерікс ; податкова накладна № 115 від 25.11.214 року, видана ТОВ Мастерікс ; видаткова накладна №457 від 19.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; видаткова накладна №359 від 15.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; видаткова накладна №410 від 18.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; видаткова накладна №11 від 14.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; видаткова накладна №516 від 20.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; товарно-транспортна накладна №184 від 20.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; товарно-транспортна накладна №180 від 14.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; товарно-транспортна накладна №182 від 18.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; товарно-транспортна накладна №181 від 15.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; товарно-транспортна накладна №183 від 19.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; податкова накладна №311 від 14.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; податкова накладна №359 від 15.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; податкова накладна №410 від 18.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; податкова накладна №457 від 19.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; податкова накладна №516 від 20.05.2015 року, видана ТОВ Любава Холдінг ; видаткова накладана РН-0320-04 від 20.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; видаткова накладана РН-0318-04 від 18.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; видаткова накладана РН-0319-04 від 19.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; товарно-транспортна накладна б/н від 20.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; товарно-транспортна накладна б/н від 18.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; товарно-транспортна накладна б/н від 19.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; податкова накладна №24 від 18.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; податкова накладна №25 від 19.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; податкова накладна №26 від 20.03.2015 року, видана ТОВ Бенефіт Корпорейшин ; видаткова накладна РН-0916-01 від 16.09.2015 року, видана ТОВ Яніга Клаб товарно-транспортна накладна б/н від 16.09.2015 року, видана ТОВ Яніга Клаб ; податкова накладна №15 від 16.09.2015 року видана ТОВ Яніга Клаб ; видаткова накладна РН-0526-04 від 26.05.2015 року, видана ТОВ Серпантин-Плюс ; товарно-транспортна накладна №195 від 26.05.2015 року, видана ТОВ Серпантин-Плюс ; податкова накладна №68 від 26.05.2015 року, видана ТОВ Серпантин-Плюс ; видаткова накладна РН-1125-01 від 25.11.2014 року, видана ТОВ Оптіма Капітал ; товарно-транспортна накладна б/н від 25.11.2014 року, видана ТОВ Оптіма Капітвл ; податкова накладна № 10 від 25.11.2014 року, видана ТОВ Оптіма Капітал ; специфікація до договору про виконання робіт №17 від 27.11.2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Санділ ; акт здачі-прийняття робіт № 2101 від 30.11.2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ Санділ ; податкова накладна № 2101 від 30.11.2014 року, видана ТОВ Санділ ; видаткова накладна №1804 від 27.11.2014 року, видана ТОВ Санділ ; видаткова накладна №1902 від 28.11.2014 року, видана ТОВ Санділ ; податкова накладна № 1902 від 28.11.2014 року видана ТОВ Санділ ; податкова накладна № 1804 від 27.11.2014 року, видана ТОВ Санділ ; акт надання послуг № 597 від 18.11.2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ; примірна форма № КБ-3 від листопада 2014 року між ТОВ Інжінірінг-Компані та ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ; податкова накладна № 1804 від 27.11.2014 року, видана ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ; видаткова накладна РН-1017-01 від 17.10.2104 року, видана ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ; видаткова накладна РН-1110-02 від 10.11.2104 року, видана ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ; товарно-транспортна накладна 18 від 17.10.2014 року, видана ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ; податкова накладна № 28 від 17.10.2014 року, видана ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ; податкова накладна № 21 від 10.11.2014 року, видана ТОВ ОСОБА_3 ЛТД ; специфікація до Договору поставки №02/15 від 02.03.2015 року між ТОВ Інжінірінг- Компані та ТОВ Вісек ; видаткова накладна 152 від 26.05.2015 року, видана ТОВ Вісек ; податкова накладна №27 від 26.05.2015 року, видана ТОВ Вісек ; видаткова накладна РН-0000165 від 16.03.2015 року, видана ТОВ Діфенс ; податкова накладна №35 від 12.03.2015 року, видана ТОВ Діфенс .

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги ПКУ та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами.

Відповідно до положень п.36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, жодна особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. Тобто, платник податку, яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб.

Правомірність саме такого підходу підтверджується і позицією Верховного Суду.. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі №21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту .

У рішенні від 31.01.2011 у справі №21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами повністю відповідає частині другій статті 207 Цивільного Кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містить у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, №0021051420 від 17.11.2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо збільшення грошових забов'язань за іншими видами податків та нарахованими штрафними санкціями за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.11.2017 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок ГУ ДФС про недотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, стосується податкових накладних, складених у період з жовтня 2015 по листопад 2016 року, а саме податкових накладних №2 від 06.10.2015 року (реєстрація 23.10.2015), №23 від 20.11.2015 (реєстрація 08.12.2015), №4 від 07.12.2015 (реєстрація 27.12.2015), №17 від 18.04.2016 (реєстрація 04.05.2016), №19 від 11.11.2016 (реєстрація 28.11.2016), №18 від 11.11.2016 (реєстрація 28.11.2016).

