Рішення

від 12.03.2018 по справі 922/4216/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р.Справа № 922/4216/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомІнститут монокристалів НАН України (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, код 00210217) доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Оксідал" (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, код 22618189) про стягнення 446 329,69 грн. заборгованості за договорами на створення науково-технічної продукції за участю представників:

представник позивача - ОСОБА_2 за довіреністю

представник відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут монокристалів НАН України (Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Оксідал" (Відповідач) заборгованості за договорами на створення науково-технічної продукції та штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог Позивач вказує, що ним свої зобов'язання за Договорами на створення науково-технічної продукції 10 лютого 2016 року № 2/16 та від 28.02.2017р. № 4/17 виконані належним чином, а саме відповідно вимогам Технічних завдань згідно з календарним планом виготовлено та поставлено на користь Відповідача експериментальні монокристали оптичного сапфіру, про що сторонами узгоджені та підписані ОСОБА_3 здачі-приймання робіт, а Відповідач у встановлений сторонами строк оплату за цими договорами належним чином не здійснив, у зв'язку з чим заборгованість за Договором № 2/16 від 10.02.2016р. склала 265 475,00грн. та 76 465,09 грн. пеня, а за Договором №4/17 від 28.02.2017р. - 99 243,10грн. та 5 146,50 грн. пеня.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в підготовчому засіданні 08.02.2018 позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свого представника до суду не направив, звернувся до суду з клопотанням (вх. №691 від 11.01.2018) про розгляд справи без його участі.

Справу було призначено до розгляду по суті на 01.03.2017.

Представники сторін в судове засідання по розгляду справи по суті не з'явилися. Від позивача надійшли завірені копії договорів для долучення до матеріалів справи (вх. № 5591 від 28.02.2018).

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за, що умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, рішення підписано судом без його проголошення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Інститутом монокристалів НАН України (надалі - Позивач) та ТОВ Фірмою "0ксідал" (надалі - Відповідач) були укладені Договори на створення науково-технічної продукції від 10 лютого 2016 року № 2/16 та від 28.02.2017р. № 4/17 (надалі договори).

Згідно з умовами п. 1. зазначених Договорів Позивач прийняв на себе зобов'язання по створенню (вирощуванню) та поставці Відповідачеві експериментальних монокристалів оптичного сапфіру, а Відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти і оплатити зазначену продукцію.

Зазначені Договори є однорідними та укладені між одними і тими ж сторонами - Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути з'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем свої зобов'язання за Договорами виконані належним чином, а саме відповідно вимогам Технічних завдань згідно з календарним планом виготовлено та поставлено на користь Відповідача експериментальні монокристали оптичного сапфіру, про що сторонами узгоджені та підписані ОСОБА_3 здачі-приймання робіт, копії яких додані до матеріалів справи.

Позивач, в своїй позовній заяві, вказує, що станом на 14 листопада 2017 року заборгованість за Договором № 2/16 від 10.02.2016р. склала 265 475,00 грн. та за Договором №4/17 від 28.02.2017р. - 99 243,10грн.

Вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

ОСОБА_3 складені та підписані акти звірки взаєморозрахунків за вказаними договорами, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 7 договорів сторони встановили, що поставка продукції Замовнику при виконанні етапу може здійснюватися окремими партіями. Оплата за виготовлену науково-технічну продукцію здійснюється замовником на підставі акту здачі приймання робіт за етапом, або за окрему партію продукції, що передається замовнику, відповідно до узгодженої договірної ціни.

З урахуванням норм ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання відповідача щодо оплати виготовленої продукції виникло з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання робіт за етапами.

Застереження, яке міститься в п. 10 договорів :"Остаточний розрахунок за продукцію проводиться замовником з урахуванням узгодженої сторонами договірної ціни, лише за умови надходження відповідних коштів від генерального замовника у термін не пізніше 10 банківських днів після передачі Продукції на підставі підписаного ОСОБА_3 здачі-приймання робіт.", не має відношення до строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем за спірними договорами, оскільки дане застереження стосується лише погодженої сторонами договору можливості затримки відповідачем оплати.

За таких обставин, враховуючи, що факт виготовлення та поставки Позивачем Відповідачу продукції підтверджується матеріалами справи, не спростований Відповідачем у відповідності до вимог ГПК України, докази оплати вартості продукції в повному обсязі матеріали справи не містять, - позов про стягнення 265 475,00 грн. за договором № 2/16 від 10.02.2016 та 99 243,10 грн. за договором №4/17 від 28.02.2017 основної заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, Позивачем нарахована Відповідачу пеня в сумі 76 465,09 грн. за договором № 2/16 та 5146,50 грн. за договором № 4/17.

Розглядаючи зазначені позовні вимоги, суд дійшов наступного висновку.

Дійсно, в силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

При цьому, ухвалою суду від 14 грудня 2017 року було зобов'язано позивача надати суду докладний та обґрунтований розрахунок суми позовних вимог.

Також й вимогами ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позовна заява має містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1, 4 ст. 13 ГПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають залишенню без розгляду, у зв'язку з ненаданням позивачем докладного та обґрунтованого розрахунку їх розміру.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 446329,69 грн., сума судового збору, яка підлягала сплаті становить 6694,94 грн.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено 8294,95 грн.

Представник позивача, в судовому засіданні звернувся до суду з усним клопотанням про повернення позивачу зайвосплаченого судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про повернення судового збору.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд вважає за необхідне повернути йому зайвосплачений судовий збір у розмірі 1600,01 грн.

Решта судового збору, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, п.4 ч.1 ст.226, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Оксідал" (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, код 22618189) на користь Інституту монокристалів НАН України (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, код 00210217) 364718,1 грн. заборгованості та 5470,77 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Позовні вимоги в частині стягнення пені залишити без розгляду.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Інституту монокристалів НАН України (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, код 00210217) 1600,01 грн. зайво сплаченого судового збору, сплаченого останнім до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення №787 від 13.11.2017 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_1