Рішення

від 15.03.2018 по справі 922/127/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р.Справа № 922/127/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Платан Сістем Трейд Україна", 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 18, код 39157763 доПриватного підприємства "Будівельник-Ран", 61001, м. Харків, вул. Смольна, 30 про стягнення 160 634,92 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Платан Сістем Трейд Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Будівельник-Ран" заборгованості за товар, поставлений за Договором поставки № 14800 від 05.02.2016 року, а саме -147 037,02 грн. основної заборгованості, 9656,10 грн. пені, 2793,70 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 1148,10 грн.

Судові витрати в розмірі 2409,54 грн. судового збору за подання позову просить віднести на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2018 р. зазначену позовну заяву залишено без руху.

Позивач листом (вх. № 2902 від 02.02.2018 р.) надав суду докази усунення обставин, які стали підставами для винесення ухвали господарського суду Харківської області від 24.01.2018 р.

Ухвалою суду від 05 лютого 2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 28.02.2018.

Протокольною ухвалою розгляд справи було відкладено на 15.03.2018.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідачем 15.03.2018 було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого суд відмовляє у зв'язку з ненаданням будь-яких доказів, що підтверджують викладені в клопотання обставини та наявності обставин, що перешкоджають розгляду справи по суті.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за, що умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, рішення підписано судом без його проголошення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Т0В Платан Сістем Трейд Україна , (надалі - Постачальник, Позивач), та Приватним підприємством Будівельник-Ран , (надалі - Покупець, Відповідач) був укладений Договір поставки №14800 від 05.02.2016 року (надалі - Договір).

Строк дії Договору поставки № 14800 визначений у п. 12.1. Договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2016 року.

Пункт 12.2 Договору передбачає пролонгацію Договору у випадку відсутності заяви однієї із Сторін про зупинення або зміну умов Договору за 30 календарних днів до закінчення його дії.

Жодна із Сторін у встановлений в Договорі строк не виказала намірів про зупинення Договору або про зміну його умов, тому Договір поставки вважається діючим до 31.12.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Постачальником, на підставі видаткових накладних № 21201 від 09.07.2016 року на суму 5910,84 грн.; №21202 від 09.07.2016р. на суму 4276,00 грн.; №7851 від 29.07.2016 року на суму 501353,78 грн.; №24525 від 31.07.2016р. на суму 9900,00 грн.; №24526 від 31.07.2016 року на суму 10224,00 грн.; №24528 від 31.07.2016 року на суму 26204,70грн.; №7850 від 02.08.2016 року на суму 43420,04грн. був поставлений, а Покупцем прийнятий Товар на загальну суму 601289,36 грн. з урахуванням ПДВ.

В період з 19.07.2016 року по 03.08.2017 року Покупець здійснив оплату за поставлений Товар на суму 667264,53 грн. з урахуванням ПДВ, про що позивачем надано виписку банку, даний факт оплати відповідачем товару, також підтверджується й самим позивачем в своїй позовній заяві.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за вищевказаними накладними.

Будь-яких доказів того, що у відповідача була наявна заборгованість до 09.07.2016, позивачем суду надано не було. Інших накладних про поставку товару відповідачу, позивачем також не надано.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом статтей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88: 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, враховуючи, що будь-яких доказів того, що у відповідача була наявна заборгованість до 09.07.2016, позивачем суду надано не було, інших накладних про поставку товару відповідачу, позивачем також не надано, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поставку товару на суму позовних вимог та, відповідно, наявність у відповідача заборгованості в розмірі 147037,02 грн. перед позивачем.

Дослідивши усі обставини та наявні у справі докази, суд визнав недоведеним позивачем належними і допустимими доказами факт наявності у відповідача заборгованості за спірним договором.

При цьому, судом було оцінено наданий позивачем, в підтвердження своїх вимог, акт звірки взаєморозрахунків, який не є первинним документом, що підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачеві, часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а відтак не доводять і обов'язку останнього сплатити заявлену суму.

Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.

Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-80, 86, 91, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_1