Постанова

від 15.03.2018 по справі 367/8113/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8113/17 Головуючий у І інстанції Оладько С. І. Провадження № 22-ц/780/746/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А. Категорія 58 15.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Голяченко І.П. про примусове проникнення, -

встановив:

У грудні 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Голяченко І.П. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла ОСОБА_2, а саме, до будинку, будівель та споруд, приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 та земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Голяченко І.П. про примусове проникнення задоволено.

Надано дозвіл на примусове проникнення до майна ОСОБА_2, а саме: до будинку, будівель та споруд, приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 та земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення виконавчого листа №367/2097/15-ц від 09.11.2015 виданого Ірпінським міським судом Київської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості за кредитним договором №15 від 07.04.2006 р. у розмірі 244 896,20 доларів США, що станом на 16.03.2015 року еквівалентно 5 331 483 грн. 69 коп. Також стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ Укрсоцбанк судові витрати у розмірі 3 654 грн.

На даний час рішення боржником ОСОБА_2 не виконано повністю, на неодноразові виклики державного виконавця боржник не з'являється, причин неявки не повідомляє.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України Про виконавче провадження вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Разом з тим, стаття 30 Конституції України закріпила принцип недоторканості житла чи іншого володіння особи. Проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не допускається інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Тому, суд вважає, що надання дозволу про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи є виключним заходом, який може бути застосований в разі неможливості виконання рішення суду іншими примусовими заходами.

Відповідно ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвали рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Місцем проживання боржника ОСОБА_2 у виконавчих листах зазначено: вул. Горького, 47, м. Буча, Київська обл.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області за ОСОБА_2 значаться земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с. 26).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру на нерухоме майно, реєстру іпотеки, реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.04.2017 №85724794 за ОСОБА_2 зареєстровано житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.29-30).

Також встановлено, що на неодноразові виходи державного виконавця за адресою боржника з метою перевірки майнового стану боржника, доступу державному виконавцю до будинку за адресою: АДРЕСА_1 не було надано про що були складені відповідні акти від 28.09.2017 (а.с. 52-53), 31.10.2017 (а.с. 80), 10.11.2017 (а.с. 84-85).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення зазначеного подання, оскільки іншим чином здійснити дії щодо виконання рішень суду не вбачається за можливе.

Доводи апелянта щодо не доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання не відповідає дійсності, так як державний виконавець в поданні просив суд першої інстанції надати дозвіл на примусове входження до майна боржника з метою перевірки майнового стану боржника та проведення його опису та арешту так як боржник в супереч вимогам статті 19 Закону України Про виконавче провадження не надав безперешкодний доступ до майна чим унеможливлює проведення виконавчих дій, а не доводив суду факт ухилення боржника від виконання рішення суду, хоча перешкоджання державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій і є факт ухилення.

З матеріалів справи вбачається, що суду першої інстанції надано достатньо доказів, які свідчать про необхідність та доцільність в наданні дозволу на примусове входження до майна боржника.

Таким чином ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.