Рішення

від 21.03.2018 по справі 903/111/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2018 р. Справа № 903/111/18

за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача: Підприємця Янчик Оксани Валеріївни, м. Луцьк

про повернення земельної ділянки

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Касьянова К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся з позовом до підприємця Янчик Оксани Валеріївни про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням орендованої земельної ділянки на підставі акту приймання-передачі у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 23.06.2008 року.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників у судове засідання не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 44, 45).

Луцька міська рада у клопотанні №3-14/180 від 20.03.2018 року розгляд справи просить відкласти у зв'язку з участю її представника в іншому судовому засіданні.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилене судом.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року явка представників сторін не визнана обов'язковою, позивач про розгляд справи дізнався 22.02.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301035803917, мав можливість у встановлений судом строк подати пояснення, заперечення при їх наявності, видати довіреність іншому представнику.

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду чи припинення такого права вирішується на пленарному засіданні сесії ради шляхом прийняття рішення.

Згідно з ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

На підставі рішення Луцької міської ради від 17.04.2008 року №36/71 23.06.2008 року між Луцькою міською радою та підприємцем Янчик О.В. укладено договір оренди землі (а.с. 15-17).

Право власності за Луцькою міською радою на спірну земельну ділянку підтверджене витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 36-37).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов'язання виникли з договору оренди землі від 23.06.2008 року.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Згідно п. п. 1, 2, 3, 5, 6, 8, 14, 15, 20, 36, 42 договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 20 кв.м. несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 22в, кадастровий номер 220550031. На земельній ділянці знаходиться торговий кіоск, що належить орендарю на праві власності. Через частину земельної ділянки проходять електрокабелі та каналізація, в охоронній зоні яких проводити капітальне будівництво після отримання погодження відповідних служб. На земельній ділянці площею 14 кв.м. встановлені сервітути. Нормативно грошова оцінка станом на травень 2008 року становить 20 015 грн. 60 коп. Договір укладено на п'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому випадку він зобов'язаний не пізніше ніж за 30-ть днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовження його дії. Після припинення дії договору орендар повертає земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду. Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Договір зареєстрований у Волинському регіональному органі ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 16.07.2008 року №040807700279.

Передача земельної ділянки відповідачу підтверджена актом прийому-передачі земельної ділянки від 16.07.2008 року (а.с. 20).

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

У частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

21.05.2013 року підприємцем Янчик О.В. надіслано на адресу Луцької міської ради заяву про продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок, зокрема, за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 22в (а.с. 21).

На підставі рішення Луцької міської ради від 27.08.2014 року №63/87 між сторонами укладено додаткову угоду від 26.09.2014 року про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 16.07.2008 року за №040807700279. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на 2014 рік складає 24 416 грн. 00 коп. (з застосуванням індексації нормативної грошової оцінки земель в 2015 році - 1,433, в 2016 році - 1,06, в 2017 році - 1,0 - 37 087 грн. 42 коп. (24416х1,433х1,06)).

Договір укладено строком на один рік з наявністю переважного права орендаря на поновлення строку його дії (а.с. 22-28).

Додаткова угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.11.2014 року №7583926, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 36-37).

Підприємець Янчик О.В. звернулась до Луцької міської ради з заявою від 17.07.2015 року про поновлення дії договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 16.07.2008 року за №040807700279 (а.с. 29).

Луцька міська рада листом від 07.08.2015 року повідомила підприємця про необхідність подання додаткових документів, якщо торговий кіоск зареєстрований як об'єкт нерухомого майна та своїми контурами не виходить за межі земельної ділянки, наданої в оренду. Проте, якщо торговий кіоск є тимчасовою спорудою - договір оренди землі поновленню не підлягає, а земельна ділянка повинна бути повернута орендодавцю за актом приймання-передачі (а.с. 30).

Враховуючи п. 35 Постанови КМУ від 30.03.1994 року №198 "Про затвердження єдиних правил ремонту утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переходів, правила користування ними та охорони", Луцька міська рада надіслала листа від 04.12.2015 року підприємцю Янчик О.В. з запереченнями щодо поновлення дії договору оренди землі та зазначила про його припинення у зв'язку з закінченням строку дії (а.с. 31).

На підставі рішення Луцької міської ради №282-32 від 18.05.2016 року Департаментом муніципальної поліції здійснено демонтаж тимчасової споруди підприємця Янчик О.В. на пр. Соборності, 22в (а.с. 34).

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди землі та демонтажем тимчасової споруди Луцька міська рада 12.07.2016 року надіслала для підписання на адресу підприємця Янчик О.В. акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 32-33).

Докази підписання такого акту відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Згідно листа ГУ ДФС у Волинській області від 06.02.2018 року підприємець Янчик О.В. орендну плату по земельній ділянці кадастровий номер 0710100000:22:055:0031, адреса: м. Луцьк, пр. Соборності, 22в, не сплачує (а.с. 35).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що підприємець Янчик О.В. самовільно займає спірну земельну ділянку починаючи з 06.11.2015 року.

Згідно ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У зв'язку з припиненням договору оренди, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу спірну орендовану земельну ділянку.

Про повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі дійшов висновку Рівненський апеляційний господарський суд у постанові №918/1217/16 від 28.02.2017 року та ВГС України у постанові №918/1217/16 від 11.05.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно з п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ст. 86 ГПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, від імені якої діє Луцька міська рада, а також зважаючи на те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без наявності відповідних правовстановлюючих документів, зайняття спірної земельної ділянки є самовільним та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, припинення дії договору оренди землі від 23.06.2008 року, самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд дійшов висновку про задоволення позову та зобов'язання підприємця Янчик О.В. повернути за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку площею 0,0020 га, за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 22 в.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн. 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст.ст. 4, 53, 55 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати підприємця Янчик Оксану Валеріївну (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) повернути Луцькій міській раді (м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) за актом приймання-передачі земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:22:055:0031 площею 0,0020 га, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 22В.

3. Стягнути з підприємця Янчик Оксани Валеріївни (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь прокуратури Волинської області (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915)

- 1 762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.) в повернення витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 21.03.2018 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст.. 256 ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук