Рішення

від 16.03.2018 по справі 465/1768/16-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1768/16-ц

2/465/1676/18

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючого - судді Кузь В.Я.

при секретарі - Янковській С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків за договором про фінансовий лізинг № 00003170 від 15 червня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Порше Лізинг Україна звернулося до суду з позовними вимогами до ТОВ Постман , ОСОБА_1, в яких просить стягнути заборгованість по лізинговим платежам та завдані збитки за договором про фінансовий лізинг № 00003170 від 15 червня 2011 року в загальному розмірі 210 457 (двісті десять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 52 коп., покликаючись на те, що між ним та ТОВ Постман 15 червня 2011 року було укладено договір про фінансовий лізинг № 00003170, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна придбало об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Caddy GP Maxi Kasten 1.6 TDI, 2011 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZBX307084, двигун № НОМЕР_1. Об'єкт лізингу належить позивачу на праві власності, підтвердженням чого є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС № 885919.

Відповідно до ухвали суду від 26.02.2018 року, заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року по цивільній справі №465/1768/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам в розмірі 20058,25 грн., пені в розмірі 2902,15 грн., трьох відсотків річних в розмірі 870,66 грн., інфляційних втрат в розмірі 4338,94 грн., процентів за користування чужими коштами в розмірі 7477,28 грн., збитків в розмірі 174810, 24 грн. та судових витрати - скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Звернувшись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що 29 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна передало даний об'єкт лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю Постман згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу строком на 60 місяців, а Товариство з обмеженою відповідальністю Постман відповідно до п.1.6. договору про фінансовий лізинг № 00003170 зобов'язалось щомісяця сплачувати лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Щомісячний лізинговий платіж включає в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу; проценти; комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Контрактом (Договір про фінансовий лізинг разом з загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу). Дати сплати та суми лізингових платежів визначалися додатком до договору - Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

За умовами зазначеного договору, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання поручителя за належне виконання ТОВ Постман своїх зобов'язань.

На виконання своїх зобов'язань за контрактом, Товариство з обмеженою відповідальністю Постман повністю виконало зобов'язання щодо сплати 42-х чергових щомісячних лізингових платежів.

У звязку з систематичним порушенням ТОВ Постман умов контракту, частковою несплатою 43-го, 44-го, 45-го, 46-го, 47-го чергових щомісячних лізингових платежів відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, позивач 05.05.2015 звернувся до ТОВ Постман з вимогою про повернення об'єкта лізингу, в якому викладено повідомлення про розірвання контракту. Відповідно до пункту 12.13. контракту, останній припиняє свою дію на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. Вказане повідомлення-вимога від 05.05.2015 надіслане ТОВ Постман 02 червня 2015 року. Відповідно, контракт припинив свою дію 17.06.2015 р.

ТОВ Постман прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів належним чином не виконало, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви - 29 лютого 2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Постман перед Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна зі сплати протермінованих чергових щомісячних 43-го, 44-го, 45-го, 46-го, 47-го лізингових платежів за контрактом складає 20 058,25 грн.

Відповідно до умов поруки, які є невід'ємною частиною Контракту, ОСОБА_1 поручився за належне виконання зобов'язань ТОВ "Постман" перед ТОВ Порше Лізинг Україна за договором про фінансовий лізинг 00003170 від 15.06.2011 р. в повному обсязі, тому позивач просить стягнути солідарно з ТОВ "Постман" та поручителя - ОСОБА_1 210 457,52 гривень, з яких: 20 058,25 гривень - заборгованість за протермінованими лізинговими платежами № 43-47; 2 902,15 гривень - пеня; 870,66 гривень - 3 проценти річних; 4 338,94 гривень - інфляційні втрати; 7 477,28 гривень - проценти за користування чужими грошовими коштами; а також збитків в розмірі 174 810,24 гривень, з яких: 80 927,48 грн. - збитки згідно п.12.9 Контракту, 46 653,59 грн. - проценти та комісії по лізинговим платежам, 35 718,70 грн. - вартість юридичних послуг, 2 400,00 грн. - відшкодування послуг стоянки, 1 646,28 грн. - штраф за направлення нагадувань про заборгованість , а також 3 156,87 гривень сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 16.03.2018 р. провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених ТОВ Порше Лізинг Україна до ТОВ Постман було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності останнього та відповідача, позовні вимоги заперечив з причин припинення поруки, просив відмовити у задоволенні позову.