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій на підставі статті 120 1 ПКУ у редакції, чинній до 01.01.2016 р., за порушення платником ПДВ граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних, складених у період з 01.10.2015 р. до 31.12.2015 р. , суд зазначає, що стаття 120 1 ПКУ у редакції, чинній до 01.01.2016 р., мала назву Порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних , а отже, передбачала застосування штрафних санкцій за порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягли наданню покупцям - платникам ПДВ.

У період з 01.10.2015 р. до 31.12.2015 р. був чинним Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014р. № 957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. №1129 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за № 1235/26012, (далі - Порядок № 957). У разі складання податкової накладної за операціями з використання товарів/послуг, за якими суми ПДВ попередньо були включені до податкового кредиту, в операціях, які звільнялися від оподаткування ПДВ, податкові накладні підлягали реєстрації в ЄРПН та не видавалися отримувачу (покупцю) товарів/послуг (пункт 9 Порядку № 957).

Отже, суд зазначає, що якщо платником ПДВ - постачальником товарів/послуг, у період з 01.10.2015 р. до 31.12.2015 р., складалися податкові накладні , які не підлягали наданню платникам ПДВ - покупцям (отримувачам) товарів/послуг, то у такому випадку законодавчі підстави для застосування штрафних санкцій, встановлених нормами пунктів 120 1 .1 і 120 1 .2 статті 120 1 ПКУ у фіскального органу були відсутні.

При цьому, відносність визначених у Акті перевірки податкових накладних, складених та зареєстрованих у 2015 році до таких, які не підлягали наданню платникам ПДВ - покупцям (отримувачам) товарів/послуг, контролюючим органом не визначалася, що , в свою чергу, позначилось на висновку про визначення розміру штрафу, щодо якого видане податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 17.11.2017 року.

Висновок ГУ ДФС про необхідність збільшення суми грошового забов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору, базується на тому, що ТОВ Інжінірінг-Компані в порушення пп. 153.3.7 п. 153.3 ст. 153 ПКУ не врахувало суми, які є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно із підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (пп.3.1.4 п. 3 р. 3 акта перевірки) в 2014 році під час нарахування (виплати) дивідендів.

Враховуючи те, що Закон України від 31 липня 2014 року № 1621 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів , яким було введено військовий збір, набрав чинності з 03 серпня 2014 року і податковий агент зобов'язаний при нарахуванні доходів, визначених у підпункті 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу Перехідні положення Податкового кодексу України, утримати військовий збір, то, як наслідок, суд приходить до висновку, що доходи, нараховані до 03 серпня 2014 року, але виплачені після 03 серпня 2014 року, не підлягають оподаткуванню цим збором.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, оподатковуватися військовим збором повинні доходи, які нараховуються фізичним особам після 03 серпня 2014 року.

Під час судового розгляду справи встановлено, та не спростовано представником відповідача, що позивач протягом 2014 року під час нарахування (виплати) дивідендів учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю Інжінірінг-Компані з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_11, нараховував дивідендні виплати з початку року, тобто саме до 03 серпня 2014 року, та виплачені вони були після 03 серпня 2014 року , проте даний факт не був прийнятий до уваги органом ГУ ДФС під час проведення перевірки, що , в свою чергу, на думку суду, призвело до помилковості визначення суми донарахування грошового забов'язання з податків та зборів, в тому числі , з військового збору.

Щодо висновку ГУ ДФС стосовно завищення платником податку від'ємного значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 83 612 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом п.200 1 .3 статті 200 1 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) , суд зазначає, що позиція ГУ ДФС при складанні Акту перевірки у цій частині ґрунтується , на думку суду, на неоднозначному та однобічному тлумаченні вимог податкового законодавства .

Пунктом 41 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків від суми завищення такого від'ємного значення.

Під час судового розгляду представником відповідача факт додержання позивачем вимоги податкового законодавства України, з урахуванням змін в адмініструванні ПДВ, у відповідності до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість від 16.07.2015 року № 643-УІІІ (набув чинності 29.07.2015р.), не спростований. Судом з'ясовано, та підтверджується матеріалами справи, що позивачем всі об'єкти податкового обтяження, пов'язані з господарською діяльністю, були вчасно та у повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку.

