Рішення

від 14.03.2018 по справі 918/26/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/26/18

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРВЕЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТХІМГАРАНТ"

про зобов'язання до вчинення дій

у підготовчому засіданні приймали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 29.01.2018 р.;

від відповідача - не з'явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер d8140263A2.

У судовому засіданні 14 березня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРВЕЛ" (далі - ТзОВ "ІРВЕЛ", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТХІМГАРАНТ" (далі - ТзОВ "ПРИКАРПАТХІМГАРАНТ", відповідач) про зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 27 червня 2011 року № 29.

Ухвалою суду від 19 січня 2018 року позовну заяву від 10 січня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у даній справі призначено на 12 лютого 2018 року.

30 січня 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву.

29 січня 2018 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заява про зміну предмету позову, у відповідності до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРВЕЛ" просить визнати за ним право власності на транспортний засіб - автомобіль марки BMW X5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) WBAFB71070LX76391, тип кузову - універсал, колір - сірий. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 року у підготовчому засідання оголошено перерву до 28 лютого 2018 року. Одночасно вказаною ухвалою запропоновано відповідачу у строк до 16 лютого 2018 року подати відзив на позов із урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивачу у строк до 23 лютого 2018 року подати до суду відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, відповідачу подати заперечення з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

28 лютого 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про визнання позову від 20.02.2018 р.

Представники позивача та відповідача у підготовчому засіданні, призначеному на 28 лютого 2018 року, подали заяви про розгляд справи по суті, відповідно до яких просили суд розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засіданні. Заяви представників позивача та відповідача судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 918/26/18 до судового розгляду по суті. Справу призначено до судового розгляду по суті на 28 лютого 2018 року.

У судовому засіданні 14 березня 2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

У судове засідання 14 березня 2018 року представник відповідача не з'явився, однак 28 лютого 2018 року на адресу суду надійшла заява, в якій останній просив розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРВЕЛ" (а.с. 72).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРВЕЛ" взяло участь у аукціоні, організованому Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТХІМГАРАНТ", за результатами участі в якому придбало лот №15272, а саме - легковий автомобіль марки BMW X5, ідентифікаційний номер (VIN) WBAFB71070LX76391, що підтверджується протоколом №2 проведення аукціону від 27.06.2011 року (а.с. 8).

В подальшому, 27.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІРВЕЛ" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТХІМГАРАНТ" (надалі - Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 29 (надалі - Договір; а.с. 9-10), у відповідності до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцю автомобіль (далі по тексту "Товар"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили відомості про товар:

- Найменування товару - автомобіль;

- Кількість одиниць товару - 1 штука;

- Марка - BMW;

- Модель - X5;

- Рік випуску - 2006.

Згідно з п. 1.3. договору технічні характеристики товару наведено у Специфікації (Додаток №1 до даного договору), яка є його невід'ємною частиною та передається покупцю разом з цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору сума товару вказана в гривнях та відповідно до протоколу №5 проведення аукціону від 27 червня 2011 року складає 346 971 грн. 32 коп. без ПДВ. Оплата здійснюється шляхом перерахування вищевказаної суми на розрахунковий рахунок продавця у строк до трьох банківських днів з моменту проведення аукціону (п. 2.2. Договору).

У відповідності до п. 2.5. договору товар передається покупцеві згідно акту прийому-передачі, який видається продавцем і є невід'ємною частиною цього договору та свідчить про повний розрахунок за товар.

Також 27.06.2011 року сторони погодили Специфікацію (Додаток №1 до договору №29 від 27.06.2011 року), відповідно до якої погодили ідентифікаційні дані транспортного засобу (ТЗ): (VIN) WBAFB71070LX76391, марка транспортного засобу (ТЗ) - BMW, Модель ТЗ - Х5, Тип кузова - Універсал, Кількість дверей - 5, Дата випуску ТЗ - 16.11.2006, Пробіг ТЗ, км. - 236 994, Колір ТЗ - Сірий (а.с. 11).

На виконання умов Договору продавець передав, а позивач прийняв наступний товар: Легковий автомобіль марки BMW X5 ідентифікаційний номер (VIN) WBAFB71070LX76391, тип двигуна - дизельний; бувший у використанні, об'єм двигуна - 2993 куб.см.; колір - сірий; календарний рік виготовлення - 2006; Торгівельна марка - BMW, виробник - Bayerische Motoren Werke AG, країна виробник - США, що підтверджується Актом прийому-передачі від 30.06.2011 року (а.с. 12).

У відповідності до п. 3 Акту прийому-передачі від 30.06.2011 року підписанням даного Акту прийому-передачі, сторони свідчать про здійснення повного розрахунку покупця за товар, який складає 346 971 грн. 32 коп. без ПДВ та про сплату продавцем у повному розмірі обов'язкових до сплати сум податків та зборів, які мали б бути сплаченими у випадку митного оформлення товару в режимі імпорту на митну територію України, а саме:

- Ввізне мито (код платежу 020) - 15 548,33 грн.;

- Акцизний податок (код платежу 085) - 87 153,83 грн.;

- Податок на додану вартість (код платежу 028) - 51 637,08 грн..

Договір, специфікація та Акт прийому-передачі підписані уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено відбитками печаток.

Зобов'язанням, згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

З моменту передачі майна власник набуває право на захист набутої власності передбаченими законом способами, отримує можливість здійснювати правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження майном, на нього переходить тягар власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження майна.

Згідно з ч. 4 цієї статті, право власності на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає у набувача з моменту державної реєстрації.

У відповідності до пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем.

У пункті 23 вищезазначеної постанови пленуму роз'яснено, що суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Крім того, виходячи зі змісту частини другої статті 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 р. передбачено, що відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу № 29 від 27.06.2011 року продавець передав, а позивач прийняв наступний товар: Легковий автомобіль марки BMW X5 ідентифікаційний номер (VIN) WBAFB71070LX76391, тип двигуна - дизельний; бувший у використанні, об'єм двигуна - 2993 куб.см.; колір - сірий; календарний рік виготовлення - 2006; Торгівельна марка - BMW, виробник - Bayerische Motoren Werke AG, країна виробник - США, що підтверджується Актом прийому-передачі від 30.06.2011 року. У відповідності до п. 3 Акту прийому-передачі від 30.06.2011 року підписанням даного Акту прийому-передачі, сторони свідчать про здійснення повного розрахунку покупця за товар

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном (автомобіль є рухомим майном) протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на транспортні засоби набувається за рішенням суду.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину).

В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Правила набуття права власності за набувальною давністю у разі заволодіння майном на підставі договору викладені в частині третій ст. 344 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на рухоме майно через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" №5 від 07.02.2014 зазначено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено факт добросовісного, відкритого та безперервного протягом більше як 5 років з 30.06.2011 року володіння транспортним засобом - автомобіль марки BMW X5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) WBAFB71070LX76391, тип кузову - універсал, колір - сірий.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 частини 1 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином позивачу слід повернути з державного бюджету України 2 602 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в розмірі 50% що дорівнює 2 602 грн. 29 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 130, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІРВЕЛ" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Івана Павла ІІ, 27/10, код ЄДРПОУ 36996762) право власності на транспортний засіб - автомобіль марки BMW X5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) WBAFB71070LX76391, тип кузову - універсал, колір - сірий.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТХІМГАРАНТ" (33017, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 34, код ЄДРПОУ 34077694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРВЕЛ" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Івана Павла ІІ, 27/10, код ЄДРПОУ 36996762) 2 602 (дві тисячі шістсот дві) грн. 29 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТХІМГАРАНТ" (33017, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 34, код ЄДРПОУ 34077694) з Державного бюджету України 2 602 (дві тисячі шістсот дві) грн. 29 коп. - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову квитанцією від 29.01.2018 р. № 0.0.951704809.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 918/26/18 (а.с. 42).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2018 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2- позивачу рекомендованим (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Івана Павла ІІ, 27/10);

3 - відповідачу рекомендованим (33017, м. Рівне, вул. Курчатова, 34).