За таких обставин, неявка сторін, згідно з приписами ст.223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому суд приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників ТОВ Порше Лізинг Україна та ОСОБА_1 за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши письмові заяви сторін та матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а також в інтересах інших осіб у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 15 червня 2011 року між ТОВ Порше Лізинг Україна та ТОВ Постман був укладений договір про фінансовий лізинг № 00003170, за яким ТОВ Порше лізинг Україна 29 червня 2011 року передало ТОВ Постман за актом приймання передачі у kspbyu об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Caddy GP Maxi Kasten 1.6 TDI, 2011 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZBX307084, двигун № НОМЕР_1.

Об'єкт лізингу належав позивачу на праві власності, підтвердженням чого є Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС № 885919.

Відповідно до п.1.6 договору про фінансовий лізинг № 00003170, Товариство з обмеженою відповідальністю Постман (як лізингоодержувач) зобов'язалось щомісяця сплачувати Товариству з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (як лізингодавцеві) лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), який є додатком до вищевказаного договору. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу; проценти; комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених договором.

З умов вказаного договору про фінансовий лізинг вбачається, що ОСОБА_1 виступив поручителем за лізинговими зобов'язаннями, прийнятими на себе лізингоодержувачем (ТОВ Постман ) перед лізингодавцем (ТОВ Порше Лізинг Україна ). Договором про фінансовий лізинг № 00003170 встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна , що відповідає вимогам ч.2 ст.554 ЦК України. Тобто, відповідно до умов поруки (які, як частина Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, є додатком до договору про фінансовий лізинг № 00003170), поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов'язань лізингоодержувача на підставі або у зв'язку з договором про фінансовий лізинг або будь-якою його невід'ємною частиною.

У зв'язку з тим, що ТОВ Постман не в повному обсязі виконало умови Договору про фінансовий лізинг № 00003170 від 15 червня 2011 року, а саме: прострочило сплату щомісячних чергових лізингових платежів № 43-47 з 15.02.2015 до 15.06.2015, ТОВ Порше Лізинг Україна у відповідності до вимог п. 12.13. Контракту склало 05.05.2015 лист з повідомленням про розірвання договору фінансового лізингу з вимогою про повернення об'єкту лізингу, даний лист було направлено ТОВ Постман 02.06.2015, сам договір фінансового лізингу припинив свою дію 17.06.2015 - на 10-ий робочий день з часу направлення даного повідомлення ТОВ Постман згідно умов п.12.13. контракту.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки, ТОВ Постман прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів належним чином не виконало, у нього виникла перед позивачем заборгованість, яку позивач просить стягнути з боржника та поручителя в розмірі 210 457,52 гривень, з яких: 20 058,25 гривень - заборгованість за протермінованими лізинговими платежами № 43-47; 2 902,15 гривень - пеня; 870,66 гривень - 3 проценти річних; 4 338,94 гривень - інфляційні втрати; 7 477,28 гривень - проценти за користування чужими грошовими коштами; а також збитків в розмірі 174 810,24 гривень, в т.ч.: 80 927,48 грн. - збитки згідно п.12.9 Контракту, 46 653,59 грн. - проценти та комісії по лізинговим платежам, 35 718,70 грн. - вартість юридичних послуг, 2 400,00 грн. - відшкодування послуг стоянки, 1646,28 грн. - штраф за направлення нагадувань про заборгованість , а також 3 156,87 гривень сплаченого судового збору.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що повідомлення про несплату заборгованості (чергових лізингових платежів) разом з вимогою її погасити надсилалося ОСОБА_1, як поручителю за вищевказаним договором про фінансовий лізинг. Також відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про розірвання позивачем договору про фінансовий лізинг, вимоги позивача про повернення об'єкту лізингу та погашення заборгованості.

