Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/23300/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/23300/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистеми Проф"

про стягнення 211 110,13 грн.

за участю представників:

від позивача: Чабанов А.О. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Виноградівська пересувна механізована колона №78" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистеми Проф" (відповідач) про стягнення 211 110,13 грн., з яких: 127 679,00 грн. - основний борг, 50 042,97 грн. - пеня, 6 320,269 грн. 3% річних та 27067,90 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №01/12/2015 від 01.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/23300/17 та призначено підготовче засідання у справі на 25.01.2018.

В судове засідання 25.01.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.

Судом в судовому засіданні 25.01.2018 до протоколу судового засідання було внесено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.02.2018 та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 20.02.2018.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2018 не з'явився, клопотань та документів від відповідача не надходило. Ухвала суду від 25.01.2018, якою було повідомлено відповідача про час та місце проведення підготовчого засідання у справі №910/23300/17, надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвала суду від 25.01.2018 була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає". За наведених обставин, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/23300/17 до судового розгляду по суті на 13.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 20.02.2018 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність адресата, а отже за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 20.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 між Приватним акціонерним товариством "Виноградівська пересувна механізована колона №78" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосистеми Проф" (замовник) укладено договір №01/12/2015 на виконання робіт на об'єкті: "Реконструкція КНС-3 по вул. Келчеі м. Берегово" (далі - договір), відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати будівельні роботи на об'єкті: "Реконструкція КНС-3 по вул. Келчеі м. Берегово "згідно затвердженого кошторису договірної ціни (п. 1.1.).

Відповідно до п. 1.2. договору, виконання робіт здійснюється відповідно до діючих будівельних норм і технічних умов, на підставі погодженого комерційного кошторису.

Згідно із п. 1.3. договору, виконавець приступає до виконання робіт після підписання договору.

У відповідності до пп. 2.1.1. п. 2.1. договору, що забезпечити фінансування етапів робіт відповідно до затверджених Сторонами строків виконання робіт в порядку визначеному цим договором

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що закінченням виконання робіт вважається дата підписання кінцевого Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно із п. 5.2. договору, строк виконання робіт може бути продовжений за наявності об'єктивних причин за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до даного договору.

За змістом п. 3.1. договору, договірна ціна вартості робіт, що доручені для виконання підряднику, визначені сторонами з урахуванням регламентуючих рішень з цього питання на основі діючих нормативних документів і складає з урахуванням ПДВ: 780120,00 грн.

Виконавець не пізніше 3 робочих днів з моменту завершення кожного етапу виконання робіт передає замовникові акти приймання-передачі виконаних робіт. Замовник здійснює приймання фактично виконаних робіт і підписує вищезазначені документи (п.п. 3.3., 3.4).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що замовник здійснює платежі в розмірі 100% вартості виконаних робіт, протягом 5 робочих днів з моменту приймання виконаних робіт на даному етапі, на підставі підписаних повноважними представниками сторін: акта виконаних робіт; рахунку.

Відповідно до п. 7.1. договору, за порушення строків оплати виконаних та прийнятих відповідно до умов договору робіт, згідно довідки про вартість виконаних робіт, замовник сплачує пеню, у розмірі 0,065% від вартості таких прийнятих та неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, а по зобов'язанням сторін до повного їх виконання (п. 4.1.).

На виконання умов договору підряду позивач виконав роботи на загальну суму 907799,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт, а саме: акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року на суму 2592,00 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року на суму 12111,60 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року на суму 55006,80 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року на суму 47587,20 грн.; акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року на суму 47230,80 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року на суму 375021,60 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року на суму 240570,00 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 30647,00 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 50074,00 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 46958,00 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №129 від 21.12.2015 на суму 780120,00 грн., №41 від 31.03.2016 на суму 127679,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату по договору за виконані позивачем роботи у сумі 780120,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №178_CU041/ від 30.12.2015.

25.10.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію від 25.10.2017 про сплату заборгованості, в тому числі за договором №01/12/2015 від 01.12.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату прийнятих робіт в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором становить 127679,00 грн. грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував пеню у сумі 50042,97 грн., 3% річних у сумі 6320,26 грн. та інфляційні втрати у сумі 27067,90 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт: за грудень 2015 року на суму 2592,00 грн., за грудень 2015 року на суму 12111,60 грн., за грудень 2015 року на суму 55006,80 грн., за грудень 2015 року на суму 47587,20 грн., за грудень 2015 року на суму 47230,80 грн., за грудень 2015 року на суму 375021,60 грн., за грудень 2015 року на суму 240570,60 грн., за березень 2016 року на суму 30647,00 грн., за березень 2016 року на суму 50074,00 грн., за березень 2016 року на суму 46958,00 грн. позивачем передано, а відповідачем прийнято виконані на підставі договору підряду №01/12/2015 від 01.12.2015 будівельні роботи на загальну суму 907799,00 грн.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем роботи без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту приймання виконаних робіт.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату вартості виконаних позивачем робіт здійснив частково у сумі 780120,00 грн. згідно із платіжним дорученням №178_CU041/ від 30.12.2015, у зв'язку із чим неоплаченими залишились роботи у сумі 127679,00 грн. (907799,00 грн. - 780120,00 грн.).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, відповідач у визначені договором строки не здійснив повної оплати за виконані роботи, заборгованість відповідача за договором у сумі 127679,00 грн. підтверджена матеріалами справи, то суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 127679,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 50042,97 грн., 3% річних у сумі 6320,26 грн. та інфляційні втрати у сумі 27067,90 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за виконані позивачем роботи передбачена у п. 7.1. договору, відповідно до якого за порушення строків оплати виконаних та прийнятих відповідно до умов договору робіт відповідач сплачує пеню, у розмірі 0,065% від вартості таких прийнятих та неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Нарахування пені за несвоєчасну сплату вартості виконаних робіт здійснено позивачем за загальний період з 06.04.2016 по 30.11.2017.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

За змістом пункту 7.1. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пені.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за надані послуги за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені має здійснюватись за період з 06.04.2016 по 06.10.2016.

Здійснивши перерахунок пені за період з 06.04.2016 по 06.10.2016 за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 15270,41 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за період з 06.04.2016 по 30.11.2017.

Перевіривши розрахунки 3% річних у сумі 6320,26 та інфляційних втрат у сумі 27067,90 грн. судом встановлено, що розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку із чим, вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистеми Проф" (03035, м. Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 45, офіс 1105, ідентифікаційний код 38962342) на користь Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78" (90300, Закарпатська обл., Виноградівський район, місто Виноградів, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 106, ідентифікаційний код 01037092) суму основного боргу у розмірі 127679,00 грн., пеню у розмірі 15270,41 грн., 3 % річних у розмірі 6320,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 27067,90 грн. та судовий збір у розмірі 2645,07 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 22.03.2018.

Суддя С.О. Турчин