Рішення

від 15.03.2018 по справі 747/750/17

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/750/17

Провадження № 2/747/7/18

РІШЕННЯ

іменем України

15.03.2018 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

за участю секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Батьківщина про визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що вона являється власником земельної ділянки площею 6, 0580 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Березівської сільської ради. між нею та відповідачем було укладено договір оренди даної земельної ділянки 29.09.2014 року зі строком дії 2 роки. Незадовго до закінчення терміну дії договору оренди 30.09.2016 року позивач, як і більшість мешканців села, прийшла до сільської ради, де, як пояснили працівники СТОВ Батьківщина , проводилося підписання додаткового договору, за наслідками якого мали б збільшити розмір відсотків. Працівниками СТОВ позивачу було запропоновано підписати додаткову угоду ніби-то на збільшення розміру оплачуваних відсотків. Позивач, як і більшість мешканців села, спочатку підписала додаткову угоду, а лише після цього звернула увагу на те, що в угоді маються пункти з вільними для заповнення графами, а саме - договір не містив ні дати, ні нормативно-грошової оцінки, ні терміну, на який вона укладалася. Позивач стала вимагати повернути їй підписані бланки додаткових угод, на що працівниками товариства було відмовлено. Через деякий час на місце за викликом чоловіка позивача прибули працівники ОСОБА_4 Побачивши їх, працівниками СТОВ на очах позивача було розірвано підписані нею додаткові угоди. Не бажаючи продовжувати співпрацю з СТОВ Батьківщина , 03.10.2016 року позивач звернулась до відповідача із листом-повідомленням про те, що вона не бажає пролонгувати з ними договір оренди, оскільки вона має намір обробляти землю самостійно, та попросила їх не обробляти належну їй земельну ділянку. Проте після реєстрації даного листа позивача було повідомлено про те, що між нею та СТОВ Батьківщина вже зареєстровано договір оренди до 31.12.2025 року. цю інформацію позивачу підтвердили і в державного реєстратора. Тому, виходячи із зазначеного, можна зробити висновок про те, що під час приїзду наряду поліції за викликом 30.09.2016 року, працівниками СТОВ Батьківщина було розірвано лише дві додаткові угоди, а третю вони навмисно залишили в себе для пред'явлення її у державного реєстратора при реєстрації договору оренди. Тобто, ро існування договору позивач дізналась від реєстратора та лише за наслідками даних, внесених в державний реєстр позивачу стало відомо про умови, на яких його укладено. Позивач з договором не ознайомлювалась, його примірник у неї відсутній. В даному випадку на момент укладення договору СТОВ Батьківщина було приховано важливу інформацію та введено позивача в оману, виходячи з чого позивач, будучи стороною договору, звертається до суду із позовом про визнання правочину недійсним.

Тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного 29.09.2014 року між нею та СТОВ Батьківщина , стосовно оренди земельної ділянки площею 6,0580 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Березівської сільської ради та належить позивачу - недійсним та скасувати його держану реєстрацію.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали і просили задовольнити. Коли позивач підписувала додаткову угоду 30 вересня 2016 року, то вона думала, що там іде мова тільки про збільшення розміру орендної плати, як їй сказали, а не про збільшення терміну оренди земельної ділянки. Крім того, вона підписувала пустий бланк. І вже пізніше до тексту додаткової угоди була внесена необхідна інформація. Самої додаткової угоди при підписанні вона не читала, хоча їй ніхто не забороняв це зробити, вона поспішала і повірила на слово, будь-якого тиску чи погроз з боку представників Батьківщини при підписанні додаткової угоди не було. Після підписання нею угоди на руки їй примірник не надали, тому вона не знала самого змісту угоди. Коли вона прийшла додому і сказала чоловіку про те, що вона підписала додаткову угоду, то він їй сказав, щоб вона забрала все назад і вони пішли в сільську раду і попросили працівників СТОВ Батьківщина , щоб вони повернули підписану нею угоду, але цього не зробили, тоді чоловік позивача викликав працівників поліції, і коли ті приїхали, то представник Батьківщини порвали примірники додаткової угоди, і тому позивач з чоловіком вирішили, що інцидент вичерпано і всі підписані нею угоди були порвані. Коли у жовтні 2016 року вони вирішили не продовжувати термі дії договору оренди і обробляти належну позивачу земельну ділянку самостійно, то звернулись до СТОВ Батьківщина по цьому питанню, та пізніше дізналися, що підписана додаткова угода зареєстрована і термін дії договору оренди продовжено до 2015 року.

