Постанова

від 20.03.2018 по справі 817/1591/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"20" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/1591/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" листопада 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Жуковською Л.А. в м. Рівне Рівненської області) , у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови , -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Ященка В.О. щодо винесення постанови від 11.10.2017 ВП №54880184 про арешт майна боржника, визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

В обґрунтування позову зазначав, що державний виконавець накладаючи арешт на все його майно при відкритті виконавчого провадження, діяв протиправно, в порушення ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» , оскільки заява стягувача не містила конкретної вказівки на наявне у боржника майно. Відтак постанова про арешт майна є такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 11.10.2017 ВП №54880184 про арешт майна боржника.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 від 11.10.2017 ВП №54880184 про арешт майна боржника.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області судовий збір у розмірі 1280,00грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначив, що при винесенні постанови про арешт майна боржника він діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" попередньо перевіривши наявність у боржника майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Вважає законною винесену постанову про арешт майна боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що при вирішені справи, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать розписки в отриманні поштових відправлень.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити без участі сторін в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 10.10.2017 до Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшла заява від Рівненської митниці ДФС про виконання постанови Державної фіскальної служби від 13.07.2017 за №0483/20400/17, №0484/20400/17 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 53290,44 грн (а.с.34-40).

Постановою старшого державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 від 11.10.2017 відкрито виконавче провадження 54880184 з виконання постанови Державної фіскальної служби від 13.07.2017 за №0483/20400/17, №0484/20400/17 (а.с.31).

В цей же день 11.10.2017 старшим державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 постановою ВП №54880184, з метою реального виконання рішення, накладено арешт на все майно ОСОБА_2 (а.с.32, 33).

Не погодившись з такими діями державного виконавця та з постановою про арешт майна позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд задовольнив позов повністю. Суд вважав, що оскільки заява стягувача не містить конкретної вказівки на наявне у ОСОБА_2 майна, то державний виконавець мав би вчиняти виконавчі дії на загальних підставах, зі зверненням з запитами до уповноважених органів щодо надання інформації про наявність у боржника такого майна, яке б підлягало арешту. Відповідач діяв всупереч вимогам закону, тому його дії є неправомірними, а винесена ним постанова незаконною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №№1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.8 ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.3 ст. 26 Закону).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (ч.7ст.26 Закону).

Таким чином, законодавством передбачене лише одну підставу негайного після відкриття виконавчого провадження накладення арешту на майно боржника, якщо у заяві стягувача це майно конкретно вказане. Якщо стягувачем таке майно зазначене, то виконавець зобов'язаний перевірити його наявність та наявність іншого майна у боржника в електронних державних базах даних та реєстрах.

З заяви Рівненської митниці ДФС встановлено, що вона не містить даних про конкретне майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 і яке може бути арештованим (а.с. 7-8).

Наявними матеріалами справи не встановлено документів, які підтверджували б перевірку державним виконавцем 11.10.2017 наявності у ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна. Відповідачем таких доказів не надано.

Надана представником відповідача інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта датована 02.11.2017.

При цьому слід зазначити, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с.22-23) про наявність у позивача на приватній власності нерухомого майно, зазначено ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_1, тоді як боржником у виконавчому провадженні є - ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2.

Таким чином з огляду на наведене, колегія суддів погоджуєтся з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки заява стягувача не містить конкретної вказівки на наявне у ОСОБА_2 майна, то державний виконавець мав би вчиняти виконавчі дії на загальних підставах.

Відповідач відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України не надав суду доказів дотримання ним вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що старший державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 при винесенні постанови про арешт майна боржника від 11.10.2017 ВП №54880184 діяв протиправно. Винесена ним постанова від 11.10.2017 ВП №54880184 про арешт майна боржника, як така, що не відповідає критеріям правомірності, порушує права та законні інтереси позивача, підлягає скасуванню.

Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "20" березня 2018 р.