Рішення

від 21.03.2018 по справі 922/8/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р.Справа № 922/8/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Світло-технічні системи", м. Киїів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логік", м. Харків про стягнення 252817,34 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Світло-технічні системи", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логік", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору поставки №ПС0903 від 09.03.2013 у розмірі 252817,34 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору щодо оплати поставленого товару. В якості правових підстав позивач посилається на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 627, 628, 629, 712 ЦК України. Витрати по оплаті судового збору у розмірі 3792,26 грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 04.01.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2018 о 09:45.

Ухвалою суду від 05.02.2018 підготовче засідання було відкладене до 21.02.2018 до 09:45. Ухвалою суду від 21.02.2018 підготовче засідання було відкладене до 05.03.2018 до 10:45.

Ухвалою суду від 05.03.2018 підготовче провадження було закрите та справа № 922/8/18 була призначена до судового розгляду по суті.

Представники сторін у судове засідання 21.03.2018 не з'явились, причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст. 120 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представників сторін.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

09.09.2013 між Приватним підприємством «Світло-технічні системи» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Логік» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару № ПС0903, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товари, а покупець зобов'язувався прийняти товари і сплатити за них встановлену цим договором грошову суму (п.1.1 договору).

Згідно п. 1.3. договору, предметом поставки є вироби з найменуванням, зазначеним у специфікації.

Згідно п. 2.1 договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW, місце поставки - склад постачальника (відповідно до INCOTERMS-2000).

У п. 4.7 договору сторони обумовили, що поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару (товарів) покупцю. Передача товару від постачальника (або перевізника) покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару в партії, що поставляється.

За умовами п. 8.1 договору, ціни на товари, що постачаються постачальником є вільними відпускними і вказуються у специфікації.

Відповідно до п. 8.2 договору, сторони домовились про те, що ціна товару, який входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після узгодження заявки покупця не допускається.

Сума договору складається з сум вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору (п. 8.3 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 266929,19 грн., а саме: на суму 200781,08 грн. за видатковою накладною №398 від 10.09.2013 та на суму 66148,11 грн. за видатковою накладною №407 від 10.09.2013.

У пункті 9.1 договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлені товари щотижня по мірі їх реалізації третім особам за період 1 календарний тиждень - протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення відповідного тижня, за який здійснюється оплата. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого та реалізованого товару на розрахунковий рахунок постачальника (безготівковий рахунок) (п. 9.2 договору). Згідно п. 9.3 договору, оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору.

За умовами п. 9.4 договору, покупець зобов'язаний щотижня надавати постачальнику звіт про наявність товарних залишків на складі.

В подальшому, ТОВ «Авто-Логік» за накладними про Повернення від покупця №319 від 27.09.2013 та №355 від 30.09.2013 частково повернуло ПП «Світло-технічні системи» товар на загальну суми 14111,85 грн.

Пунктом 9.5 договору сторони погодили, що постачальник має право вимагати від покупця повернення неоплаченого товару, а покупець зобов'язаний на таку вимогу повернути нереалізований товар протягом 10 календарних днів з дати отримання такої вимоги, або оплатити такий товар у повному обсязі у той же строк. Отже, виходячи з вищевказаних умов договору, щотижнева оплата з боку відповідача, залежала від реалізації товару третім особам. А кількість реалізованого товару визначалась, виходячи зі звітів про наявність товарних залишків на складі.

Втім, станом на 26.12.2017 оплата за отриманий, згідно вищевказаних видаткових накладних товар, відповідачем не була здійснена, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 252817, 34 грн.

05.12.2013 між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 252817,34 грн.

08.05.2017 за вих. номером 08/05/1 та 20.07.2017 за вих. номером 20/07/5 позивачем на адресу відповідача були направлені претензії. Втім, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача та суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 252817,34 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логік" (61135, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37876640) на користь Приватного підприємства "Світло-технічні системи" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, код ЄДРПОУ 32380192) - 252817,34 грн. заборгованості та 3792,26 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1