Щодо правомірності застосування до позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю - НОМЕР_8 від 17.11.2017 року, якою ТОВ Інжінірінг-Компані зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 28 022,08 грн. та рішення № НОМЕР_9 від 17.11.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до ТОВ Інжінірінг-Компані було застосовано штрафну санкцію у розмірі 14 011,04 грн. , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що донарахування єдиного внеску здійснено фіскальним органом за результатами проведеної перевірки, в зв'язку з тим, що позивач - мовою акту: ...у порушення пп. 153.3.7 п. 153.3 ст. 153 не врахувало суми, які є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно із підпунктом 153.3.7 п. 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням в періоді, що перевірявся, під час нарахування (виплати) дивідендів.

Відповідно до статті пункту 86.1. статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Форма та зміст акту перевірки встановлюється Наказом Міністерства фінансів України за № 727 від 20.08.2015 року Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами .

Так, згідно із пунктом 3 розділу II та підпунктом 2) пункту 4 розділу III вищевказаного Порядку - акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово- господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення.

Разом із тим, посилання контролюючого органу в оскаржуваних Вимозі та Рішенні на акт перевірки, який, в свою чергу, містить посилання на підпункти та частини статті 153 ПК України, є протиправними, оскільки стаття 153 була виключена із Податкового кодексу України з 01.01.2015 року, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про неправомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю - НОМЕР_8 від 17.11.2017 року, рішення № НОМЕР_9 від 17.11.2017 року про застосування штрафних санкцій та про їх скасування.

Також, зі змісту Акту перевірки вбачається, що збільшення суми грошового забов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, базується на тому, що при аналізі сум нарахованих (виплачених) у вигляді дивідендів було встановлено, що дивіденди розподілені (нараховані, виплачені) не пропорційно часткам в статутному фонді товариства кожного з учасників, а саме, по учаснику товариства ОСОБА_4, частка якого в статутному фонді складала 40 %, та ОСОБА_5, частка якого в статутному фонді складала 30 %. При цьому частка в нарахованих (виплачених) дивідендах за 2014-2016 рр. по учаснику товариства ОСОБА_4 коливається від 48,5% до 100%, а по учаснику ОСОБА_5 в грудні 2014 року нарховано 88,45 % від дивідендів за 2014 рік. Всього з загальної суми виплачених дивідендів по учаснику товариства ОСОБА_4 встановлено перевищення суми розраховану на одну будь-яку акцію (корпоративне право) на загальну суму 575954,12 грн., а по учаснику ОСОБА_5 - 49229,51 грн. Загальна сума перевищення в періоді, що перевірявся , складає 625183,63 грн.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 170.5.4. пункту 170.5. статті 170 ПК України дивіденди остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу. В свою чергу, підпункт 167.5.2. пункту 167.5 статті 167 ПК України вказує, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Згідно підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті ПК України дивіденди, що нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Із аналізу викладених норм вбачається, що законодавцем визначено чіткі критерії, за яких виплату дивідендів можна прирівняти до заробітної плати, внаслідок нарахування їх за корпоративними правами, що мають статус привілейованих, зокрема: корпоративні права мають бути емітовані платником податку, тобто розповсюдження таких корпоративних прав має здійснюватись шляхом їх емісії; ці права повинні мати статус привілейованих та виплати по вказаному корпоративному праву мають перевищувати виплати по звичайному корпоративному праву або мати фіксований розмір за будь-яких умов (незалежно від наявності прибутку чи збитку у підприємства).

Суд не погоджується з позицією фіскального органу стосовно того, що дивіденди, нараховані засновникам позивача в сумі 625 183,63 грн., прирівнюються до заробітної плати, а відтак, така виплата має оподатковуватись за ставками аналогічно до виплати заробітної плати, та зосереджує увагу на наступному.

Порядок формування статутного капіталу господарських товариств та порядок виникнення корпоративних прав у особи, зокрема в статусі привілейованих, з врахуванням різновидів товариств регулюється Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України "Про господарські товариства" (далі - Закон № 1576-ХІІ ), Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" (далі - Закон №3480-ІУ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1576-ХІІ, до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

В свою чергу, товариством з обмеженою відповідальністю в розумінні статті 50 Закону №1576-ХІІ, визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Іншим є порядок формування статутного капіталу у акціонерному товаристві.

Зокрема, статтею 24 Закону №1576-ХІІ передбачено, що акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їмакцій.