При вирішені спору суд виходить з наступного:

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Згідно вимог ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки:

- протягом строку, установленого договором поруки;

- протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом;

- протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст.251та ч. 2 ст.252 ЦК України).

Згідно п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 12 УМОВ ПОРУКИ (які э частиною загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу - Додатку до Договору про фінансовий лізинг № 00003170 від 15.06.2011 р.) визначено, що вони ( ці умови поруки) набирають чинності з моменту їхнього підписання Порше Лізинг Україна та Поручителем та залишаються чинними до повного виконання зобов'язань лізингоодержувача, передбачених пунктом 12 контракту.

Отже, з договору поруки, який був укладений між позивачем та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання лізингоодержувачем (ТОВ Постман ) договору про фінансовий лізинг № 00003170, вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником (лізингоодержувачем) своїх зобов'язань за основним договором не є встановленим сторонами строком дії поруки, оскільки, це суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України щодо визначення поняття строку , тому в даному випадку підлягають застосуванню норми другого речення ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз ч.4 ст.559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки, із закінченням строку припинилося матеріальне право (аналогічна правова позиція, зазначена у постановах Верховного Суду України №6-170цс13, 6-41цс14).

Припинення поруки відбувається відповідно до закону і не потребує звернення до суду.

Правова позиція щодо пред'явлення позову до поручителя в межах 6 місяців з моменту виникнення простроченої заборгованості висловлена Верховним Судом України в постановах: від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-3120цс15, від 17 вересня 2014 року у справі 6-53цс14, від 29 березня 2017 р. у справі 6-3087цс16, від 13 вересня 2017 р. у справі 6-1455цс17, від 14 червня 2017 р. у справі 6-1009цс17.

При розгляді даної справи встановлено, що прострочення чергових щомісячних лізингових платежів настало: 15.02.2015 (43-го платежу), 15.03.2015 (44-го платежу), 15.04.2015 (45-го платежу), 15.05.2015 (46-го платежу), 15.06.2015 (47-го платежу). Вищевказані дати сплати чергових лізингових платежів - визначені Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є додатком до договору про фінансовий лізинг.

Договір було розірвано позивачем 17.06.2015.

Отже, у ТОВ Порше Лізинг Україна виникло право пред'явити вимогу до поручителя - ОСОБА_1 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо сплати заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00003170 в частині чергових платежів, починаючи з 16.02.2015 (по 43-му платежу), 16.03.2015 (по 44-му платежу), 16.04.2015 (по 45-му платежу), 16.08.2015 (по 46-му платежу), 16.06.2015 (по 47-му платежу) відповідно, протягом наступних шести місяців після вказаних дат.

Тобто, щоб не допустити припинення поруки за договором про фінансовий лізинг №00003170 від 15 червня 2011 року, позивач мав звернутися з позовом до поручителя :

- до 15.08.2015 по протермінованому платежу № 43, дата сплати якого 15.02.2015,

- до 15.09.2015 по протермінованому платежу № 44, дата сплати якого15.03.2015,

- до 15.10.2015 по протермінованому платежу № 45, дата сплати якого15.04.2015,

- до 15.11.2015 по протермінованому платежу № 46, дата сплати якого15.05.2015,

- до 15.12.2015 по протермінованому платежу № 47, дата сплати якого15.06.2015.

Втім, ТОВ Порше Лізинг Україна звернулося до суду з даним позовом 29.02.2016. Тобто, позивач звернувся до суду з пропуском 6 місячного строку, встановленого другим реченням ч.4 ст.559 ЦК України.

З наведених міркувань, суд вважає припиненою поруку ОСОБА_2, за договором про фінансовий лізинг № 00003170 від 12 листопада 2010 року, що був укладений між ТОВ Порше Лізинг Україна та ТОВ Постман . Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню за безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 12,13, 81, 223, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків за договором про фінансовий лізинг № 00003170 від 15 червня 2011 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд, що ухвалив рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. Кузь