Таким чином, при підписанні додатковї угоди позивача було введено в оману представниками відповідача, свого волевиявлення на продовження терміну дії договору оренди у позивача не було, тому додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

Представник відповідача - СТОВ Батьківщина ОСОБА_3 - у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав і просив відмовити в задоволенні позову. При підписанні додаткової угоди було дотримано всі вимоги законодавства, вона підписана позивачем особисто, що свідчить про її волевиявлення на внесення до договору оренди землі від 29 вересня 2014 року змін, обумовлених даною додатковою угодою, в тому числі і на продовження строку дії договору до 31 грудня 2025 року. Зміни, обумовлені даною додатковою угодою від 31 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 29 вересня 2014 року, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03 листопада 2016 року. На виконання договору оренди землі від 29 вересня 2014 року з урахуванням змін внесених сторонами додатковою угодою відповідачем була виплачена а позивачем була отримана орендна плата за 2016 рік у розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як це було передбачено змінами, внесеними додатковою угодою до договору оренди землі, а не у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як визначав сам договір оренди землі від 29 вересня 2014 року. Тобто відповідач належним чином виконує взяті на себе зобов'язання згідно додаткової угоди. Крім того, позивачем не вказано на порушення та не наведено доказів існування порушення хоча б однієї із загальних засад, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Таким чином у суду немає підстав визнавати дану додаток угоду недійсною, тому представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, зваживши доводи позовної заяви, з'ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, а також дослідивши представлені сторонами докази, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.07.2014 року являється власником земельної ділянки площею 6,0580 га (кадастровий номер 7425380500:04:001:0130), яка розташована на території Березівської сільської ради ОСОБА_4 раойну (а.с. 4).

Згідно копії договору оренди землі від 29 вересня 2014 року орендодавець ОСОБА_1 передала орендарю - СТОВ Батьківщина - в оренду належну їй земельну ділянку (кадастровий номер 7425380500:04:001:0130), загальною площею 6, 058 га, яка знаходиться на землях Березівської сільської ради. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 92 690, 90 грн. Даний договір укладено на 2 роки згідно п. 8. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, що виражено в грошовому еквіваленті та складає 6488,36 грн. Даний договір підписний орендодавцем та орендарем (а.с.7-8).

Згідно копії додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 31 жовтня 2016 року, укладеної між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ Батьківщина , сторони домовилися внести зміни до договору оренди землі від 29 вересня 2014 року, зокрема, пункт 5 Договору викласти в наступній редакції Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 138920, 48 грн. . Пункт 8 Договору викласти в наступній редакції Договір укладено на термін до 31.12.2025 року . Пункт 9 Договору викласти в такій редакції Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 9 (дев'ять) відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що виражено в грошовому еквіваленті та складає 1250, 84 грн. (а.с.32).

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та державної реєстрації та є невід'ємною частиною Договору оренди землі (а.с.32). Додатками до даної додаткової угоди є акт приймання -передачі земельної ділянки та акт зазначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), підписані орендарем та орендодавцем, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.33).

Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425380500:04:001:0130, 04.11.2014 року зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 29.09.2014 року зі строком дії до 31.12.2025 року з правом пролонгації. Орендодавець - ОСОБА_1. орендар - СТОВ Батьківщина (а.с.11-11 зв.).

03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до директора СТОВ Батьківщина із листом-повідомленням про припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425380500:04:001:0130 04.11.2016 року, та про те, що вона не має наміру переукладати наступний договір оренди в зв'язку з тим, що хоче обробляти дану земельну ділянку самостійно (а.с.10).

Згідно висновку ОСОБА_4 по матеріалах ЄО № 122 від 30.09.2016 року за повідомленням ОСОБА_5, 30.09.2016 року на службу 02 надійшло телефонне повідомлення мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 С.В. про те, що представники ТОВ Батьківщина , які орендують землю у мешканців с. Березівка, перебуваючи в населеному пункті по вул. Слави, 1 дають громадянам підписувати пусті бланки. До приїзду працівників поліції конфлікт було вирішено самостійно (а.с.9).

