Рішення

від 16.03.2018 по справі 750/12447/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/12447/17

Провадження № 2/750/414/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Требух Н.В.,

за участі секретаря Будаш М.В.,

за участі прокурора Тишкевич Л.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Чернігівської місьцевої прокуратури звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків у розмірі 49905 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач завдав збитків у виді упущеної вигоди в сумі 49905 грн. внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період із 28.01.2016 року по 30.04. 2017 р. В обґрунтування позову прокурор послався на лист Чернігівської міської ради від 25.09.2017, акт комісії з визначення розміру збитків, завданих ОСОБА_3 від 04.07.2017, рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.07.2017 року №325 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

В судовому засіданні прокурор, представник Чернігівської міської ради позов підтримали і просили суд його задовольнити.

Відповідач, його представник проти позову заперечує, не визнаючи обов'язку сплатити збитки в сумі 49905 грн., та посилається на продовження дії договору оренди земельної ділянки від 29.04.2011 року, згідно якого сплачувалась в 2016-2017 роках орендна плата за землю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін судом встановлено наступне.

Чернігівською міською радою з ОСОБА_3 29.04.2011 року укладено договір оренди земельної ділянки за №3821. Відповідно до договору в оренду передано земельну ділянку, яка розташована за адресою м.Чернігів вул.. 50 років СРСР ( нині Всіхсвятська), 7 загальною площею 0,0630 га, на якій знаходиться об'єкт незавершеного будівництва - недобудована будівля. Земельна ділянка передана в оренду для експлуатації об'єкту незавершеного будівництва - недобудованої будівлі, цільове призначення - землі житлової та громадської забудови (поточне будівництво). У подальшому, враховуючи те, що на даній земельній ділянці велося будівництво магазину непродовольчих товарів, рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2011 року відповідачу встановлено коефіцієнт функціонального використання 0,5 - поточне будівництво. Строк дії договору оренди земельної ділянки №3821 закінчився 17.12.2015 року. За період дії договору відповідач закінчив будівництво об'єкту нерухомого майна, ввів його в експлуатацію та зареєстрував у встановленому законом порядку право власності, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та Свідоцтвом про право власності ( а.с.45-47). При цьому, ОСОБА_3 не вжив заходів інформування орендодавця про зміни умов використання земельної ділянки.

Земельна ділянка за адресою м.Чернігів вулиця Всіхсвятка 7б, на якій знаходиться нерухоме майно, а саме закусочна,що належить відповідачу, перебуває у комунальній власності та їй присвоєно кадастровий номер 7410100000:02:015:0294. Розмір нормативної грошової оцінки збільшено.

Відповідно до ст..33 Закону України Про оренду землі ( в редакції станом на 17.12.2015 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до п.6 договору №3821 від 29.04.2011 року, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк за умови повідомлення в письмовому порядку не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору орендодавця про намір продовжити дію договору. Однак, всупереч вказаному, відповідач ОСОБА_3 звернувся до міської ради з відповідним клопотанням про укладання додаткової угоди до договору оренди від 29.04.2011 року лише 27.11.2015 року, тобто менше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення договору оренди 17.12.2015 року. Проект додаткової угоди до договору оренди не надав.

У подальшому, рішенням Чернігівської міської ради від 28.01.2016 року маханькову Г.І. передано земельну ділянку в короткострокову оренду строком до 28.01.2021 року площею 0,0630 га за адресою м.Чернігів вул..Всіхсвятська 7б для експлуатації закусочної (землі житлової та громадянської забудови) та встановлено розмір орендної плати на рівні 4% нормативної грошової оцінки землі. Однак, до цього часу договір оренди земельної ділянки не укладений.

Згідно з ч.1 ст.206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст..125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержавння її власнико або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини 1 статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №325 від 21.07.2017 року ( а.с.25) Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено акт комісії із визначення розміру збитків №3 від 04.07.2017 року, нанесених при використанні земельної ділянки площею 0,0630 га по вул..Всіхсвятській 7б ОСОБА_3 з порушенням земельного законодавства за період з 28.01.2016 року по 30.04.2017 року включно в сумі 49905 грн. При визначення розміру збитків було враховано суми, які були сплачені відповідачем як плату за користування землею, визначені ним згідно договору оренди від 29.04.2011 року.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальними правилами під шкодою розуміється зменшення або втрата певного майнового блага, зокрема зменшення або втрата майна потерпілого, що тягне за собою виникнення майнової шкоди. У названій статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, спричинену майну, та підстави його виникнення. Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Виходячи з цього, предметом доказування у даному спорі є: факт неправомірних дій відповідача, виникнення шкоди саме у заявленому до стягнення розмірі, причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіянням шкоди, наявність вини заподіювача шкоди. Відсутність хоча б однієї із цих обставин не тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування шкоди. Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини правопорушника, а відтак, у спорах про відшкодування шкоди (збитків) обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на відповідача, а позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, факт заподіяння матеріальної шкоди та її розмір, а також причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та матеріальною шкодою.

За загальними правилами під шкодою розуміється зменшення або втрата певного майнового блага, зокрема зменшення або втрата майна потерпілого, що тягне за собою виникнення майнової шкоди.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У ч.1 ст.1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди, як обов'язкова підстава деліктної відповідальності. При цьому, протиправною поведінкою у цивільних правовідносинах є, зокрема, порушення особою вимог правової норми, тобто здійснення заборонених дій, оскільки за принципом генерального делікту, кожному заборонено заподіювати шкоду майну або особі та будь-яке заподіяння шкоди іншому вважається протиправним.

Отже, для виникнення деліктної відповідальності необхідно встановити, що саме протиправна поведінка заподіювача шкоди стала причиною виникнення шкоди, оскільки відсутність причинного зв'язку у всіх випадках тягне звільнення особи від зобов'язання відшкодувати шкоду.

Як свідчать матеріали справи, в діях відповідача ОСОБА_3 наявний склад цивільного правопорушення, оскільки останній користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що позбавило Чернігівську міську раду права одержати дохід у виді орендної плати за землю, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено, і в тому розмірі, який був би встановлений виходячи з грошової оцінки земельної ділянки та її цільового призначення.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача.

Керуючись ст..ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Чернігівської міської ради ( місто Чернігів вулиця Магістратська 7 код ЄДРПОУ 34339125) збитки в сумі 49905 ( сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь прокуратури Чернігівської області ( місто Чернігів вулиця Князя Чорного 9 код ЄДРПОУ 02910114) у відшкодування сплаченого судового збору 1600 ( одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення виготовлено 21.03.2018 року

Суддя Н.В.Требух