Рішення

від 22.03.2018 по справі 907/64/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.2018 м. Ужгород Справа № 907/64/18

Суддя господарського суду Йосипчук О.С., розглянувши матеріали

за позовом фізичної особи-підприємця Єфименко Юрія Васильовича, м. Чернігів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпат-Агро", с. Гут Берегівського району

про стягнення 63000грн.

Позивачем заявлено позов про стягнення 63000 грн. Підставою позову є факт невиконання відповідачем, як замовником, зобов'язання по оплаті наданих позивачем (перевізником) послуг перевезення. Такі послуги були надані ним на підставі Заявки №9 від 24.02.2017 року, Заявки №11 від 27.03.2017 року, Заявки №12 від 05.04.2017р., Заявки №13 від 10.04.2017р. та Заявки №14 від 13.04.2017р.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано копії заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортних накладних та Актів надання послуг на вказану суму.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строк для подання процесуальних документів.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 241 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами та із врахуванням принципу змагальності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом №9 від 24.02.2017 року, №11 від 27.03.2017 року, №12 від 05.04.2017р., №13 від 10.04.2017р. та №14 від 13.04.2017р., підписаних між фізичною особою-підприємцем Єфименком Юрієм Васильовичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпат-Агро" (замовник), сторони погодили 5 перевезень за маршрутом: с. Гут Берегівський район-Бориспільський район, с. Мартусовка. Загальна вартість послуг складає суму 63000грн.

Факт виконання перевезення підтверджується також долученими до матеріалів справи відповідними товарно-транспортними накладними № 259 від 24.02.2017 року, № 268 від 27.03.2017 року, № 272 від 06.04.2017 року, № 273 від 10.04. 2017 року, № 274 від 13.04.2017 року, а також Актами надання послуг № 375 від 28.02.2017 року, № 596 від 27.03.2017 року, № 718 від 06.04.2017 року, № 747 від 10.04.2017 року та №791 від 13.04.2017 року, де замовником підтверджено факт надання йому послуг на вказану суму , а також зазначено про відсутність претензій по об'єму, якості та строках виконання робіт.

Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду відповідач не оплатив надані позивачем послуги перевезення, хоча жодних зауважень чи претензій до їх об'єму, якості та строків не заявляв. Саме тому позивач-перевізник звернувся до суду в вимогою стягнути суми боргу в розмірі 63000грн. в примусовому порядку.

Вивчивши та оцінивши подані позивачем матеріали, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Під час розгляду справи судом були дослідженні надані позивачем докази на підтвердження заявлених ним вимог: заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно - транспортні накладні, акти надання послуг, що підтверджують фактичне надання позивачем відповідачу послуг з перевезення.

При цьому, доказів неналежного виконання позивачем зобов'язань матеріали справи не містять, претензій щодо наданих послуг останнім не виставлялось.

Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язковою підставою для здійснення відправником свого обов'язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.

Суд приходить до висновку, що послуги перевезення вантажу були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов'язок по їх сплаті.

Відповідачем же факт отримання послуг від позивача не заперечено, як і не спростовано факт наявності у нього боргу перед позивачем.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування доказів надання позивачем послуг, беручи до уваги небажання відповідача спростувати чи заперечити твердження позивача про наявність боргу за надані йому послуги перевезення, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 63000грн.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця Єфименко Юрія Васильовича є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1762грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпат-Агро" (90230 Закарпатська обл., Берегівський район. с. Гут, вул. Міжлісовий Хутір, 2, код 37520241) на користь фізичної особи-підприємця Єфименко Юрія Васильовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму 63000 грн. (Шістдесят три тисячі гривень) боргу за надані послуги, а також 1762 грн. (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) витрат по судовому збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.С. Йосипчук