Про інцидент, який відбувся 30 вересня 2016 року, а саме - про те, що представники СТОВ Батьківщина надавали орендарям підписувати бланки додатковї угоди, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Зокрема, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 30 вересня 2016 року їй представники СТОВ Батьківщина надали для підписання пусті бланки додатковї угоди і сказали, що це про збільшення орендної плати до 9%. Вона підписала три примірника додаткової угоди, не читаючи, повірила їм. Пізніше, коли почитала, вирішила, що не треба було підписувати, так як там ішла мова і про збільшення розміру орендної плати і про збільшення терміну дії договору оренди. Свідок повернулась і попросила, щоб їй віддали підписані нею примірники, так як вона передумала. Представники СТОВ Батьківщина при ній розірвали три примірника додаткової угодо та повернули свідку. В судовому засіданні було досліджено розірвані примірники додаткової угоди без заповнених граф, які підписала свідок ОСОБА_7, про що вона підтвердила в судому засіданні. Але даний доказ суд вважає неналежним, так як він не містить інформацію щодо предмета доказування у даному позові, тому відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере його до розгляду.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, дослідивши докази позивача, подані на підтвердження позовних вимог, та заперечення відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересів. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають, зокрема із земельних правовідносин. Положенням ч.3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Положенням ч.1 ст. 215 ЦК України, на які позивач посилається як на обґрунтування своїх вимог, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу частини 1-3 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Крім того, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи зазначені положення цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що відправною точкою для визнання правочину недійсним є момент вчинення правочину, саме порушення вимог ст. 203 ЦК України в момент вчинення правочину дає суду підстави для визнання правочину недійсним.

В судовому засідання встановлено, що в момент вчинення правочину, а саме - під час підписання додаткової угоди - позивач ОСОБА_1 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі, так як ніхто їй не перешкоджав почитати те, що вона підписувала. Посилання позивача на те, що вона підписувала пусті бланки, не може бути взяте судом до уваги, так як при дослідженні витребуваного судом оригіналу примірника додаткової угоди було встановлено, що спірний момент, а саме - термін дії договору оренди землі - там надруковано текстом і його можна було прочитати, незаповненими були зовсім інші рядки. Крім того, сама позивач в судовому засіданні підтвердила, що будь якого тиску на неї з боку представників СТОВ Батьківщина в момент підписання додаткової угоди не було.

Тому у суду відсутні правові підстави визнавати даний правочин недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Розглядаючи посилання позивача на те, що при підписанні додаткової угоди її було введено в оману, а саме - приховано важливу інформацію, суд приходить до наступного висновку. Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України. Ще однією визначальною ознакою обману при укладенні договору є певні винні навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі власнтивості і наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомий і бажаний для однієї із сторін.

Даний висновок суду узгоджується з положенням п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , згідно якого правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно з узагальненням Верховного Суду України Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними , викладених у листі від 24.11.2008 року, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Тобто установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Встановлені судом обставини підтверджують, що позивач ОСОБА_1 мала можливість перевірити всі обставини, зазначені в додатковій угоді, як стосовно розміру орендної плати, так і стосовно терміну дії додаткової угоди, та відмовитись від підписання додаткової угоди з відповідачем, а належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача та самого факту обману позивач суду не надала. Доводи позивача щодо вчинення оспорюваного правочину під впливом обману є безпідставними. З даних обставин вбачається саме власна недбалість позивача, яка не свідчить про умисне введення її відповідачем в оману. Та обставина, що позивач підписала додаткову угоду не прочитавши її, не свідчить про те, що відповідач ввів її в оману в розумінні вимог ч.1 ст. 230 ЦК України.

Виходячи з принципу процесуальної рівності учасників справи і враховуючи обов'язок, передбачений ст. 81 ЦПК України кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України , в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_6 проти України наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 в ході судового розгляду не довела наявності підстав для визнання додаткової угоди недійсною та факту оману в діях відповідача - СТОВ Батьківщина при укладенні додаткової угоди від 31.10.2016 року. Встановлені судом обставини підтверджують, що позивач мала можливість перевірити всі обставини, в тому числі щодо терміну дії додаткової угоди та відмовитись від її підписання, а належних та достовірних доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких її введено в оману, та самого факту обману позивач суду не надала. Доводи позивача щодо вчинення оспорюваного правочину під впливом обману є безпідставними. З даних обставин вбачається лише власна недбалість позивача, яка не свідчить про умисне введення її відповідачем в оману.

На підставі цього суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, що свідчить про безпідставність пред'явленого позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 203, 215, 230 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76-81, 258-259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Батьківщина про визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлений 23 березня 2018 року.

Суддя Л.В.Тіщенко