Рішення

від 20.03.2018 по справі 909/126/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/126/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фізичної особи - підприємця Рубай Петра Григоровича,

юридична адреса: АДРЕСА_1, 79059;

поштова адреса: АДРЕСА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М"ясо",

вул. Верхня, 1-А, с. Залуква, Галицький район,

Івано-Франківська область,77160;

про: стягнення 44 373, 27грн., з яких: 39 305,92грн. - основний борг, 5 067,35грн. - пеня,

за участю:

від позивача: Шлянта Н.Р. - представник, (довіреність №2054 від 31.08.17р.);

від відповідача: Сікомас С.В. - адвокат, (довіреність №1-18 від 19.03.18р.).

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Рубай Петро Григорович, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М"ясо" про стягнення 117 573,27грн., з яких: 112 505,92грн. - основний борг, 5 067,35грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду Іванно-Франківської області від 21.02.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, подав суду клопотання про уточнення позовних вимог вих№32 від 19.03.18р. (вх№ 3950/18 від 20.03.18р.), в якому просить суд, стягнути з відповідача 44 373, 27грн., з яких: 39 305,92грн. - основний борг, 5 067,35грн. - пеня. Судом розцінюється така позиція позивача як зменшення розміру позовних вимог.

Беручи до уваги правила п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, які надають право позивачу збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову - 44 373, 27грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки №10/13 від 08.10.13р., на виконання умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача, згідно видаткових накладних №2158 від 20.09.17р., № 2197 від 22.09.17р., №2217 від 26.09.17р., №2239 від 28.09.17р., №2289 від 03.10.17р., №2316 від 06.10.17р., товарно-транспортних накладних №Р2158 від 20.09.17р., №Р2197 від 22.09.17р., №Р2217 від 26.09.17р., №Р2239 від 28.09.17р., №Р2289 від 03.10.17р., №Р2316 від 06.10.17р., товар (половини туш свинячих охолоджених ІІ кат.), на загальну суму 1 479 708,22грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, неоплаченою в повному обсязі залишилась його вартість в розмірі 39 305,92грн.;

- звернення до відповідача з вимогою вих №3 від 05.01.18р., про оплату вартості поставленого товару, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п. 8.3 Договору, на підставі якого, за порушення строків оплати поставленого товару, відповідачу нараховано 5 067,35грн. - пені;

- норми ст. ст. 525, 526, 610, 611, 615 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Фізичною особою-підприємцем Рубай Петром Григоровичем (Постачальник/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГПК-М"ясо" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки №10/13 від 08.10.13р.

Згідно п.1.1. Договору, Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору.

Конкретний асортимент, кількість та вартість товару визначаються у накладних на товар, які після складання становлять невід"ємну частину даного Договору (п.1.2.Договору).

Відповідно до п.6.4. Договору, товар вважається поставленим та переданим у власність з моменту підписання повноважним представником Покупця відповідних документів, що свідчать про реальне прийняття товару.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору обумовлено, що розрахунок за цим Договором між Постачальником і Покупцем провадиться у національній валюті - гривні - безготівково, шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника. В разі відстрочки плажету Покупець проводить оплату поставленої партії або в разі часткової передплати остаточний розрахунок - у строк не більше 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача товар (половини туш свинячих охолоджених ІІ кат.), на загальну суму 1 479 708,22грн. Даний факт підтверджують належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні №2158 від 20.09.17р., № 2197 від 22.09.17р., №2217 від 26.09.17р., №2239 від 28.09.17р., №2289 від 03.10.17р., №2316 від 06.10.17р., товарно-транспортні накладні №Р2158 від 20.09.17р., №Р2197 від 22.09.17р., №Р2217 від 26.09.17р., №Р2239 від 28.09.17р., №Р2289 від 03.10.17р., №Р2316 від 06.10.17р. (а.с.15-26).

Однак, доказів оплати повної вартості отриманого товару в розмірі 39 305,92грн., відповідачем суду не подано.

Позивач, звертався до відповідача з вимогою вих№3 від 05.01.18р. (а.с.27-30), про оплату вартості поставленого товару. Проте, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано факт наявності несплаченої вартості поставленого товару в розмірі 39 305,92грн.

Станом на 20.03.18р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми коштів.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №10/13 від 08.10.13р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч.1 ст.691, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 39 305,92грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.3. Договору, сторони обумовили, що в разі порушення умов цього договору щодо строків поставки та оплати, винна сторона сплачує другій стороні штрафну санкцію у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Враховуючи вище зазначену правову норму та п.8.3. Договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 5 067,35грн. - пені, яка підлягає стягненню у сумі та за період вірно визначений позивачем у розрахунку (а.с.10).

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги визнав.

Таким чином, на основі вище сказаного, стягненню в судовому порядку підлягають 44 373, 27грн., з яких: 39 305,92грн. - основний борг, 5 067,35грн. - пеня.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 626-629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 46, 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М"ясо", вул. Верхня, 1-А, с. Залуква, Галицький район, Івано-Франківська область,77160 (ідентифікаційний код 31789715) на користь Фізичної особи - підприємця Рубай Петра Григоровича, АДРЕСА_1, 79059 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 39 305,92грн. (тридцять дев"ять тисяч триста п"ять грн. 92коп.) - заборгованості, 5 067,35грн. (п"ять тисяч шістдесят сім грн. 35 коп.) - пені, 1 762,00грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.03.18р.

Суддя С.Кобецька