Відповідно до статті 25 Закону №1576-ХІІ, до акціонерних товариств належать відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними з наслідками, передбаченими частиною п'ятою статті 30 цього Закону (ст. 27 Закону №1576-ХІІ).

Аналогічні норми містяться у статті 163 ГК України, у якій зазначено, що суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.

В свою чергу, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами (ч.2 ст. 163 ГК України ).

Відповідно до частини першої статті 164 ГК України суб'єкт господарювання - юридична особа у випадках і порядку, передбачених законом, має право випускати від свого імені акції та облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам.

Разом з тим, випуск цінних паперів в розумінні статті 1 Закону №3480-ІУ- сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і способу їх емісії.

Відповідно до статті 1 Закону № 3480-ІУ емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників;

Поняття емітенту наведено у статті 2 Закону №3480-ІУ, зокрема, ним є - юридична особа, у тому числі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_12 Крим або міська рада, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади чи міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання за ними перед їх власниками.

Із положень статті 6 Закону №3480-ІУ випливає, що емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані. Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом.

Наведені вище норми містять чітке визначення поняття емісія, емітент, які фігурують тільки в контексті зі створенням/діяльністю акціонерного товариства, оскільки випускати акції можуть лише акціонерні товариства. Інші суб'єкти господарювання - юридичні особи, в тому числі товариство з обмеженою відповідальністю такими правами не наділені. Окрім того, питання привілейованості також вирішується лише шляхом випуску (емісії) привілейованих акцій акціонерним товариством.

З матеріалів справи встановлено, що позивач діє за організаційно правовою формою - товариство з обмеженою відповідальністю, що, в свою чергу, підтверджується Статутом товариства та зазначено у акті перевірки.

Відповідно до Статуту позивача засновниками товариства є ОСОБА_4 - 40% частка статутного капіталу, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 із частками статутного капіталу по 30 % - відповідно.

Пунктом 5.3. Статуту передбачено: чистий прибуток Товариства використовується на утворення фондів резервного (страхового) та інших, утворених рішенням загальних зборів, виплату доходу учасникам Товариства . Розподіл чистого прибутку між учасниками товариства, чи використання його на інші цілі, здійснюється згідно з рішенням загальних зборів учасників.

Окремими зборами учасників товариства, згідно відповідних протоколів, наведених у акті перевірки, засновниками були прийняті рішення про розподіл, нарахування та виплату чистого прибутку (дивідендів) на їх власний розсуд.

Суд зазначає, що виключно до компетенції загальних зборів учасників товариства належать питання щодо нарахування дивідендів та їх розміру і останнє має бути погоджено більшістю голосів учасників. Крім того, розмір дивідендів не носить фіксованого розміру оскільки розподілу, в тому числі і на виплату дивідендів, підлягає саме сума прибутку підприємства.

Отже, як видно із положень Статуту, всі учасники товариства є рівними у своїх правах та обов'язках, більш широких прав у учасника, який має більшу частку немає.

За таких обставин, враховуючи те, що дивіденди, нараховані засновникам, не відповідають жодним із критеріїв зазначених у вище процитованих нормах, та, як наслідок, вони не є привілейованими корпоративними правами, зважаючи на те, що у статуті також відсутні положення, що наділяють учасника, який має більшу частку, більш широкими правами, суд приходить до висновку, що такі виплати не прирівнюються до заробітної плати та не підлягають відповідному оподаткуванню, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для застосуванням до позивача штрафних санкцій в сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платнику податку у вигляді заробітної платні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові - повідомлення рішення від 17.11.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.11.2017 року прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що податкові - повідомлення рішення від 17.11.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.11.2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інжінірінг-Компані до Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.11.2017 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми Д № НОМЕР_5 від 17.11.2017 року, відповідно до якого до ТОВ Інжінірінг-Компані збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі, з військового збору, пені в сумі 6 193,17 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми Д № НОМЕР_6 від 17.11.2017 року, відповідно до якого ТОВ Інжінірінг-Компані було збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 150 180,84 грн. (в тому числі, 82 291,74 грн. за податковим зобов'язанням, 67 452,32 грн. за штрафними санкціями, 436,78 грн. сума пені);

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інжінірінг-Компані (код ЄДРПОУ 34063173) судові витрати у розмірі 64565 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 27.02.2018 року.

Суддя ОСОБА_13


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.02.2018
Оприлюднено	21.03.2018
Номер документу	72853187
Судочинство	Адміністративне

Кальник Віталій Валерійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.02.2018 по справі 804/8786/17ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —804/8786/17

Рішення від 22.02.2018

Рішення
від 22.02.2018 по справі 804/8786/17
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД