Постанова

від 07.03.2018 по справі п/811/1420/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2018 рокусправа № П/811/1420/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1 ( довіреність від 14.06.2017 року)

Відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 18.01.2018 року № 54)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 р. (суддя К.М. Притула) в адміністративній справі № П/811/1420/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайн-груп" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Лайн-Груп" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень винесених Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області № НОМЕР_1 від 22.06.2017 року про порушення пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 31517764,00 грн. та застосований штраф у розмірі 7879441,00 грн.; №0000271401 від 22.06.2017 року про порушення пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3189448,00 грн.; №0000281401 від 22.06.2017 року про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1ст.123 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26204673,00 грн., та застосований штраф у розмірі 6551168,00 грн.; №0000291401 від 22.06.2017 року про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3510017 грн.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішенням винесені на підставі документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сан Лайн-Груп" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ТРС ОСОБА_1" (код 40289727) за вересень-листопад 2016 року, що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за вересень-листопад 2016 року, ТОВ "ТДА-Еко Трейд" (код 37071653), ТОВ "РОЙД" (код 40894125) за листопад-грудень, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за листопад-грудень 2016 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2016 рік, за наслідками якої складено акт № 205/11-28-14-01/39985879 від 09.06.2017 р.

Позиція позивача обґрунтована тим, що обставини на які посилається податковий орган як на докази порушення ТОВ "Сан Лайн-Груп" податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТРС ОСОБА_3" (код 40289727) за вересень-листопад 2016 року, що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за вересень-листопад 2016 року, ТОВ "ТДА-Еко Трейд" (код 37071653), ТОВ "РОЙД" (код 40894125), жодним чином не обґрунтовані з точки зору діючого законодавства України, базуються виключно на припущеннях без відповідних належних та допустимих показах наявності вини та/або умислу позивача на отримання неправомірної податкової вигоди по зазначеним взаємовідносинам. Щодо самих спірних господарських операцій, то позивач зазначив, що вони відбулися в об'єктивній дійсності, спричинили рух активів та/або зміни у структурі зобов'язань між позивачем та його контрагентами. Спірні господарські операції залежним чином відображені позивачем в бухгалтерському обліку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.06.2017 року про порушення пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 31517764,00 грн. та застосований штраф у розмірі 7879441,00 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення №0000271401 від 22.06.2017 року про порушення пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3189448,00 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення №0000281401 від 22.06.2017 року про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26204673,00 грн., та застосований штраф у розмірі 6551168,00 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення №0000291401 від 22.06.2017 року про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3510017 грн.

На рішення суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга від відповідача за змістом якої апелянт зазначив, що в ході перевірки ТОВ "Сан Лайн-Груп" було встановлено, що контрагенти постачальника ТОВ "ТРС ОСОБА_3 ", ТОВ "ТДА Еко Трейд" та ТОВ "Ройд" здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третій особам, в тому числі ТОВ "Сан Лайн-Груп", що в подальшому призвело до формування схемного податкового кредиту та ухиленню від сплати ПДВ до бюджету, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 29714690 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 3189448 грн. та заниження фінансового результату до оподаткування в сумі 175098686 грн.

За результатами апеляційного перегляду справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши наявні в справі документи та матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав щодо задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайн-Груп" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ТРС ОСОБА_3 " (код 40289727) за вересень-листопад 2016 року, що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за вересень-листопад 2016 року, ТОВ "ТДА-Еко Трейд" (код 37071653), ТОВ "Ройд" (код 40894125)за листопад-грудень 2016 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за листопад-грудень2016 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2016 рік, за наслідками якої складено акт № 205/11-28-14-01/39985879 від 09.06.2017 року.

За висновками акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 26204673 грн., в тому числі: за вересень 2016 року на суму 5363485 грн.; за жовтень 2016 року на суму 6263299 грн.; за листопад 2016 року на суму 7486222 грн.; за грудень 2016 року на суму 7091667 грн.; завищено суму від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) в розмірі 3510017 грн., у тому числі: за грудень 2016 року в сумі 3510017 грн.; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31517764 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 31517764 грн, завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3189448 грн.

За результатами висновків викладених в акті перевірки відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 22.06.2017 року про порушення пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 31517764,00 грн. та застосований штраф у розмірі 7879441,00 грн.

- №0000271401 від 22.06.2017 року про порушення пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3189448,00 грн.

- №0000281401 від 22.06.2017 року про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1ст.123 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26204673,00 грн., та застосований штраф у розмірі 6551168,00 грн.

- №0000291401 від 22.06.2017 року про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3510017 грн.

Вважаючи винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення, протиправними, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ Сан Лайн- Груп" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту та витрат, позивач звернувся до суду щодо їх скасування.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні положення відображені у абзаці першому пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У свою чергу, у відповідності до пункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 ПК України).

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Щодо взаємовідносин з спірними контрагентами позивача: ТОВ "ТРС ОСОБА_3 " ТОВ "ТДА-Еко Трейд" ТОВ "Ройд" а також інших по ланцюгу постачання: ФГ "Прогрес", ТОВ Відродження , ТОВ Веллтон , ТОВ Металзюкрайн Корп ЛТД тощо.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4. Положення № 88.

Відтак, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки № 205/11-28-14-01/39985879 від 09.06.2017 року на факти відсутності у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, які необхідні для здійснення подібної діяльності, та наявності податкової інформації щодо спірних контрагентів - покупців та контрагентів - постачальників, якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій за спірний період по ланцюгу постачання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, оскільки вищевказані факти стосуються виключно діяльності контрагентів позивача - ТОВ "ТРС ОСОБА_3 " ТОВ "ТДА-Еко Трейд" ТОВ "Ройд" та їх подальших контрагентів, а тому не можуть слугувати безспірним та об'єктивним доказом того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - не відбувались.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, не може свідчити про невиконання суб`єктами господарювання договірних зобов`язань, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, контрагент позивача не був позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у акті обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом та його контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб. Позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а тим більше за дії контрагентів свого контрагента.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента та його контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що як встановлено матеріалами справи, а також підтверджено матеріалами справи, позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам ПК України та відображають зміст господарських операцій, а суми за цими накладними було включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому їх і отримано.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам у судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, у рішенні Суду ЄС від 12січня 2006 року яке відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судом як джерело права, зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Щодо посилання відповідача у акті перевірки № 205/11-28-14-01/39985879 від 09.06.2017 року на наявність кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 та частиною 3 статті 212,209 Кримінального кодексу України, щодо реєстрації на підставних осіб ряду суб'єктів підприємницької діяльності, реквізити та рахунки яких використовувались для прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні послуг по незаконному формуванню податкового кредиту шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій, а також на свідчення свідків які знаходяться в матеріалах спраи, які нібито працювали на ТОВ Ройд , щодо непричетності останньої до діяльності вищевказаного товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Тобто, вищевказаними нормами чинного законодавства України закріплено принцип презумпції невинуватості.

При цьому, суд зазначає, що вищевказаний принцип також закріплений і у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який визначає його як однин із найважливіших елементів справедливого кримінального процесу.

Так, пункт 2 статті 6 Конвенції забезпечує право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено в законному порядку .

У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі Аллен проти Об'єднаного Королівства презумпція невинуватості, котра розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, визначає вимоги щодо: тягаря доведення; правових презумпції факту і права; привілею проти самообвинувачення; досудового оприлюднення елементів справи; передчасних висловлювань суду або інших представників держави щодо вини особи.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень України зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи створили, шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд суб'єктів підприємницької діяльності (зокрема, ТОВ Ройд ), реквізити та рахунки яких використовувались для прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні послуг по незаконному формуванню податкового кредиту реально діючим суб'єктам господарської діяльності шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем зазначено у акті перевірки про надання слідчим управлінням фінансових розслідувань ОВС ВПП ДФС протоколів допиту які знаходяться в матеріалах справи, колегія зазначає, що ОВС ВПП ДФС не надано жодної інформації щодо винесення стосовно посадових осіб ряду суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, і контрагента контрагентів позивача, вироку суду, який набрав законної сили, як і не надано, засвідченої належним чином, копії такого вироку.

Крім того, відповідачем до не надано, засвідченої належним чином, копії протоколу допиту свідків.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а тим більше за дії контрагентів свого контрагента.

У відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 №0000271401 №0000281401 №0000291401 від 22.06.2017 року у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 242КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 р. в адміністративній справі № П/811/1420/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 07.03.2018 року та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 15.03.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак