Рішення

від 27.12.2017 по справі 819/1571/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1571/17

27 грудня 2017 р.м.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до Приватного підприємство "ОСОБА_1 М." про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту та стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (надалі позивач, ГУ ДФС у Тернопільській області) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства ОСОБА_1С.М. (надалі відповідач, ПП ОСОБА_1С.М.) про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти платника податків та стягнення податкового боргу, а саме постановити рішення про зупинення видаткових операцій Приватного підприємства "ОСОБА_1С.М." шляхом накладення арешту на кошти платника податків у розмірі податкового боргу 8037,00 грн., стягнути з приватного підприємства "ОСОБА_1С.М." шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача, та за рахунок готівки, що належать відповідачу заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість в сумі 8037,00 грн. на р/р 31110029700002, МФО 838012, код одержувача 37977726, код бюджетної класифікації 30 14010100.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 8037,00 грн. по податку на додану вартість. Позивач просить стягнути податковий борг та зупинити видаткові операції Приватного підприємства ОСОБА_1С.М. шляхом накладення арешту на кошти платника податків, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав письмове клопотання про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

У відповідності до пункту 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Щодо позовної вимоги про стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки, що належить відповідачу заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість у сумі 8037,00 грн, суд зазначає, що вона підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство ОСОБА_1С.М. зареєстроване органами державної реєстрації як юридична особа та знаходиться на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України).

Виходячи з п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Згідно з пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно довідки про наявність податкового боргу станом на 19.09.2017 року у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 8037,00 грн, по податку на додану вартість, з них 7357,00 грн. основного платежу, 680,00 грн. штрафні санкції, 0,00 грн. пеня.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла у зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання, нарахованого згідно податкових декларацій від 20.10.2014 року №9060680503, та від 20.11.2014 року №9067959532, від 06.12.2014 року №9070726367, а також штрафні санкції, виникли у зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання, нарахованого згідно із податковим повідомленням-рішенням №0000941501 від 10.02.2015 року, винесеного на підставі акта перевірки від 10.02.2015 року №39/150/34262697, яким встановлено неподання податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, виникнення та існування такого податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними виписками з інтегрованої картки платника податку та довідкою про наявність податкового боргу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку із наявністю податкового боргу контролюючим органом виставлено та направлено на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 29.10.2014 року №1189-25, з часу виставлення якої податковий борг не переривався.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України). Згідно пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відтак, виходячи з вимог статті 95 ПК України, податкова заборгованість платників податків стягується контролюючим органом на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позовна вимога про зупинення видаткових операцій Приватного підприємства "ОСОБА_1С.М." шляхом накладення арешту на кошти платника податків у розмірі податкового боргу 8037,00 грн., на думку суду, є передчасною та не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Виходячи із системного аналізу норм ПК України, арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Судом також не здобуто, а представником позивача не представлені докази про звернення до суду щодо стягнення податкового боргу з відповідача. На думку суду, коли у податкового органу виникає право стягнення податкової заборгованості за податковою вимогою, це також кореспондує його право у встановлений чинним законодавством термін звернутися до суду щодо стягнення такої заборгованості. Лише при наявності рішення суду про стягнення податкової заборгованості та невиконання такого рішення платником податку на користь податкового органу, на думку суду, у відповідного податкового органу виникає право здійснювати заходи щодо стягнення таких коштів у примусовому порядку за рахунок належного платнику податків майна чи коштів на рахунках у банку чи готівки шляхом здійснення шляхом здійснення опису майна платника податків.

Окрім цього, у зв'язку із задоволенням вимоги про стягнення коштів з рахунків відповідача, суд підкреслює, що позивач не позбавлений права на звернення до суду у майбутньому з позовною вимогою щодо зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти платника податків у розмірі несплаченого податкового боргу.

Враховуючи вищенаведене, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Головного управління ДФС підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАСУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягути з Приватного підприємства ОСОБА_1С.М. (вул.Микулинецька, 3, м.Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 34262697) на користь Головного управління ДФС у Тернопільській області ( вул.Білецька, 1, м.Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 39403535) шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки, що належить відповідачу заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість у розмірі 8037 (вісім тисяч тридцять сім) грн. 00 коп., перерахувавши на р/р 31110029700002, МФО 838012, код одержувача 37977726, код бюджетної класифікації НОМЕР_1.

3.У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному підпунктом 15.5) пункту 15 частини 1 розділу УІІ " Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.